Англійський кокер-спаніель
Англійський кокер-спаніель - відмінний вибір для недосвідченого господара. У цьому собаці поєднується розум і особлива слухняність, займатись йго дресируванням - суцільне задоволення навіть для початківця. Весела вдача і лагідність вихованця робить з нього чудового компаньйона, він легко вживається в сім'ї. Чарівний малюк здатен розчулити будь-кого, випрошуючи ласий шматочок - дивлячись у красиві очі кокер-спаніеля, відмовити йому дуже складно.
Спаніелі - собаки іспанського походження, потрапили на територію Англії ще у ХІУ ст., де допомагали мисливцям на птахів. Зусиллями місцевих селекціонерів іспанському собаці було прищеплено набір особливих робочих якостей, і на початку ХІХ ст. виникла нова порода спаніелів. Впродовж століття англійські спаніелі розділились на дві вагові категорії, легша отримала назву кокер-спаніель. Її походження пов'язане з англійським звучанням пташиної назви вальдшнеп, на яких й спеціалізувались чотирилапі мисливці.
Цей мисливець належить до середніх за розміром собак, дещо більший, ніж його американський родич. У нього міцна мускулиста тілобудова з елегантною головою, хвіст, зазвичай, купірують на половину. У профіль морда має чотирикутну форму, великі очі - карий колір, вуха дуже довгі. Шовкова шерсть теж довша, ніж в американського кокер-спаніеля, гладка або злегка хвиляста. У цієї породи широка палітра окрасу: найчастіше зустрічається коричневе, чорне, опалове і руде забарвлення, що може мати білі підпалини. Рідкісний варіант - триколірна шерсть, особливо цінними вважають чорно-біло-чалий та шоколадно-біло-чалий окрас.
Англійський кокер-спаніель має жвавий темперамент і веселу вдачу, дружній і незлобливий характер. Собаці властива відданість госоподару, особлива прив'язаність до когось з членів сім'ї - зазвичай того, хто його годує. Вихованець чудово лагодить з іншими домашніми тваринами, проте найбільше потребує людського товариства. Його манера спілкування - схиливши голову на бік, уважно вдивлятись в очі співбесіднику, створює враження, що собака розуміє людську мову. Насправді англійський кокер завжди прагне взаєморозуміння із господарем.
Ці живчики, зазвичай, не мають проблем зі здоров'ям, проте перелік характерних захворювань все ж існує. До нього увіходять хвороби опорно-рухового апарату, внутрішніх і зовнішніх органів. Окрім поширеної серед собак дисплазії тазостегнових і ліктьових суглобів, англійські кокер-спаніелі схильні до дилатаційної кардіоміопатії і ниркової недостатності, вродженої глухоти і проблем із зором. Їхній організм легко піддається ожирінню, яке ускладнює перебіг основного захворювання.
Необхідна умова утримання англійських кокер-спаніелів - людське товариство, тому не залишайте улюбленця надовго самого вдома. Тричі на день здійснюейте звичайну прогулянку, а кілька разів на тиждень - більш тривалу, з виїздом на природу. Не забороняйте собаці бігати під дощем - він любить воду. Довга шерсть вихованця легко заплутується, зайві пасма можуть з'являтись між подушечками лап і навколо слухового отвору. Тому необхідно регулярно розчісувати собаку і видаляти зайву шерсть, 2-4 рази на рік здійснювати професійну стрижку.
Слухняність і поступливість цього собаки роблять процес дресирування легким і приємним, проте Вам слід не втрачати пильність. Кмітливі спаніелі вдаються до хитрощів, щоб нав'язати господару власну волю. Навіть малі цуценята, зачаровуючи розумним поглядом, швидко підпорядковують своїм забаганкам усіх навколо. У дресируванні англійського кокер-спаніеля необхідно виявляти наполегливість і максимально урізноманітнювати тренувальні вправи.
- 9963 перегляди