Веймаранер короткошерстий
Німецький мисливський собака – нащадок англійського пойнтера, бладхаунда, німецького дога і німецького короткошерстого пойнтера. Первісна назва породи – веймарський пойнтер, що завдяки унікальному забарвленню шерсті отримав неофіційну назву "сріблястий (або сірий) привид". Цій вишуканій назві відповідає характерний аристократизм веймаранерів – слухняних компаньйонів, сміливих мисливців і добрих сторожів. Щоправда, сильний мисливський інстинкт завжди висуватиме перед господарями відомі вимоги.
Відносно молода порода мисливських собак, що походить з ХІХ ст., була виведена при дворі герцога Веймара для полювання на велику дичину – ведмедів і оленів, а також вовків. Зменшення лісових угідь позбавляло веймаранерів роботи, проте породу зберегли, переорієнтувавши на дрібну дичину – зайців і птахів. Шлях "сріблястих привидів" до Америки був тривалим і непростим, адже німці неохоче продавали веймаранерів навіть всередині країни. Проте, зусиллями ентузіаста Говарда Найта вдалось у середині ХХ ст. створити популяцію веймаранерів й у США.
Собаки з міцною і пропорційною тілобудовою, видовженим корпусом і вишуканими лініями голови. Широкий лоб вемаранерів розділяє пряма борозна, перехід до морди з ледь відвислою верхньою губою майже не помітний. Широкі висячі вуха мають округлі кінчики і посаджені доволі високо. Короткошерсті веймаранери не мають підшерстка або він у них зовсім негустий, покривна шерсть коротка і гладка. Сріблясто-сіре забарвлення інколи доповнюється темнішою смугою вздовж спини і білими відмітинами на грудях і лапах. Голова і вуха собаки, зазвичай, трохи світліші загального окрасу.
Мисливський характер веймарських пойнтерів може створювати загрозу для дрібних домашніх тварин і інших собак, зате до людей веймаранер ставиться з добром і дружністю. Він міцно прив'язується до господарів і важко переживає розлуку з ними, потребує щоденного спілкування. Добре поводиться з дітьми, проте його не варто заводити сім'ї з малюками. До незнайомців "сірий привид" недовірливий і навіть агресивний. "Рідній" сім'ї даруватиме свою життєрадісність і спостережливість.
Веймаранери схильні до захворювань очей, зокрема прогресивної атрофії сітківки і завороту повік, дистихіазу – появи зайвих вій. Можуть страждати через шлункове скручування. Для них характерні імунно-опосередковані захворювання, зустрічаються випадки гіпотиреозу і ангіогемофілії. Висячі вуха створюють передумови для запальних процесів у вушному каналі, а функціонування тазостегнових суглобів може порушитись внаслідок дисплазії.
Догляд за цим короткошерстим собакою полягає в щоденному чищенню зубів, підрізанні кігтів декілька разів на місяць і регулярному вичісуванні шерсті. Користуйтесь для цього щетинистою щіткою, яка добре видаляє випалі шерстинки – і Ваш сріблястий улюбленець сяятиме гладким покривом. Ванні процедури здійснюйте за мірою необхідності, а ось за чистотою вух доведеться стежити з особливою ретельністю. Регулярний огляд і дбайливе очищення допоможуть запобігти їх інфікуванню.
Виховання норовливого і незалежного веймаранера слід розпочинати якомога раніше, не забуваючи також про необхідність ранньої соціалізації. Представники цієї породи постійно прагнутимуть зайняти лідерську позицію, тож Вам доведеться невпинно стверджувати свій авторитет. Як і соціалізацію, доведення провідного статусу господаря – процес, що має тривати впродовж усього життя собаки. Він потребує строгого і наполегливого дресирування, проте його чутлива натура не зноситиме Вашої грубості чи гніву. Різноманітні і цікаві тренування забезпечать йому хороший настрій, а Вам – домашній спокій.
- 270 переглядів