Ви є тут

Аруба-дог, арубський сільський собака

Фото Аруба-догів, арубських сільських собак

Міжнародна назва: Aruban village dog
Країна: Нідерланди
Ріст: 40.00 см. - 53.00 см.
Вага: 15.00 кг. - 20.00 кг.
Тривалість життя (в роках): 10.00 - 12.00

Загальний опис

Рідкісна порода нащадків собак-паріїв, що здавна мешкали поруч з людськими житлами. Аруба-доги мають острівне походження і нез’ясовану генеалогію. Попри це вони стали улюбленими компаньйонами для тисяч господарів. Працелюбні собаки з жвавою поведінкою, кмітливим розумом і любов’ю до дітей не вимагають складного догляду. Вони не нагадуватимуть про існування ветеринара протягом 10-12 років життя. У різних життєвих ситуаціях арубський селянський собака прийде на допомогу своєму господарю.

Історія породи

Батьківщина арубських собак – Антільські острови. Місцеві собаки самовільно схрещувались з породами, яких привозили з материка. Так Голандія набула чотирилапих пастухів, охоронців і помічників, що залюбки виконували апортування – навіть у воді. У зв’язку з типовою зовнішністю аруба-доги досі не здобули міжнародне визнання. Самостійність породи активно доводить Міжнародний прогресивний союз кінологів Америки. Тим часом арубський селянський собака залишається маловідомим домашнім улюбленцем. Сьогодні цих нащадків дворових порід (паріїв) заводять як собак-компаньйонів, а їхня чисельність доволі невелика.

Зовнішній вигляд Аруба-дога, арубського селянського собаки

Порода, що виникла сама по собі, володіє малоприкметною зовнішністю. В арубського селянського собаки необмежена кількість забарвлень. Коротку і гладку шерсть вкриває будь-який окрас. Характерна ознака тілобудови – приземкуваті пропорції. В собаки широка морда і великі вуха, що напівзвисають униз. Представники породи вміють плавати і пірнати, а це значить, що їхню шерсть вкриває особлива змазка. Це додає блиску і захищає чотирилапого помічника від намокання.

Здоровя, хвороби

Природа не помиляється у селекції, тому аруба-доги, до виведення яких Природа не помиляється у селекції, тому аруба-доги, до виведення яких не причетні люди, отримали добру генетику. Представники породи досі не продемонстрували спадкових захворювань. Арубські селянські собаки належать до цілком здорових домашніх улюбленців. Природна витривалість і вміння зносити різні погодні умови додають стійкості імунітету. Однак, виконання службових завдань на полюванні (зокрема, й у воді) значно підвищує потреби у вакцинації чотирилапого помічника.

Утримання та догляд

Коротка шерсть арубського селянського собаки линяє два або три рази на рік. Під час линьки її необхідно вичісувати за допомогою рукавиці або щітки, щоб позбутись втрачених волосин. Можливо, вони й не надто заважатимуть господарям, адже ця порода залюбки мешкає у будці. Проте, регулярний догляд – запорука привабливого вигляду домашнього улюбленця. Його великі вуха чистять 2-4 рази на місяць, використовуючи мяку полотнинку. Кігті вкорочують у тому випадку, коли собака не стесує їх самостійно. Раз на два місяці аруба-дога можна покупати. Якщо робити це надто часто, улюблений помічник рибалок втратить захисний шар на шерсті.

Характер та темперамент

Арубські селянські собаки міцно прив’язуються до господарів і стають постійними компаньйонами в дитячих іграх. Певна гордовитість характеру не заважає їм бути слухняними і виконавчими помічниками. Такий домашній улюбленець мирно вживається поруч з котами і гризунами, хоча його можна залучати до полювання на дрібну дичину. Аруба-доги однієї статі можуть конфліктувати між собою, поки в протистояння не втрутиться господар. Цим вірним охоронцям не властива агресія, вони витривалі і працелюбні. Арубський селянський собака – хороший вибір для новачків. Розумний і кмітливий пес прагне подобатись людям!

Харчування Аруба-догів, арубських сільських собак

Не варто очікувати від природної породи перебірливості в харчуванні. Собаки-парії звикли харчуватись недоїдками зі столу господарів, а їхні нащадки – простою, здоровою їжею. Раціон арубського селянського собаки майже на половину складається з м’яса, решта припадає на крупи, відварну рибу, овочі (крім картоплі, цибулі і часнику!), невелику кількістю кисломолочних продуктів. Якщо ви привчили домашнього улюбленця до сухого корму, частка натуральних страв в меню не повинна перевищувати 20-30%. Аруба-дога, як і інших собак, не варто підгодовувати перекусами і пропонувати йому кістки.

Дресирування, тренування

Дворові корені додають арубському собаці незалежного норову, а хороший інтелект – вміння маніпулювати господарем. Представники цієї породи не прагнуть домінувати над людиною, але щоб її слухатись, їм необхідно переконатись в авторитетності господаря. Тому йому слід поводитись наполегливо і вимагати виконання кожної команди. При цьому з аруба-догом слід поводитись спокійно, уникаючи грубості та образ. Собака отримує задоволення від дресирування, коли її хвалять за успіхи. Загалом, цих голландських цуценят легко дресирувати. Їхній жвавий темперамент сприяє проведенню занять і тренувань.

Додати новий коментар

Вхід через Google