Перський кіт
Широко впізнавана порода, коріння якої сягає Азії, а сучасний вигляд сформувався завдяки зусиллям європейських спеціалістів. Перські коти - аристократичні сімейні улюбленці з ніжним характером і високими вимогами щодо утримання. Щодня присвячуючи час вмиванню, годуванню і, звісно, спілкуванню з пухнастим круглооким другом, вдається отримати відмінного домашнього кота. Його ніжне ставлення до дітей, тихий приємний голос і вишукана делікатна поведінка винагороджують усі старання.
Становлення цієї найвідомішої породи котів відбулось у Європі, куди перших "персів" було привезено майже чотириста років тому. Наприкінці ХІХ ст. затвердили офіційний стандарт перських котів, а подальша племінна робота сприяла помітним змінам у їх зовнішності. Від своїх східних предків великобританські перси відрізняються дуже маленьким і кирпатим носом, а також виразною приземкуватістю тілобудови. Їх шерсть стала більш довгою і розкішною, що зумовило високу популярність представників цієї породи.
Перський кіт характеризується потужним корпусом з міцними короткими лапами і масивною головою. На широкій короткій мордочці рельєф носа майже не помітний, виразні круглі очі, як і маленькі вушка, посаджено широко. Коротка шия, товсті кінцівки і хвіст пишно опушені довгою шерстю, що може мати суцільний або двоколірний окрас. За ним розрізняють персів-шиншил, гімалайських персів та ін. Густий покрив з розвиненим підшерском вкриває вуха кота і навіть його пальці на округлих компактних лапах.
Анатомічна будова мордочки з майже втисненим усередину носом - складне випробування для дихальних органів тварини. Слід бути готовим до респіраторних нездужань перського кота та високої гігієни його невеликого носа. Хоча щелепи такого домашнього улюбленця розвинені дуже добре і повторюють загальну міць тіла, ясна і зуби - слабке місце для "перса". Генетична спадковість може спровокувати розвиток ниркових захворювань у перського кота, а особливості будови обличчя - проблеми з очима.
Великі очі, міцні зубки і вкриті густою шерстю вуха такого домащнього улюбленця необхідно регулярно очищувати - Ваш кіт має звикнути до щоденного вмивання мордочки. Не менше уваги вимагатиме і його головна окраса - пишна шерсть, доповнена густим підшерском. Обережно розчесавши прямі пасма, доцільно кілька разів погладити тварину спеціальною рукавичкою, що допоможе позбутись випалих волосин. Перський кіт - завзятий домосід, тому ніколи не забруднюється на прогулянці. Однак, періодичне купання знадобиться і йому.
Перський кіт - інтелігент з розвиненим почуттям власної гідності, він стриманий у поведінці поруч з незнайомцями, а серед домашніх сам обирає собі господаря. При цьому ласкавий і делікатний домашній улюбленець добре лагодить з дітьми і не схильний конфліктувтаи з іншими тваринами в домі. Він відкритий для спілкування і залюбки нявчатиме на руках господаря хоч увесь вечір. Дружній відкритий харакетр перського кота чудово пасує для дитячого дозвілля, адже від нього навряд чи вдасться отримати подряпину.
Прикметна ознака темпераменту перської та споріднених із нею порід - флегматичність, спокійна поведінка і дуже помірна активність. Якщо домашній улюбленець зручно вмостився на Ваших руках - знайте, що це надовго. Його важко побачити у перегонах із власною тінню чи енергійних стрибках, "перса" рідко можна зустріти на прогулянці. Тому не варто ставити за мету дресирування навчання кота трюкам, що вимагають особливої швидкості.
- 227 переглядів