Ховаварт

Історія породи ховаварт сягає своїм корінням у глибоке Середньовіччя. Назва “Hovawart” походить зі середньоверхньонімецької мови, де “hova” означає “двір” (сучасне німецьке “Hof”), а “wart” — “сторож” або “охоронець” (сучасне “Wächter”). Таким чином, ховаварт — це “охоронець двору”. Перші письмові згадки про собак із такою назвою та функціями з’являються в німецьких правових текстах, таких як “Саксонське зерцало” (близько 1274 року). У цих документах прописувалася відповідальність та штрафи за крадіжку чи вбивство такого собаки, що свідчить про їхню високу цінність.

Однак з часом, з появою інших порід, оригінальні ховаварти практично зникли. На початку XX століття група ентузіастів на чолі з видатним зоологом Куртом Кьонінгом (Kurt König) вирішила відродити цю легендарну породу. Вони не просто відтворювали її з нуля, а шукали в сільській місцевості Німеччини собак, які за типом та характером нагадували історичних “охоронців дворів”. Ці собаки, відомі як “typ-hunde”, стали основою для селекційної роботи. До них приливали кров німецьких вівчарок, ньюфаундлендів, кувасів та, можливо, таких порід як леонбергер, для отримання бажаних рис.

Перший офіційний розплідник ховавартів “Hovawarthof” був зареєстрований у 1922 році. Робота була довгою і кропіткою. Селекціонери приділяли величезну увагу не лише екстер’єру, але й робочим якостям: врівноваженості, інтелекту та природному інстинкту охорони. Після Другої світової війни, яка завдала значної шкоди поголів’ю, відновлення породи продовжилося з новою силою. У 1964 році порода Ховаварт була офіційно визнана Міжнародною кінологічною федерацією (FCI), що стало підтвердженням успішного відродження одного з найдавніших німецьких робочих собак.

Ховаварт — це потужний, м’язистий собака середнього розміру, з дещо розтягнутим корпусом і благородною поставою. Виражений статевий диморфізм є характерною рисою породи: самці помітно більші та масивніші за самок. Його зовнішність поєднує силу та елегантність, а рухи легкі та розмашисті.

Голова та морда

Голова ховаварта потужна, з широким, опуклим чолом. Перехід від чола до морди добре помітний. Морда сильна, трохи звужується до носа, але не загострена. Довжина морди приблизно дорівнює довжині черепної частини. Спинка носа пряма. Губи щільно прилягають. Очі овальні, середнього розміру, темно-карого кольору, з пильним та розумним виразом. Вуха трикутні, висячі, високо посаджені, візуально розширюють голову.

Корпус та кінцівки

Шия міцна, середньої довжини, без підвісу. Спина пряма та міцна. Грудна клітка широка, глибока та потужна, забезпечує достатньо місця для серця та легень. Кінцівки сильні, прямі, з добре розвиненою мускулатурою. Лапи компактні, округлі, зі щільно зібраними пальцями. Хвіст довгий, сягає скакального суглоба, покритий густою шерстю. В спокійному стані опущений донизу, при збудженні піднімається над лінією спини, утворюючи красивий вигин.

Шерсть та забарвлення ховаварта

Шерсть у ховаварта довга, злегка хвиляста, щільно прилягає до тіла, з невеликим підшерстком. На грудях, животі, задній стороні кінцівок та хвості шерсть довша, утворює “очоси” та “штани”. Ця структура шерсті чудово захищає собаку від негоди.

Стандарт породи визнає три варіанти забарвлення:

• Чорно-підпалий (Schwarzmarken): Основний колір — глибокий чорний, блискучий. Підпалини насиченого, середньо-рудого кольору чітко окреслені та розташовані над очима, на щоках, на горлі, на грудях (дві плями), на передніх і задніх кінцівках та під основою хвоста.
• Палевий (Blond): Насичений, блискучий рудувато-палевий колір, який світлішає до кінцівок та живота. Може варіюватися від світло-пісочного до яскраво-рудого.
• Чорний (Schwarz): Повністю чорний, блискучий колір по всьому тілу.

