Мопс
Відомі і легко впізнавані мопси - мрія багатьох дітей про домашнього собаку. Приземкуватий малюк з характерними зморшками на обличчі і бубликом хвостика залюбки проводитиме час у сімейному колі. Не зважаючи на виховання і команди, він неодмінно намагатиметься вмоститись на ліжку господарів. Змирившись з теплим м'якеньким клубочком поруч, Ви засинатимете під ніжний храп впертого малюка. "Сімейний кошик" він нізащо не проміняє на прогулянку і ніколи не відмовиться поласувати чимось смачненьким.
Історія породи мопсів дуже давня і оповита легендами, при цьому досі достовірно не відоме походження цих милих створінь. Припускають, що у них, пекінесів і японських хінів - спільний предок, з чим легко погодитись, заважаючи на зовнішність трьох малюків. За іншою версією, мопси походять від буллен-бейсерів, на що вказує будова черепа. Спершу мопси потрапили з Азії у Нідерланди, завдяки чому отримали європейську назву "голандських мастиф", звучання імені "мопс" пов'язує їх з кумедними мавпочками.
Низькорослий міцний собака, зовнішність якого відтворює масивні форми у невеликих розмірах. Перше, що впадає у вічі - глибокі складки шкіри на широкому чолі мопса, з-під яких з невимовною світлою тугою поблискують темні круглі оченята. Коротка блискуча шерсть, що вкриває атлетичне тіло малюка, може бути забарвленою у суцільний чорний колір або поєднувати бежевий (чи абрикосовий) загальний тон з чорною маскою на морді. Гладкий хвіст собаки закручується у туге кільце, задня частина корпусу злегка погойдується під час ходи.
У мопсів дружній і ласкавий характер, завдяки якому вони добре приживаються у сім'ї. Грайливий малюк залюбки проводитиме час з дітьми, а найбільшим щастям для нього стане сімейний вечір на дивані поруч з господарем. Цей дуже "домашній" улюбленець вимагає багато ласки і уваги, тож якщо Ви припините гладити мопса і приділяти йому час, може вдатись до ревнощів. Спокійний темперамент цих комунікабельних і доброзичливих собак робить їх чудовими компаньйонами навіть для малорухливих господарів.
Генетична схильність до енцефаліту може призвести до складного стану цього домашнього улюбленця. Також у мопсів зустрічаються випадки епілепсії. Анатомічна будова голови сприяє респіраторним захворюванням та інфекційним проблемам шкіри у зморшках. Мопси вкрай важко зносять несприятливі погодні умови - холод, спеку і високу вологість. Тому краще залишити їх вдома у жаркий полудень чи вітряний зимовий вечір. У цих собак часто трапляється ожиріння, що вимагає від господаря строгої харчової дисципліни.
Звісно, чутливий до кліматичних коливань мопс вимагає домашнього утримання. Основний об'єкт догляду - складки на мордочці Вашого улюбленця і його коротка шерсть, що інтенсивно линяє. Щотижня обережно очищуйте шкіру під зморшками собаки ватним диском з лосьйоном - так Ви позбавите його ризику запалення і грибків, а також можливого неприємного запаху. Так само або й частіше розчісуйте малюка гребінцем з нержавіючої сталі - мопси, зазвичай, люблять цю процедуру. А ось до чищення зубів і вкорочування кігтів собаку слід привчати з самого малку.
Милі крихітки мопси - доволі вперті створіння, тому подбайте про те, щоб собака одразу прийняв лідерство господаря і його авторитет. Дресирування рекомендують розпочинати у піврічному віці або й раніше, і здійснювати заняття двічі на день - до їжі і через 2-3 години після неї. Заохочуйте малюка позитивним підкріпленням і словесною похвалою, з часом відмовляючись від використання ласих шматочків. Пам'ятайте, що ласкавий і слухняний мопс - результат наполегливої виховної праці, а не природний дар породи.
- 33 перегляди