Гімалайська вівчарка

Країна
Тривалість життя
10-11
Вага
23-41
Ріст
51-66

Давня порода службових собак – вірних помічників людини. Гімалайські вівчарки виконують різноманітні функції: сторожують житло і майно господаря, охороняють тварин на пасовиськах, знаходять шлях у горах. Ці собаки поєднують незалежну вдачу і відданість сім’ї, яку оберігатимуть все життя. Порода наділена розумом, пам’яттю і здатністю вживатись поруч з різними домашніми улюбленцями. Гімалайці позбавлені агресії, але не зносять ситуацій, коли їм надокучають діти.

Історія породи

Історія гімалайських вівчарок настільки ж давня, як і тваринництво в Індії. Чотирилапі пастухи здавна допомагали людині в охороні стада і житла, подорожах і пересуванню в горах. У присмерку віків сьогодні важко розгледіти джерело появи цієї породи. Очевидно, що гімалайські вівчарки походять від великих гірських вівчарок. Долаючи вершини, вони перейшли з Азії у Європу, набувши значного поширення. Хоча порода досі стоїть у черзі до визнання, її слухняних і працелюбних представників цінують у всьому світі.

Зовнішній вигляд

Спортивний собака з глибокою грудною кліткою і підтягнутим животом. У гімалайської вівчарки рівна спина, волохатий хвіст і округлені вуха. Інколи одне з них висить, а інше – стирчить вгору. Під короткою шерстю розмаїтого забарвлення знаходиться густий підшерсток. Найчастіше це бежеві собаки з білою манішкою і кінчиком хвоста. У них добре розвинена мускулатура, міцна шия і стрункі кінцівки. Товста шкіра і шерсть, що не прилягає до тіла надто тісно, допомагають гімалайцю зносити умови вискогогір’я.

Характер та темперамент

Собака, що дає собі раду навіть зі слонами, володіє врівноваженим темпераментом. Високий інтелект і незалежна вдача дозволяють гімалайській вівчарці приймати самостійні рішення. При цьому собака не схильний перечити господарю – він завше готовий до виконання команд. Представники цієї породи віддано служать сім’ї, у якій живуть. Однак, їм не до вподоби нав’язливість дітей і сторонніх осіб. Якщо вас відвідали гості – їм не варто намагатись погладити гімалайця. Собаці не властива агресія, але він не зносить фамільярного ставлення.

Здоров'я, хвороби

Гірське походження і давня історія породи додали гімалайським вівчаркам здоров’я. Ці витривалі собаки хворіють не часто, а перелік можливих недугів – типовий для більшості порід. Наприклад, до нього увіходить дисплазія кульшових і ліктьових суглобів. Службового пса може спіткати вивих надколінка, з часом розвинутись артрит. Зору гімалайської вівчарки загрожує глаукома. Відому небезпеку становить «домашній» спосіб життя, коли собака не має достатніх фізичних навантажень. Ожиріння – характерний ризик породи.

Утримання та догляд

Найгірше, що можна зробити для гімалайської вічарки – це замкнути її у квартирі. Гірський собака-пастух вимагає багато простору й свіжого повітря. Тому навіть значна площа домівки не компенсує йому рідних ландшафтів. Якщо ваш гімалаєць не зайнятий випасом слонів, організуйте йому якомога активніші прогулянки. Коротку шерсть собаки вичісують 1-3 рази на тиждень, регулярно миють лапи і чистять вуха. Представника цієї породи не варто заводити сім’ям з маленькими дітьми. Стосунки з домашніми тваринами в гімалайської вівчарки складаються значно краще, аніж з малюками.

Дресирування, тренування

Завдяки високому інтелекту гімалайські вівчарки досягають успіхів у дресируванні. Такий чотирилапий друг залюбки вивчить команди господаря і слухатиметься їх. У собаки хороша пам'ять і почуття власної гідності. Тому господарю слід уникати образ під час навчання. Ця порода якісно виконає будь-яку із заданих ролей – сторожа, охоронця, пастуха чи провідника. Важливо тільки залучити вівчарку до активних тренувань. Без них собака втрачатиме настрій, форму і здоров’я.

Харчування
Типово для пастуших собак і давніх порід, гімалайські вівчарки невибагливі щодо меню. Проте, їх не можна перетворювати на вегетаріанців, адже білки – основа раціону вівчарок. Щоб собака не переїдав, слід зважати на рівень його фізичної активності та калорійність обіду. Шматочки натуральної їжі повинні бути зручними для заковтування. І сухий, і домашній корм вимагають вільного доступу гімалайської вівчарки до питної води.
23. September 2016