Невеликі білі плями на грудях, а також окремі білі волоски на пальцях та кінчику хвоста допускаються стандартом.

Характер ховаварта — це його головне багатство. Це надзвичайно врівноважений, впевнений у собі та розумний собака. Він має сильний, але стабільний темперамент. На відміну від багатьох службових порід, таких як, наприклад, ротвейлер, ховаварт не схильний до невиправданої агресії. Його захисний інстинкт проявляється лише за реальної загрози. Він здатен самостійно оцінювати ситуацію, що робить його чудовим охоронцем: він не буде піднімати тривогу через дрібниці, але рішуче діятиме, якщо сім’ї загрожує небезпека.

Ховаварти дуже орієнтовані на свою родину. Вони сильно прив’язуються до всіх її членів і погано переносять самотність або зміну власника. Це не той собака, який буде щасливий жити на ланцюгу в кутку двору. Йому потрібен постійний контакт з людьми. З дітьми вони, як правило, дуже терплячі та ласкаві, стаючи для них чудовими компаньйонами для ігор. Однак, враховуючи розмір собаки, будь-яку взаємодію з маленькими дітьми слід контролювати. До інших домашніх тварин ставляться спокійно, особливо якщо росли разом з ними.

Дресирування ховаварта — це цікавий, але водночас відповідальний процес. Ключ до успіху — терпіння, послідовність і позитивне підкріплення. Ховаварти дуже розумні й швидко схоплюють команди, але їхній інтелект поєднується з певною часткою незалежності. Вони не будуть сліпо виконувати накази, якщо не розуміють їхньої мети або якщо дресирування є монотонним і нудним.

Рання соціалізація є абсолютно необхідною. З щенячого віку знайомте ховаварта з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами. Це допоможе виростити впевненого та адекватного собаку. Заняття на дресирувальному майданчику під керівництвом досвідченого кінолога будуть дуже корисними. Грубі методи, крики та фізичні покарання є неприпустимими — вони можуть назавжди зруйнувати довіру собаки та призвести до проблем з поведінкою.

Важливо пам’ятати, що ховаварти повільно дорослішають. Фізично собака може виглядати дорослим вже в рік, але психологічно він залишається цуценям до 2-3 років. У цей період можливі прояви впертості та перевірка меж дозволеного. Власнику потрібно проявити твердість, але справедливість, встановлюючи чіткі правила і дотримуючись їх.

Умови проживання та фізичні навантаження

Ховаварт — не найкращий вибір для маленької міської квартири. Ідеальні умови для нього — приватний будинок з великою, надійно огородженою територією, де він зможе вільно бігати та реалізовувати свій сторожовий інстинкт. Проте, навіть за наявності власного двору, собака потребує щоденних тривалих прогулянок (не менше 2-3 годин на день) з активними іграми, пробіжками та інтелектуальними завданнями. Без достатнього фізичного та розумового навантаження ховаварт може стати некерованим, почати псувати речі або проявляти інші деструктивні форми поведінки.

Грумінг та догляд за шерстю

Незважаючи на довгу шерсть, догляд за нею нескладний. Шерсть ховаварта має хорошу структуру і не схильна до утворення ковтунів. Достатньо розчісувати собаку 1-2 рази на тиждень, щоб видалити відмерлі волоски та підтримувати охайний вигляд. Під час сезонного линяння (весною та восени) процедуру доведеться проводити частіше. Часто мити ховаварта не рекомендується, лише в міру забруднення, використовуючи спеціальні шампуні для довгошерстих собак. Регулярно оглядайте та чистіть вуха, очі та підстригайте кігті, якщо вони не сточуються природним шляхом.

