Алопекіс

Країна
Тривалість життя
16-18
Вага
3-7
Ріст
20-30

Крихітна вівчарка з величезним серцем і любов’ю до людини. Алопекіси виправдовують свою другу назву «маленького лиса» лише в розмірах та окрасі. Вони розумні, допитливі і кмітливі, проте позбавлені підступу. Хоробрі і витривалі, але зовсім не агресивні. Безмежно віддані господарю, ці собаки стають веселим другом для дітей та всієї сім’ї. У них завше піднесений волохатий хвіст і настрій. Алопекіси дуже здорова порода, невибагливі у догляді і успішні в дресируванні.

Історія породи

Порода цих життєрадісних і відданих малюків з’явилась понад 18 тисяч років тому! «Маленькі лисиці», що відважно полювали на щурів та мишей, припали до душі давнім грекам. Собачки із зовнішністю коротколапої вівчарки зображались у вазописі і скульптурі, на монетах і стінах. Інтерес до алопекісів відроджувався двічі – у середині ХХ ст. й на початку ХХІ ст. Проте порода так і не здобула популярності, а чисельність її представників загрозливо скорочується. Невизнані FCI, алопекіси перебувають на межі зникнення.

Зовнішній вигляд

Не зважаючи на малий розмір, алопекіси мають добре розвинений корпус і лапи. Їхній волохатий хвіст, зазвичай, здіймається вгору. Великі вуха теж, проте зустрічаються собаки й з висячими вухами. Традиційно шерсть гладка, коротка або ледь подовжена, як виняток – жорстка. Алопекісів з довгою шерстю відносять до суміжної породи малих грецьких собак. «Маленькі лисиці» можуть мати будь-яке забарвлення, та серед них не буває альбіносів. Найсвітліший варіант – коли білий колір виступає основним тоном. Цих собак вирізняє проникливий погляд.

Характер та темперамент

Алопекіси живуть, щоб подобатись і догоджати господарю. У них розвинений мисливський інстинкт, однак передусім це собаки-компаньйони. Слухняні і віддані, вони можуть стати на захист людини, адже їхня хоробрість перевищує фізичні розміри. Добродушність і дружнє ставлення робить алопекісів улюбленцями дітей. Собаки добре вживаються поруч з іншими домашніми тваринами, люблять спілкування і активні ігри. Вони дуже розумні і вміють потішити оточуючих своїм артистизмом.

Здоров'я, хвороби

В маленького алопекіса – величезний імунітет і міцне здоров’я. Привівши в дім цуценя, господарю не варто хвилюватись щодо можливих хвороб. У представників породи немає спадкових недугів, а добре ставлення і догляд значно подовжують їм життя. Невибагливий і витривалий алопекіс приходить у сім’ю на 16-18 років. При цьому, їх не затьмарюють часті звернення до ветеринара.

Утримання та догляд

Собака оселиться поруч з господарем, де б той не мешкав. Квартира чи заміський будинок – алопекіс адаптується до різних умов. Він залюбки освоїть загін або вуличну будку, але під час морозів приходитиме додому, щоб погрітись. Уродженець теплої Греції, алопекіс не має підшерстка. Його шерсть не потребує стрижки, але її періодично вичісують. Купають такого собаку всього двічі або тричі на рік, а з довжиною кігтів він дає собі раду сам. Чи не єдина вимога породи – активні щоденні прогулянки.

Дресирування, тренування

Розум і кмітливість алопекісів, помножені на сердечне прагнення сподобатись людині, роблять їх чудовими учнями. Дресирування відбувається легко, собака виявляє щире зацікавлення у навчанні. Завдяки відмінній пам’яті, він швидко схоплює команди. Досить почати заняття, як «маленький лис» уже розважатиме домашніх новими трюками. Алопекіси цікаві до всього нового, тому отримують задоволення від навчання і дарують його дресирувальнику.

Харчування
Алопекіс – одним з найневибагливіших домашніх улюбленців. Він навряд чи засмутить господарів капризами біля собачої миски і з вдячністю з’їсть все, що йому пропонують. Слід лише подбати про регулярність прийому їжі та збалансований раціон. Цього собаку-мишолова можна годувати або тільки домашнім або лише сухим кормом. Щодня слід наповнювати окрему миску чистою питною водою.
20. September 2016