Іспанська гонча
Старовинна порода Піренейського півострова, що тривалий час зберігає свою чистоту. Багатофункційні мисливці, що характеризуються відмінним здоров’ям і нескладним доглядом. Іспанські гончаки володіють набором службових якостей, що дозволяє використовувати їх не лише для полювання, а й поліцейської роботи. Ці собаки не відповідають статусу компаньйонів і потребують постійної фізичної активності. Їх доцільно заводити мисливцям у сільській місцевості.
Іспанський гончак згадується у документах ХІІІ ст., проте його поява на Іберійському півострові досі не з'ясована достовірно. Ймовірно, ці собаки прийшли з кельтами або були привезені з Франції. До їх предків зараховують кельтських гончих собак і собаку Св. Губерта. Криза в історії породи настала через урядову заборону полювання з великими зграями собак, через яку поголів’я іспанських гончих сильно зменшилось. У середині ХХ ст. з’явилась і була успішно реалізована ініціатива з відродження цієї породи – чисельний склад іспанських гончаків на сьогодні стабільний.
В іспанського гончака міцний видовжений корпус, глибока грудна клітка і пряма спина з коротким попереком. Невисоко посаджений товстий хвіст звисає донизу. Довга голова з опуклим черепом і довгою мордою, карими очима і тонкими губами. Прикметна риса цих собак – дуже довгі тонкі і м'які вуха, що звисають під власною вагою. Коротка і тонка шерсть має плямисте забарвлення й блискучу поверхню. У великого іспанського гончака руді, червоні або чорні плями вільно розташовані на білому тлі, в малого – можуть вкривати собаку повністю, за винятком шиї, морди, грудини і нижньої частини лап.
Представники цієї породи, не зважаючи на врівноважений темперамент і лояльну поведінку, не годяться для ролі собаки-компаньйона. Іспанський гончак служитиме господарю вірно, не прив’язуючись до нього. Він не схильний до вияву власних почуттів і ніжності, тримає особисту дистанцію. Характерна риса вдачі – гордість і самостійність, що зумовлюють незалежну поведінку з проявами впертості. Під час полювання іспанські гончі демонструють особливу сміливість і відвагу.
Характерно для давніх порід, іспанський гончий може похизуватись відмінним здоров'ям. Ці собаки не мають схильності до визначених порушень функціонування організму і вкрай рідко хворіють. Для збереження природного здоров’я чотирилапого мисливця Вам слід дотримуватись елементарних правил догляду і збалансованого харчування. Пам'ятайте, що великі висячі вуха, зазвичай, створюють собакам проблеми через можливе запалення. Тому стежте за їх чистотою, а також станом складок шкіри.
Як і інші гончі собаки, "іспанський мисливець" не зносить обмеження чотирма стінами квартири. Такого собаку заводять виключно для полювання, адже домашнім улюбленцем він ніколи не стане. Тому утримувати іспанського гончака доцільно у заміських умовах з вільною можливістю роботи з дичиною. Вам необхідно забезпечувати свого помічника високим рівнем фізичних навантажень, що відповідатиме його природній потребі в русі. Для видалення підшерстка шерсть іспанського гончого слід регулярно чистити щіткою.
Особливості характеру іспанського гончака створюють багато труднощів у його дресируванні й вихованні. Цей процес вимагає твердого підходу й вміння налагодити стосунки з гордим самостійним собакою. Навчити іспанського гончого чому-небудь без його згоди неможливо. Він періодично ігноруватиме команди і намагатиметься діяти на власний розсуд. Мисливський інстинкт може створювати перешкоди для співіснування цього собаки з іншими тваринами, тому Вам варто вдатись до ранньої соціалізації свого вихованця.
- 656 переглядів