Середній вандейський грифон

Країна
Тривалість життя
10-12
Вага
16-24
Ріст
48-55

Витривалий мисливський собака, що спеціалізується на великій дичині – зокрема, кабанах та оленях. Середній вандейський грифон сміливий і рішучий, у сімейному колі поводиться спокійно і лагідно. Йому властива привітність і дружність, відсутність агресії до людей і інших собак. Цей гончак потребує уважного вибору харчування і регулярного догляду за шерстю. Хоча він здатен адаптуватись до міста, завжди потребуватиме великого відкритого простору і високих фізичних навантажень.

Історія породи

Історія породи середнього вандейського грифона розпочалась із виведення його предка – великого вандейського грифона. Для цього було схрещено нівернейських грифонів та південних гончаків. Для надання новій породі більшої слухняності її представників схрещували з великим англо-французьким гончим собакою та бієм. Середній вандейський грифон відрізняється від свого «великого» родича не лише розмірами. З метою вдосконалення мисливських якостей йому було додано кров собак порслен.

Зовнішній вигляд

Собака середнього розміру з пропорційною тілобудовою і міцним кістяком, вусами і мускулистими лапами. У середнього вандейського грифона невелика голова з виразним переходом від лоба до морди і сильними щелепами. Великі темні очі (інколи з пухнастими бровами) і тонкі волохаті вуха. Короткий хвіст має серпоподібну форму. Жорстка на дотик шерсть забарвлена одним або кількома тонами. Це пастельні відтінки сірого і бежевого, білий, чорний кольори, а також їх поєднання.

Характер та темперамент

Цей мисливський собака поєднує якості сильного гончака і хорошого компаньйона. Він витривалий і самостійний, рішучий і активний. Тому схильний до самостійних рішень і прогулянок поодаль від господаря. Середньому вандейському грифону не властива агресія, він дружньо ставиться до людей і собак. Дружній і привітний гончак добре лагодить з дітьми. Цих мирних і терплячих собак цінують як компаньйонів. Хоча вони легко адаптуються до умов проживання, не слід заводити середнього вандейського грифона в якості звичайного домашнього улюбленця.

Здоров'я, хвороби

Міцні і витривалі представники породи середній вандейський грифон часто бувають схильними до харчових алергій. Це треба враховувати, обираючи комерційний корм або компоненти для натуральних страв. У зоні уваги – висячі вуха гончака. Недостатня вентиляція слухового каналу сприяє розвитку запальних процесів. Тому необхідно регулярно оглядати вуха собаки, стежачи за появою почервоніння або неприємного запаху. Здійснюючи гігієнічні процедури, намагайтесь не пошкодити барабанну перетинку грифона.

Утримання та догляд

Середнього вандейського грифона доцільно заводити у сільській місцевості, де він матиме змогу вдосталь набігатись на свіжому повітрі. Цьому гончаку необхідна фізична активність, яку навряд чи вдасться розвинути в умовах міста. Після тривалих прогулянок по грязюці і заростях собаку доведеться купати. Його жорстка шерсть ніколи не закручується в кучері, проте схильна до сплутування. Тому чистити її необхідно кілька разів на тиждень, використовуючи спеціальну щітку.

Дресирування, тренування

Незалежна вдача мисливських собак завжди вимагає від дресирувальника твердого і терплячого підходу. Середній вандейський грифон потребує настійливого дресирування. Для задоволення його потреби у фізичних навантаженнях необхідні тривалі інтенсивні прогулянки. Не відмовляйте чотирилапому помічникові в іграх: представники цієї породи залюбки гратимуться з літаючою тарілкою і приноситимуть кинутий м’яч.

Харчування
В основі денного раціону гончих собак – білки тваринного походження (нежирне м'ясо: яловичина, баранина, курятина). Взимку можна збільшити споживання тваринних жирів з метою підвищення енергетичної цінності страв. Окрім мясних продуктів, вандейський грифон потребує близько 200 гр овочів і 50-80 г круп щодня, з яких доцільно готувати супи і каші. Раціон собаки урізноманітнюють сирими кістками, свіжою зеленню, молочними продуктами. Збагачують за допомогою кісткового борошна і вітамінних добавок.
31. October 2014