Англо-французький малий венері

Країна
Рік
Тривалість життя
10-14
Вага
25-35
Ріст
48-56

Молода і малопоширена порода мисливських собак, що поєднує якості французьких і англійських гончих порід. Малому венері властивий сильний мисливський інстинкт, який не заваджає цьому чотирилапому помічникові ставати компаньйоном і вірним другом господаря. Він характеризується привітною вдачею і легко прив'язується до інших членів сімї. Потребує постійної роботи в полі і фізичних навантажень, найкраще підходить для утримування в сільській місцевості.

Історія породи

Малий венері – наймолодша порода серед інших французьких гончих собак. Виведення породи відбувалось у 70-х роках ХХ ст., 1978 року малий венері отримав офіційне визнання. Проте, прийнято вважати, що ця порода досі перебуває на етапі становлення. Предки англо-французького малого венері –французька гонча пуатевін і англійський гончий хар'єр, а також блакитна гасконська гонча, французька гонча порселен та ін. і бігль.

Зовнішній вигляд

Вигляд собак цієї породи вважається "золотою серединою" між зовнішністю англійських і французьких гончих. Малому венері властива граціозність і компактність міцної тілобудови, спортивність мускулистого організму. У них невелика красива голова з висячими вухами середнього розміру, вкритих зморшками шкіри. Забарвлення шерсті передбачає поєднання білого й рудого, білого й чорного або всіх трьох кольорів.

Характер та темперамент

Прикметна риса характеру англо-французького гончого собаки – стриманість емоцій і приховування своїх почуттів. За показною прохолодністю ставлення собака зберігає прив'язаність і любов до господаря. Цей домашній улюбленець, зазвичай, слухняний і ним легко керувати, не очікуючи проявів надмірної упертості. З оточуючими поводить себе привітно і дружньо, без проблем вживається з іншими представниками породи. Ставлення малого венері до дітей ніжне і лагідне.

Здоров'я, хвороби

Породі одного з найменших мисливців притаманне загалом міцне здоров'я. Для малих венері не характерні спадкові генетичні захворювання і хворіють ці собаки рідко. Щоправда, представників породи не оминає найпоширеніша "собача проблема", а саме різноманітні захворювання суглобів. Щоб уникнути загрози, слід ретельно дотримуватись балансу поживних речовин у раціоні домашнього улюбленця і стежити за станом опорно-рухового апарату малюка.

Утримання та догляд

Цього мисливського собаку слід заводити для заміського будинку, групу малих венері утримують у вольєрах. При цьому, серед інших гончих саме англо-французький родич найбільш адаптований для мешкання у місті. Проте й тут він потребуватиме великих фізичних навантажень і тривалих прогулянок на відкритій місцевості. Малий венері не мислить себе без роботи, і якщо Ви не взмозі забезпечити собаку відповідною діяльністю – краще відмовитись від його придбання.

Дресирування, тренування

Гени англійських і французьких гончих створили вдалий набір якостей малого венері, що сприяють його дресируванню і вихованню. У навчанні цей чотирилапий помічник демонструватиме особливу старанність, слухняно виконуватиме команди. Тому його дресирування не складе надміру труднощів, хоча сам процес слід здійснювати доволі наполегливо, використовуючи спеціальну програму. Англо-французький гончий собака потребує протравки по дикому звіру.

Харчування
Англо-французький малий венері, як і інші гончі собаки, неперебірливий у їжі. Для собаки вагою 20 кг слід включати у денний раціон 370 г мяса (білкових страв), 100 г підсушеного хліба або галети, близько 80 г крупи та 200 г різних овочів (капусти, моркви, буряка, картоплі). Для збагачення раціону необхідними вітамінами й мінералами, слід додавати у натуральні страви по 7 г кісткового борошна і солі.
23. October 2014