Акбаш

Країна
Тривалість життя
10-11
Вага
41-59
Ріст
71-86

Відмінний охоронець і сторож, турецький акбаш підійде лише досвідченим господарям. Цей сильний собака, що не уникає двобою з ведмедем, звик приймати рішення самостійно. Рання соціалізація і невпинне виховання допомагають йому стати дбайливим другом сім’ї та інших домашніх улюбленців. Своєю граціозністю і стрункістю акбаш перевершує інших турецьких скотогінних собак. Білі акбаші вирізняються чистоплотністю, а їх коротка шерсть не має запаху. Проте, утримувати породу в квартирних умовах – мука для тварин і безліч клопотів для господарів.

Історія породи

Історія породи турецьких білоголових собак налічує близько трьох тисяч років, а визнання Міжнародного кінологічного союзу здобула менше тридцяти років тому – у 1988 р. Тривалий час вона була відома лише на Батьківщині, однак акбаша вважають ймовірним предком європейських білок вівчарок. Маючи чимало «родинних» порід у пастушій секції, акбаші походять від мастифів і борзих собак. У Туреччині вони досі охороняють стада, а в Америці набули популярності в якості сторожових і собак-компаньйонів.

Зовнішній вигляд

Акбаш – значить, білоголовий. Однак вуха представників цієї породи інколи оточують сірі або бежеві плями. Високий і стрункий собака демонструє силу і гнучкість. Його шия захищена смугою еластичної шкіри, яка рятує акбаша від зубів хижака. Окрас шерсті завше білий, вона буває короткою і напівдовгою, утворюючи волохатий хвіст та, інколи, гриву. Очі, ніс і губи собаки мають темну окантовку. Подовжений корпус і його стрункі лапи вирізняють вирізняють білоголового сторожа серед інших турецьких собак пастуших порід.

Характер та темперамент

Про акбашів говорять, що вони «ворожі до хижаків і уважні до новонароджених ягнят». Насправді ці сильні і спокійні собаки сповнені енергії, яку реалізують тільки за потребою. Перш, ніж напасти, вони голосно гавчать, але у розпочатій бійці можуть перемогти і вовка, і ведмедя. Розвиваючись на широких пасовиськах, порода набула самостійності. Її представники з підозрою ставляться до незнайомців і завжди тримають лапу на пульсі подій. Це вірні охоронці і уважні сторожі, які добре почуваються у компанії інших домашніх тварин.

Здоров'я, хвороби

Представники цієї стародавньої породи передають з покоління у покоління відмінне здоров’я. Великі розміри і вага роблять їх схильними до уражень тазостегнових суглобів, а також артриту. Запобігти захворюванням рухового апарату допомагає збалансоване меню. Також слід пам’ятати, що акбаші створені для відкритого простору. Хоча поважні сторожі можуть нести службу й лежачи, цуценята потребують якнайбільше активних занять.

Утримання та догляд

Приваблива біла шерсть акбашів позбавлена запаху, тому не створює клопотів у побуті. Проте, ці чистоплотні собаки страждатимуть у квартирі, створюючи чимало проблем господарям. Вони потребують простору і чітко окресленої власної території. Заміський будинок з високою огорожею і великим подвір’ям – одна з альтернатив безкраю пасовиськ. Двічі на тиждень акбаша вичісують щіткою, регулярно вкорочують кігті і чистять вуха собаки. До купання велетня слід вдаватись лише тоді, коли його шерсть втратить свій білий колір.

Дресирування, тренування

Правильне дресирування акбаша дозволяє розвинути природні якості породи: дбайливе ставлення до дітей і мирне співіснування з іншими домашніми тваринами. Без цього навіть цуценя собаки-велетня може бути небезпечним для малюків. Навряд чи акбашу припаде до душі навчання трюкам. Краще відвести 2-3 роки дресирувань на соціалізацію свого охоронця, виховання у нього вірності та слухняності господарю. Для представників цієї породи важливий індивідуальний підхід, який може забезпечити професіонал.

Харчування
Велетні-акбаші споживають нежирне м'ясо, проте їм не можна згодовувати кістки. В меню домашнього охоронця обов’язково повинні бути присутніми крупи у відварному вигляді. Не варто змішувати сухий корм для собак з домашньою їжею і пригощати білявого улюбленця хлібом. Солодощі, якими дехто частує собак – також під забороною. Щоб збагатити раціон акбаша, можна використовувати вітамінно-мінеральні комплекси, підібрані ветеринаром. Загалом харчування цієї собаки не відрізняється від меню інших великих порід.
19. September 2016