Мала швейцарська гонча (Мала люцернська гонча)

Країна
Рік
Тривалість життя
13-15
Вага
8-15
Ріст
31-45

Мисливський собака невеликого розміру – нащадок швейцарських гончаків з кантону Люцерн. Серед інших коротконогих швейцарських порід вирізняється особливим забарвленням блакитної шерсті. Рідкісна порода, призначена для полювання на дрібну дичину. Її представникам властива енергійність під час роботи і спокійна слухняна поведінка вдома. Невибагливі у догляді малі люцернські гончаки мають високу потребу в просторі і руховій активності, їх заводять тільки для служби.

Історія породи

Низькорослий різновид швейцарського гончого собаки з Люцерна тривалий час не виділяли як окрему породу. Його вивели у ХХ ст. селяни у відповідь на адміністративну заборону полювання з великими мисливськими собаками. Короткі кінцівки йому забезпечив домішок крові таксоподібного бракка, службові характеристики ті ж, що й у «великого предка». Щоправда, невеликий зріст відкрив перед люцернським нідерлауфхундом нові можливості переслідування дичини у норах. На сьогоднішній день швейцарські «малюки» розповсюджені мало.

Зовнішній вигляд

Коротконогий собака з характерною для гончих порід міцною тілобудовою. У люцернського гончака видовжений корпус і суха голова з вузькою довгою мордою. Щільні повіки утворюють чорний контур довкола овальних коричневих очей. Низько посаджені довгі вуха з округлими кінчиками скручуються і трубку і утворюють складки. Шия з невеликими підвісом переходить у глибоку грудну клітку, злегка скошений круп завершується шаблеподібним хвостом. Шерсть у малого люцернського гончака коротка і гладка, прикметне забарвлення – чорний крап і плями на блакитному тлі.

Характер та темперамент

Малі уродженці кантону Люцерн вспадкували врівноважений темперамент своїх високоногих предків. Спокійний характер - спільна риса усіх різновидів щвейцарських гончих собак. Люцернер нідерлауфхунд також не позбавлені характерної для мисливських порід самостійності і наполегливості у роботі. Вони міцно прив'язуються до господаря і, зазвичай, слухаються його. Ці тямущі і кмітливі чотирилапі мисливці можуть стати компаньйоном для свого власника.

Здоров'я, хвороби

Загалом, коротконогі представники швейцарської породи гончих собак мають таке ж міцне здоров'я, як і їх "великі" родичі. Для його підтримки не варто забувати про природну потребу гончаків у русі і мисливській практиці, а також загальних профілактичних заходах. Важливе значення для самопочуття люцернер нідерлауфхунда має регулярний огляд вух, оскільки вони схильні до інфікування і запалення. Тривожний симптом захворювання - безпричинне вертіння собаки головою і почервоніння вушного каналу.

Утримання та догляд

Компактний розмір люцернського коротуна не означає, що він може стати кімнатним собакою. Коротконогі мисливці потребують так само багато простору і вільного руху, як і високі швейцарські гончаки. Їх заводять виключно для допомоги в полюванні, тож забіги складною місцевістю - природна форма активності для такого малюка. Його коротка і гладка шерсть не створює труднощів у догляді - якщо собака не сильно забруднився, його можна не купати, а протирати вологим рушником. Для збереження гарного вигляду щотижня обробляйте шерсть спеціальною щіткою.

Дресирування, тренування

Дресирування усіх мисливських порід повинно бути настійливим, орієнтованим на природно незалежну вдачу і самостійність вихованців. Люцернер нідерлауфхунди тут не виняток, проте їх прикметна тямущість і слухняність сприяють ефективності занять. Чотирилапий помічник з радістю займатиметься тренуваннями, особливо, якщо не матиме змоги витрачати енергію на полюваннях. Тривалі прогулянки і фізична активність сприятимуть його хорошому самопочуттю і настрою.

Харчування
У харчуванні собак з невеликою вагою збалансованість раціону має більше значення, ніж для важких чотирилапих мисливців. Його основа - пісне сире м'ясо (яловичина, баранина, курятина), близько 200-300 г на день в залежності від ваги і активності собаки. М'ясні шматочки можна змішувати з галетними крихтами, а підсушений хліб розмочувати в бульйоні. Відварене м'ясо пропонують собаці окремо, на його відварі готують густі овочеві супи. До перших страв і рідких каш (з вівса, пшона чи ін.) додають спеціальні вітамінні добавки.
14. November 2014