Ховаварт — німецький «вартовий двору» з давнім корінням: відданий, розумний і врівноважений універсальний робочий пес, що поєднує охоронний інстинкт із рівним характером. Для великої породи він відносно здоровий — дисплазія кульшового суглоба трапляється менш ніж у 5%; головна увага до щитоподібної залози (гіпотиреоз поширений у європейських лініях), а також DCM і ризик завороту шлунка. Сила й самостійність потребують досвідченого власника.

Ховаварт по праву вважається однією з найздоровіших порід, що є результатом надзвичайно відповідального підходу німецьких клубів породи до селекції. Протягом десятиліть заводчики ведуть суворий відбір виробників за показниками здоров’я. Одним з найбільших досягнень стало майже повне викорінення дисплазії тазостегнового суглоба, яка є справжнім лихом для багатьох великих порід. Собаки, що мають навіть найменші ознаки дисплазії, не допускаються до розведення.

Тим не менш, як і будь-яка порода, ховаварти мають схильність до деяких захворювань:

• Гіпотиреоз: Зниження функції щитоподібної залози. Симптоми включають набір ваги, млявість, проблеми зі шкірою та шерстю. Легко діагностується аналізом крові та коригується медикаментозно.
• Серцеві захворювання: Іноді зустрічаються кардіоміопатія та інші патології серця. Рекомендуються регулярні огляди у кардіолога, особливо для собак у віці.
• Заворот шлунка: Як і в інших великих собак з глибокими грудьми, існує ризик цього небезпечного для життя стану. Щоб мінімізувати ризик, годуйте собаку невеликими порціями 2-3 рази на день і уникайте активних ігор відразу після їжі.

Важливо купувати цуценя тільки у відповідальних заводчиків, які надають результати тестів здоров’я батьків. Регулярні профілактичні огляди у ветеринара та своєчасна вакцинація є запорукою довгого та щасливого життя вашого улюбленця.

Ховаварти невибагливі в їжі, але їхній раціон має бути збалансованим та відповідати їхньому віку, вазі та рівню активності. Існує два основних підходи до годування: готові сухі корми та натуральне харчування. Не рекомендується змішувати ці два типи годування.

Цуценят годують частіше, ніж дорослих собак (3-4 рази на день), поступово зменшуючи кількість годувань до двох. Дуже важливо не перегодовувати собаку, особливо в період росту, щоб уникнути проблем із суглобами. Завжди забезпечуйте вільний доступ до чистої та свіжої води. Категорично заборонено давати собаці трубчасті кістки, солодке, копчене, смажене та їжу з людського столу.

1. Героїчний порятунок. Одна з найвідоміших легенд про породу розповідає, як у 1210 році ховаварт врятував маленького сина німецького лорда під час облоги замку, витягнувши його з-під уламків і доставивши у безпечне місце. Цим врятованим хлопчиком, за переказами, був Айке фон Репков, майбутній автор “Саксонського зерцала”.
2. Три особистості в одній породі. Заводчики та власники часто жартують, що три типи забарвлення ховавартів мають дещо відмінні риси характеру. Чорно-підпалі вважаються класичними “роботягами”, палеві — більш м’якими та чутливими, а чорні — найсерйознішими та самостійними. Наукового підтвердження цьому немає, але спостереження досить поширене.
3. Не просто охоронець. Хоча історичне призначення ховаварта — охорона, сьогодні ці собаки успішно працюють у пошуково-рятувальних службах, каністерапії та є зірками у різних видах кінологічного спорту, таких як обідієнс, аджиліті та мондьорінг. Їхній інтелект та бажання працювати з людиною роблять їх надзвичайно універсальними.
4. Тихий сторож. На відміну від багатьох інших сторожових порід, які піднімають гавкіт з будь-якого приводу, ховаварт використовує голос помірковано. Він подасть сигнал, якщо побачить реальну загрозу, але не буде турбувати господарів через кожну кішку чи перехожого.