Ши-тцу

Країна
Рік
Тривалість життя
10-16
Вага
4-8
Ріст
23-28

Собачка тибетського походження Ши-тцу - це вірний і цікавий компаньон, здатний розрадити самотність, подарувати багато щасливих хвилин спілкування. Цю породу називають по-різному - "Ши-тсу", "Шитцу". Майже дослівно з китайської "Шицзи" перекладається як "левеня".

Сказати напевне про походження цієї породи не береться ніхто. Існує декілька версій щодо цього. Згідно з однією з них, прабатьками Ши-тцу є Лхаса Апсо й Пекинес. Від них Ши-тцу успадкували добру вдачу й прихильність до своїх господарів.

Історія породи

Знову ж таки, існує кілька версій щодо історії породи. Так, згідно з розповсюдженою в Китаї легендою, у 17 столітті тибетський далай-лама подарував китайському імператорові кількох невеликих песиків.
Це й були Ши-тцу. Тривалий час право утримувати й розводити собак цієї привілейованої породи належало виключно представникам китайської імператорської родини. Щоправда, іноді монархи на знак особливої прихильності дарували котромусь із придворних Ши-тцу.

За іншою версією, корені "собак-хризантем" слід шукати у стародавній Візанції.

Зовнішній вигляд

Незважаючи на доволі невеликий розмір, Ши-тцу ніколи не лишаються непоміченими завдяки своїй розкішній шовковистій шерсті. До речі, ці собаки є одними з лідерів за її довжиною відносно до параметрів свого тіла.

Не дарма інша назва Ши-тцу - собака-хризантема. Справді, шерсть в них на голові нагадує пелюстки цих квітів. Забавлення в песиків, як правило, пістряве. Найчастіше зустрічаються поєднання чорного, білого кольорів і різних відтінків коричневого. Вкрай рідко, але  зустрічаються майже повністю чорні особини.

Характер та темперамент

Ши-тцу - дуже позитивні створіння. Їхній зверхній зовнішній вигляд - то ширма, за якою завжди ховаються доволі лагідні й відверті натури, які понад усе люблять спілкування й не переносять самотності. Вони дуже віддані своїм господарям, слідують за ними всюди. Надзвичайно люблять дітей, бо сприймають їх за "своїх".

Звичайно, ці маленькі аристократи мають свій власний характер. Так, своє невдоволення вони виявляють за допомогою гучного гавкання. Але ніколи не кусаються - це не в їхньому стилі.

Здоров'я, хвороби

Хоча Ши-тцу вирізняються з-поміж інших порід міцним здоров"ям і багато з них стають довгожителями, й вони мають "слабкі місця". Одне з них - ніс. Особливістю пород із короткими мордами є будова ніздрів. Вони бувають настільки вузькими, що майже не пропускають повітря. Звичайно, це ускладнює дихання і призводить до надмірного навантаження на серце й легені.

Інша характерна для Ши-тцу проблема - так зване зворотнє чихання. Вирішити її нескладно, чого, на жаль, не можна сказати про вивихи колінних чашечок. Ця недуга характерна для всіх собак невеликих порід.

Утримання та догляд

З огляду на довжину шерсті собак цієї породи, їм не місце надворі, особливо у дощову погоду. Але це не означає, що з ними не можна гуляти. Навпаки, але по чистих тротуарах, обминаючи чагарники й дуже запилені місця. До речі, цуценя Ши-тцу легко можна привчити до лотка, тож потреба виводити собача на двір відпаде сама собою.

Ши-тцу потрібно розчісувати щодня. Шерсть на лобику треба збирати за допомогою резинки, щоб не лізла в очі. Необхідно раз на місяць оглядати їх.

Дресирування, тренування

Хоч Ши-тцу - це не службовий пес, його так само треба виховувати. Перше правило в цьому - не потрібно його занадто пестити й опікуватися ним. Тобто собачку треба любити, але не годувати її повсякчас цукерками й хапати на руки при будь-якій, навіть мінімальній небезпеці.

Улюбленець повинен відгукуватися на своє ім"я, знати господаря й мати своє місце.

Віддавати команди так само, як і сварити собачку треба спокійно й ніжно, але твердо. Не слід забувати, що Ши-тцу - доволі ніжні створіння й можуть ображатися.

Харчування
При натуральному харчуванні чверть раціону собак цієї породи повинне складати сире м"ясо або якісні субпродукти. Можна давати й варені, але не солені й не приправлені. Кісткове борошно - цінне джерело білку, необхідного для росту шерсті. Його запас вони можуть поповнювати, споживаючи рибу. Не забуваймо про крупи. Доросла особина повинна щодня споживати не менше 100 грамів каш, а цуценята - 20-50 грамів. Давати можна гречку, рис, вівсянку, горох же й інші бобові, а також кукурудзу - не можна. Овочі, в тому числі й картопля, теж повинні бути присутні в собачому раціоні. Але їх частка - не більше 10%. Копченості, солодощі, макарони, свинина, сира печінка - під суворою забороною.
2. October 2014