Льорчер

Рік
Тривалість життя
12-13
Вага
27-32
Ріст
69-76

Гібридна порода мисливських собак, які протягом трьох століть допомагали вижити простолюдинам Ірландії та Великобританії. Лерчерів заводили для полювання на дичину і крадіжок домашніх тварин. Ці невибагливі собаки виявились достатньо кмітливими і спритними для служби місцевим циганам. Завдяки слухняній вдачі і прихильності до всіх членів сім’ї (особливо дітей) льорчери набули значного поширення. Відколи полювання втратило всенародну популярність, порода перейшла у статус спортсменів і собак-компаньйонів. Льорчери – хороші бігуни, тому часто приймають участь у змаганнях. Їх непросто утримувати в умовах міста, а виховання такого собаки вимагає послідовності і терпцю. Придбати цуценя породи льорчер за межами історичної батьківщини складно. Тим паче, що сьогодні існує чимало метисів, які вспадкували лише назву цієї давньої породи.

Історія породи

Льорчер – «злодюжка» (від лат. «lur»), собака, виведений циганами для полювання на диких і, часом, свійських кроликів. За наказом Єлизавети І простолюдинам було заборонено утримувати борзих собак. Відтак їх почали схрещувати з іншими породами, щоб отримати «законного» метиса з мисливськими якостями. Історичні предки льорчера – шотландські борзі, віппети, тер’єри і коллі. Часто батьками цуценяти ставали борза і пастуша породи. Отже, льорчери не мали стандартної зовнішності і характеру. Зате всі вони вирізнялись спритністю і любов’ю до полювання з травлею. Сьогодні представники породи доволі поширені у Ірландії та Великобританії, діє програма із збереження популяції. Однак різношерстих (у прямому і переносному значенні) льорчерів досі не визнали FCI та інші кінологічні організації у жодній з країн.

Зовнішній вигляд

За розміром і тілобудовою льорчери нагадують борзих собак, проте позбавлені їхньої стрункості. У представників породи глибока і вузька грудна клітка, міцна спина і рівні кінцівки. Голову невеликого розміру із вузькою мордою увінчують високо посаджені вуха. Вони напівзвисають, не сягаючи великих виразних очей собаки. Уважний погляд – характерна особливість метиса, який упродовж кількох століть годує господарів дичиною. Льорчерів вкриває жорстка шерсть будь-якого окрасу, що на зиму поповнюється теплим підшерском. Існує довгошерстий і короткошерстий різновиди породи, але деякі цуценята народжуються без підшерска. Цих малюків слід рятувати від морозів у домашній обстановці.

Характер та темперамент

Перші селекціонери породи – бродяги і цигани, відбирали для себе цуценят з найкращими якостями поведінки (решту – продавали). Тому класичний льорчер – це витривалий собака із жвавим розумом, послухом і приязним ставленням до дітей. Сучасні дизайнерські метиси можуть не володіти всіма рисами характеру льорчера. У первісному варіанті він повинен виявляти натуру борзої, попри безцеремонну поведінку прислухатись до команд господаря. Такий собака ласкавий до дітей і, загалом, любить людей. Однак, до незнайомців цей мисливець ставиться з певною недовірою. Льорчер – енергійний чотирилапий помічник, що належить далеко не до «домашніх» улюбленців.

Здоров'я, хвороби

Не дивно, що у породи, яка століттями піддавалась відбору за службовими якостями, добре здоров’я. Слабких цуценят виключали із процесу розведення, намагаючись якомога краще зберегти гени борзих собак. Сьогодні льорчер – не тільки мисливець, а й компаньйон і учасник спортивних змагань. Тому здоров’я окремого метиса може відрізнятись від загальної оцінки. Анатомічні особливості породи – глибока грудна клітка, сприяють розтягуванню шлунка. Відтак представники породи схильні до завороту кишок, який супроводжується біллю та блюванням. Щоправда, трапляється таке вкрай рідко і не у кожного домашнього улюбленця породи льорчер.

Утримання та догляд

Льорчери не надаються до квартирного проживання, а заміський будинок приваблює їх лише відкритим простором навколо. Не варто йти на поводу бажань собаки і спускати його з повідка. Вигул борзого метиса може завершитись погонею за автомобілем, зустрічним звірком або чужим домашнім улюбленцем. Намордник і повідок – звична амуніція для прогулянки, яка повинна бути доволі тривалою. Щонайменше раз на місяць собаку слід вивозити на полювання або спортивні змагання. Без участі в них представники породи не зможуть реалізувати свою природну енергію та інстинкти. Льорчери залюбки бігатимуть за механічним зайцем.
Короткошерстих метисів чистять за допомогою жорсткої щітки, довгошерстих – щодня розчісують гребінцем. Після активного дня і доглядових процедур собака може заснути в кумедній позі – на спині.

Дресирування, тренування

Розум, яким природа наділила лерчерів, не завжди обіцяє успіх у вихованні і дресируванні. До природних якостей собаки слід додати чимало терпіння і вмінь з боку господаря. Цуценя слід навчати змалку, користаючи з його допитливості і слухняності. Характерна особливість породи – звичка відволікатись під час занять. Малюк може побігти за метеликами, старший песик – за кожним, у кому пізнає здобич. Представники породи не минають увагою колеса авто, що може призвести до аварії і навіть фатальних наслідків. Тому дресирування слід проводити подалі від доріг і… сусідських котів. Загалом, представники цієї породи – здібні учні, але їхня сила, самостійність і борза кров вимагають особливого підходу.

Харчування
Циганському собаці не личить перебирати харчами – льорчери невибагливі у їжі. Звісно, представники породи звикли до мисливських трофеїв, тому їхній раціон будується довкола м’ясної основи. Не можна забувати про крупи, овочі та інші продукти, що доповнюють денне меню. Якщо порція виявилась надто великою і домашній улюбленець залишив у мисці недоїдки – їх слід одразу викинути. Собаці не варто переїдати, тож між годуваннями його обідня миска повинна залишатись порожньою. Натомість, питну миску слід постійно наповнювати чистою водою. Голод підвищує «мисливські» ризики на прогулянці з льорчером, однак собак годують після фізичних навантажень, а не перед ними.
8. November 2016