Австралійський скотогіний собака, хілер

Походження: Австралія

Рік першої згадки: 1879

Тривалість життя: 12-29

Зріст у холці: 43-51

Вага: 16-20

Порода австралійських кеттлів з’явилась безпосередньо у їх майбутній робочій зоні – на фермерських господарствах. Власники стад і пасовиськ схрещували довгошерстих коллі з собаками дінго. До селекційної роботи було залучено також бультер’єрів, далматинців і келлі. Існує версія, що у їх компанію увійшли й бобтейли. Так у другій половині ХІХ ст. постала порода австралійських скотогінних собак – відданих, розумних та звиклих до активної роботи і неосяжних просторів пасовиськ.

Сильний і компактний собака з широким черепом, мордою і чорним носом. У нього невеликі загострені вуха, міцні щелепи з ножицеподібним прикусом і мускулиста шия. Австралійського хілера впізнають за зосередженим поглядом коричневих очей. Міцний кістяк з прямими кінцівками, рівною лінією корпусу і широкою поясницею вкривають розвинені м’язи. Не надто довгий хвіст інколи згинається у дугу.
У собаки коротка густа шерсть, забарвлена у блакитний колір. Інколи – з крапом, чорними або рудими відмітинами.

Австралійський скотогінний собака виявляє свої кращі якості у колі сім’ї та біля стада. З господарем поводиться добродушно, слухняно, до його команд ставиться з усією відповідальністю і кмітливістю. Довірених кетлі тварин він вважає власною зграєю. Натомість агресивно сприймає інших собак і не стримує себе у запальній бійці. Блакитний кетлі з підозрою ставиться до незнайомців, що виявляє у ньому хорошого охоронця і сторожа. Гордий і впевнений у собі, цей собака вирізняється добрим розумом.

Австралійський скотогінний собака (хілер, кеттл) — австралійський роботяга пасовищ із залізними нервами: невтомний, розумний, відданий і хитрий. Це витривала пастуша порода, виведена від коллі й дінго (з домішкою бультер’єра, далматина й келпі) для керування напівдикою худобою. Він до нестями відданий господарю й гострий розумом, але має величезну потребу в роботі й пастуший інстинкт «покусування за п’яти», тож не годиться для квартири чи новачка. Порода довговічна й міцна; серед спадкових ризиків — вроджена глухота (повʼязана з білим пігментом), прогресуюча атрофія сітківки (PRA) та дисплазія суглобів.

Загалом міцні і витривалі австралійські кеттли бувають схильними до дисплазії, яка утруднює пересування собаки. Господарю слід уважно ставитись до зору домашнього улюбленця, щоб вчасно виявити ознаки атрофії сітківки. У цієї породи вона часто набуває прогресуючий характер. Ще одна небезпека, як чатує на відважного пастушого помічника – глухота. Тож висячі вуха хілера-довгожителя також мають перебувати у фокусі уваги.

Австралійський був’є на те і скотогінний собака, щоб мешкати за містом: там, де є багато простору і волі. Господарю варто приготуватись до активних прогулянок і спортивних занять, яких потребує цей енергійний домашній улюбленець. Пряма і жорстка шерсть блакитного хілера линяє раз або двічі на рік. Проте, щоб позбутись коротких шерстинок в побуті і доглянути собаку, його слід вичісувати щіткою один-два рази на тиждень. Купають чотирилапого підкорювача полонин за потребою.

Лагідний і відданий господарю австралійський кеттл – не дарунок природи, а результат професійного дресирування. Він інколи не забуде жорстокості, якої зазнав від людини. Зате вдячно відгукується на похвалу. Собакам цієї породи важко знаходити спільну мову з іншими тваринами. Тому соціалізацію домашнього улюбленця слід починати якомога раніше, поступово знайомлячи з іншими вихованцями. Послідовний підхід до виховання і дресирування кетлі, зазвичай, дає добрий результат.

Денна норма їжі блакитного хілера складає 5% його власної ваги. Понад половину меню відведено на мясні і рибні продукти, які слід пропонувати домашньому улюбленцю в сирому вигляді. Решта – крупи і овочі, які піддають нетривалій термічній обробці. Собакам з блакитним окрасом не варто давати багато моркви і буряку, що змінюють колір шерсті. Усім австралійським кетлам шкодить картопля, цибуля і хліб. Кілька разів на тиждень до меню включають домашній сир і омлети. У якості делікатесу – запечену яловичу печінку, та аж ніяк не солодощі.