Посавська гонча
Мисливський собака середнього розміру з жовтаво-рудою плямистою шерстю і дзвінким голосом. Гон посавського гончака, що зливається в одну ноту, чутно здалеку. Витривалого і енергійного собаку використовують для полювання на зайця і оленя. Завдяки м'якому слухняному характеру представники цієї породи можуть бути й собаками-компаньйонами. Вони потребують стандартного догляду і харчування, можуть похизуватись добрим здоров'ям.
Давня порода, походження якої досі нез'ясовано. Правдоподібно, що посавський гончак походить з центральних Балкан, його виникнення повязують з долиною боснійської річки Сава. Характеристики породи вказують на її кровні зв’язки з істрійськими гончими собаками. Найдавніше зображення посавського гончака, датоване 1494 роком, можна побачити у дзвіниці істрійської церкви. До початку ХVІІІ ст. належить письмовий опис такого собаки. Офіційне визнання ця порода тримала під назвою карстського гончака, проте через чотири роки їй присвоїли сучасну назву.
Собака з видовженим корпусом, виразною холкою і широкою глибокою грудиною з опуклими ребрами. У нього широка міцна спина, підтягнутий живіт і округлий круп. Шаблеподібний хвіст густо вкритий шерстю. Голова довга і вузька з маловиразним переходом від лоба до видовженої морди. У посавського гончака великі темні очі і плоскі довгі вуха, що вільно звисають донизу. Забарвлення густої короткої шерсті плямисте – жовте тло вкривають червонувато-пшеничні плями, можливі білі відмітини.
Завдяки м'якому і покірному характеру посавські гончі собаки можуть бути хорошими сімейними улюбленцями і компаньйонами. Вони дружні і слухняні, віддані своєму господарю. Залюбки беруть участь в іграх, демонструючи жваву поведінку. Привітно ставляться до членів сім'ї, у якій живуть, прагнуть спілкування. Під час служби виявляють наполегливість і невтомність. Прикметна особливість роботи – схилена на бік голова у пошуку слідів дикого звіра. Як і всім мисливським собакам, посавському гончаку властива самовпевненість.
Посавський лауфхунд (інша назва породи) – загалом здорові і сильні собаки, яким не притаманні спадкові захворювання. Небезпеку для їх здоров'я може становити незбалансоване харчування, що у старих особин призводить до виникнення сечокам’яної хвороби. Щоб запобігти цьому недугові, слід змалку дбати про необхідний рівень мінералів і вітамінів у раціону Вашого домашнього улюбленця. Висячі вуха посавського гончака можуть бути схильними до запалень, що вимагає вчасних заходів з очищення.
Посавського гончого собаку не варто утримувати в квартирі, адже цей мисливський помічник потребує багато простору і можливості для вільного руху. Справжнє задоволення Ваш домашній улюбленець отримуватиме від тривалих прогулянок і залюбки наздоганятиме велосипед господаря. Його доцільно брати з собою також на кінні прогулянки – багатокілометровий забіг подарує гончаку не втому, а радість. Густу шерсть собаки слід регулярно вичісувати спеціальною щіткою.
Слухняні і наполегливі посавські гончі собаки добре піддаються дресируванню. Вони прагнуть подобатись своєму господарю, проте й тут не слід забувати про характерну для мисливських порід самостійність й можливі прояви впертості. Не варто тиснути на цього чотирилапого вихованця – зазвичай, посавські гончаки залюбки навчаються новому. Інтенсивні фізичні навантаження – природна потреба гончого собаки.
- 1302 перегляди