Історія походження породи керрі-блю-тер’єр
Історія керрі-блю-тер’єра оповита таємницями та ірландськими легендами. Батьківщиною породи вважається гірське графство Керрі на південному заході Ірландії, де цих собак століттями цінували як універсальних фермерських помічників. Місцеві жителі стверджують, що блакитні тер’єри живуть на цих землях споконвіку, хоча перші письмові згадки про них датуються лише 1847 роком.
Одна з найромантичніших легенд розповідає про дивовижного блакитного собаку, який приплив до берегів Ірландії на кораблі, що зазнав аварії. Кажуть, що це був предок сучасного керрі, який, вибравшись на сушу, переміг усіх місцевих тер’єрів і став прабатьком нової видатної породи. Інша, більш правдоподібна версія, пов’язує їх походження з Ірландським м’якошерстим пшеничним тер’єром, якого, можливо, схрещували з іншими породами для поліпшення робочих якостей.
Спочатку керрі-блю-тер’єри були собаками простолюдинів. Їх використовували для широкого спектра завдань:
- Полювання: Вони відмінно полювали на борсуків, лисиць, видр та іншу дрібну дичину.
- Пастуша робота: Допомагали пасти овець і велику рогату худобу.
- Охорона: Були надійними сторожами ферм та будинків.
- Ретривери: Приносили підбиту дичину з води.
Справжнє визнання прийшло до породи на початку XX століття, коли ірландські патріоти, зокрема Майкл Коллінз, обрали керрі-блю-тер’єра символом боротьби за незалежність Ірландії. У 1920 році був створений перший клуб любителів породи в Дубліні, а вже у 1922 році порода дебютувала на престижній виставці Crufts в Англії. Їхня елегантна зовнішність і неперевершений характер швидко завоювали серця собаківників по всій Європі. На одній з виставок 1928 року керрі-блю-тер’єра навіть назвали «майже досконалим собакою».
Як виглядає керрі-блю-тер’єр: опис зовнішності
Керрі-блю-тер’єр – це гармонійно складений, міцний та елегантний собака середнього розміру. Його зовнішність поєднує в собі силу тер’єра та грацію. Силует собаки вписується у квадрат, що свідчить про його пропорційність.
Головна особливість породи – її шерсть. Вона м’яка, шовковиста, густа і хвиляста, без підшерстя. Така структура робить керрі гіпоалергенними, оскільки вони практично не линяють. Цікаво, що цуценята народжуються абсолютно чорними, і лише до 18–24 місяців їхня шерсть поступово перецвітає, набуваючи остаточного блакитного відтінку. Цей відтінок може варіюватися від світло-сріблястого до темного сталево-синього. Завдяки цій унікальній м’якій шерсті, керрі сильно відрізняється від більшості тер’єрів, наприклад, від Жорсткошерстого фокстер’єра з його дротяною шерстю, або від схожого на овечку Бедлінгтон-тер’єра.
Частина тіла · 8
| Частина тіла | Опис згідно зі стандартом FCI №3 |
|---|---|
| Голова | Довга, пропорційна, з густою шерстю. Череп міцний і добре збалансований. Перехід від чола до морди ледь помітний. |
| Морда | Щелепи сильні, м’язисті. Прикус ножицеподібний. Мочка носа чорна, ніздрі великі. |
| Очі | Темні, від середнього до темно-карого кольору, середнього розміру, з пильним «тер’єрським» виразом. |
| Вуха | Тонкі, невеликі, V-подібної форми, прилягають до щік, спрямовані вперед. |
| Шия | Пропорційна, мускулиста, елегантно посаджена на плечах. |
| Корпус | Спина пряма, коротка, лінія верху рівна. Грудна клітка глибока і помірно широка. |
| Хвіст | Тонкий, високо посаджений, собака тримає його вертикально і бадьоро. Раніше купірувався. |
| Кінцівки | Прямі, паралельні, з міцним кістяком. Лапи компактні, подушечки міцні, кігті чорні. |
