Мала швейцарська гонча (грубошерста)
Мисливський собака з характерним для гончих порід видовженим корпусом і сильним голосом. У нього короткі кінцівки, що дозволяють переслідувати дичину навіть у норах, і прикметна кошлата шерсть середньої довжини. Службові здібності і характер цього малюка повторюють якості його предка – швейцарського гончого собаки. Сучасне зменшення потреби в гончаках на зайців і кролів сприяло тому, що швейцарські коротуни майже не зустрічаються за межами своєї батьківщини.
Низькорослі швейцарські гончі собаки з'явились наприкінці ХХ ст. завдяки схрещуванню високоногих швейцарських гончаків і таксоподібних бракків. Метою їх виведення було створення не надто швидкої породи, придатної для переслідування дичини в норах. Приводом для селекційної роботи став адміністративний наказ, що забороняв полювання з гончими собаками, чий зріст перевищував 36 см. Не зважаючи на вспадковані хороші службові характеристики, малий різновид швейцарських гончаків не набув поширення навіть на батьківщині.
Невеликий собака видовженого формату з короткими кінцівками і довгими висячими вухами. У нього довга голова з опуклим черепом і вузькою мордою, чітко окреслені щоки і овальні очі, контур яких увиразнюють чорні повіки. Коротконогому мисливцю властива міцна побудова корпуса з вишуканою шиєю і шаблеподібним хвостом середньої довжини. У швейцарських собак грубошерстої породи густий покрив довший, ніж у гладкошерстих. А його забарвлення, що повторює традиційний окрас гладкошерстої породи, ніколи не буває чорним і шоколадно-коричневим.
Як і усім малим швейцарським гончакам, їх грубошерстому родичу притаманний врівноважений темперамент. Спокійний і загалом слухняний характер, утім не позбавлений традиційної «мисливської» незалежності. Добре виражене почуття власності допомагає цим собакам у сторожуванні. Їм також властива природна цікавість і прагнення спілкування, прив’язаність до свого господаря. Під час полювання малі «швейцарці» поводяться енергійно і витривало.
Загалом міцне здоров'я малих швейцарських гончаків підтримується збалансованим харчуванням, стандартним доглядом і достатнім рівнем фізичних навантажень. Після тривалого перебування на природі слід оглядати густий покрив нідерлауфхунда на предмет зовнішніх паразитів, а також запобігати інфікуванню довгих вух чотирилапого мисливця. Недостатній доступ повітря сприяє запальним процесам у вушному каналі волохатого малюка.
Найкращим місцем для гончого собаки – навіть настільки малого розміру, залишається заміський будинок. Малі швейцарські гончаки можуть адаптуватись до проживання у домі, але все ж потребують багато простору під час прогулянок. Короткі ноги ускладнюють пересування дуже пересіченою місцевістю, але ці малюки добре почуваються і у скелях, і в заростях. Не забувайте, що після лісової прогулянки у кошлатій шерсті можуть залишитись кліщі і реп’яхи. Регулярно вичісуйте грубошерстого гончака спеціальною щіткою.
Представники малого різновиду швейцарських гончих собак потребують наполегливого і терплячого дресирування. Характерна привязаність до господаря і кмітливість нідерлауфхундів сприяють результативності виховного процесу. Їх мисливська вдача зумовлює на лише самостійність у прийнятті ситуативних рішень, але й високу потребу в фізичних навантаженнях. Кращим видом активності для такого собаки залишається полювання, проте не зайвими будуть тренування і тривалі прогулянки на складній місцевості.
- 33 перегляди