Нівернейський грифон

Рік
Тривалість життя
10-12
Вага
22-25
Ріст
53-60

Давня порода гончих собак, що спеціалізуються на дикому кабані, лисиці і дрібнішій дичині. Ці витривалі гончаки можуть стати чудовим другом господарю і його родині, за умови правильного виховання добре ставляться до інших домашніх тварин і дітей. Не потребують складного догляду, проте їх дресирування вимагатиме допомоги досвідченого спеціаліста. Кошлата шерсть і жорстка поведінка на полюванні складають враження недоброзичливого собаки, насправді ж нівернейський гриффон дружній і довірливий домашній улюбленець.

Історія породи

Вірогідно, що кабанчий гончий собака (інша назва нівернейського гриффона) – найдавніша мисливська порода Франції. Припускають, що для її виведення використовували сірих собак Св. Людовіка, відомих там ще у ХІІ ст. У генотипі нівернейського гриффона також присутні домішки вандейських і бретонських гриффонів та східних кошлатих вівчарок. Цей популярний у Франції гончак відомий й поза її межами, зокрема, у США та Канаді його залучають до полювання на ведмедя грізлі.

Зовнішній вигляд

Нівернейський гриффон – великий собака з міцною тілобудовою і характерною кошлатою шерстю, забарвлення якої викликало на Батьківщині собаки насмішкувате прізвисько "бруднуля". Довгі жорсткі пасма бувають, зазвичай, темного відтінку сірого або коричневого кольорів. Зустрічається також сіро-блакитний, рудуватий, чорно-жовтий і бежевий окрас. Грубий покрив надійно захищає гончака від негоди і лісових колючок. На морді у нівернейського гриффона щетиниста борода й вуса.

Характер та темперамент

Оскільки цю породу використовували для полювання зграєю, нівернейським гриффонам не властива агресія щодо інших собак – особливо, якщо вони зростатимуть разом. Разом з тим, Ваш гончак не втрачатиме можливості
«пополювати» за чужими домашніми улюбленцями. До незнайомих людей він ставитиметься спокійно – його голосний гавкіт радше звичка, аніж вияв недовіри. Нівернейський гриффон легко увіходить в сімю і дружить з усіма її членами, вірно служить своїм господарям.

Здоров'я, хвороби

Від природи міцне здоровя представників породи нівернейський гриффон інколи може дати збій у вигляді дисплазії тазостегнових суглобів або прогресивної атрофії сітківки. Це захворювання, характерні для більшості собак. Витривалий організм цих собак добре пристосований до прохолодного клімату і легко зносить негоду. Його густа шерсть надійно захищає собаку від переохолодження. Натомість працювати у спеку цьому мисливському помічникові не дуже комфортно.

Утримання та догляд

Основне завдання догляду за нівернейським гриффоном – забезпечення Вашого улюбленця достатнім рівнем фізичних навантажень. Окрім тренувань на свіжому повітрі і тривалих пробіжок не забувайте про плавання – цей собака полюбляє воду. Висячі вуха плаваючих собак схильні до інфікування і запалення, тому ретельно стежте за їх чистотою.

Дресирування, тренування

Насамперед Вам слід вирішити, для чого Ви дресируватимете цього собаку. Якщо з метою використання у полюванні – слід віддати цю справу професіоналу. Якщо для вас нівернейський гриффон – домашній улюбленець, розпочніть з курсу загального послуху і ранньої соціалізації. Природну впертість і самостійність гончака можна скоректувати, почавши дресирування у віці 3-4 місяців. Для ефективної праці Вам знадобиться смачна винагорода собаці. Його виховання слід здійснювати сильному лідеру, який зможе вибудувати з вихованцем хороші стосунки.

Харчування
Як великий собака нівернейський гориффон споживає близько 400 гр м'яса і м'ясних продуктів та удвічі менше овочів щодня. Його денна потреба у хлібі – 100-120 гр, при цьому слід пам'ятати, що хліб слід попередньо підсушувати або використовувати галети. Для нівернейського грифона готують густі супи на м'ясному бульйоні та рідкі каші з пшона, вівсяної та ячної крупи. М'ясо з бульйону згодовують окремо. Мінеральний склад натуральних страв збагачують за допомогою кісткового борошна і звичайної солі у кількості 8-9 гр.
28. October 2014