Гасконо-сентонжська гонча (мала)
Мисливський собака - далекий нащадок собак Св. Губерта, виведений у Франції наприкінці ХІХ ст. Йому притаманні хороші службові характеристики: висока швидкість, гостре чуття і сильний голос. Натомість, особисті якості створюють чималі труднощі в утриманні малого гасконського сентонжуа. Цей непокірний і самовпенений гончак не потребує складного догляду, проте для нього доведеться спорудити вольєр.
Мала гасконо-сентонжська собака - результат безуспішної спроби відновити згаслу породу сентонжських гончих. Для цього виснажених тісним інбридінгом сентожських гончаків схрещували з великим блакитним гасконським гончаком, проте перевага генів останнього не дозволила відтворити вихідну породу. Нова порода доволі популярна на південному заході Франції, проте майже не зустрічається за її межами.
Собака видовженого формату з довгими висячими вухами, що загинаються вперед. У малого сентонжуа довга голова з вузьким черепом і маловиразним переходом до морди. Ледь опукла шия має невеликий підвіс, дуже пряма спина переходить в опуклу поясницю і широкий круп. Його лінію продовжує хвіст шаблеподібної форми, товстий при основі і звужений до кінчика. Забарвлення шерсті біле з чорними плямами і крапом, можливі також відмітини блідо-палевого і оленячого відтінку (на голові, вухах і кінцівках).
Спокійні і доволі дружні малі гасконо-сентонжські гончі собаки практично непридатні для ролі сімейного собаки. Такому чотирилапому мисливцю не властива привязаність до господаря, зате він завжди прагне діяти на власний розсуд. Природна впертість - характерна риса малих сентожуа. Звісно, існує ймовірність, що рання і наполеглива соціалізація схилятиме собаку до більшого послуху, проте домашнім улюбленцем він так і не стане.
Плямистим нащадкам сентонжського гончого собаки притаманне міцне здоров'я. Особливості анатомічної будови створюють ризик інфікування і запалення вух собаки. Висячі вуха перешкоджають достатній вентиляції слухового каналу, тому необхідно ретельно стежити за його станом: можливим почервонінням або появою неприємного запаху. Профілактика захворювання - дбайливе і вчасне очищення зовнішньої частини вух.
Для утримання представників цієї свободолюбивої і норовливої породи годиться лише приватний будинок з великою огородженою територією навколо. Слід мати на увазі, що малі гасконо-сентонжські гончаки гавкають дуже голосно, що може заважати сусідам. Коротка гладка шерсть сентожуа не потребує складного догляду. Достатньо чистити її за допомогою спеціальної щітки по мірі необхідності або раз на тиждень.
Заводити і дресирувати малого гасконсько-сентонжського гончака слід господарю з сильним характером. Для встановлення правильних відносин необхідно здійснювати ранню соціалізацію, привчати собаку до людського товариства і послуху. Цей норовливий мешканець вольеру потребує близько години тренувань щодня. Без них Ваш чотирилапий мисливець стане гірше поводитись, страждатиме й його самопочуття.
- 68 переглядів