Майоркська вівчарка (Majorca Shepherd), або Ка де Бестіар (Ca de Bestiar), – це вражаючий чорний собака з гордою поставою, прямою спиною, винятковою силою та розвиненою мускулатурою. Фізичні якості та характер цієї породи повністю відповідають її історичному призначенню – Майоркську вівчарку вивели як невтомного пастушого собаку. Цей спокійний, витриманий та пильний охоронець, як правило, визнає лише одного господаря, якому безмежно відданий, слухатиметься його і безстрашно оберігатиме. До нового власника, у випадку зміни сім’ї, звикатиме дуже важко і навряд чи зможе знову проявити таку ж глибину відданості. Майоркська вівчарка може проявляти задиркуватість до інших собак, іноді провокуючи бійки. Ця унікальна порода походить з Балеарських островів (Іспанія) і за межами своєї батьківщини зустрічається досить рідко. Даний огляд підготовлений експертами порталу Tvaryny, щоб надати вичерпну інформацію про цю незвичайну породу.
Цікаві факти про майоркську вівчарку (ка де бестіар)
- Давня історія: Майоркська вівчарка – одна з найдавніших порід Іспанії. Її зображення можна знайти на старовинних гравюрах та картинах, що свідчить про її довгу історію на Балеарських островах.
- «Собака для худоби»: Оригінальна назва «Ca de Bestiar» з каталанської мови (поширеної на Майорці) буквально перекладається як «собака для худоби» або «собака худоби», що прямо вказує на її первісне призначення.
- Два типи шерсті: Хоча короткошерстий варіант є більш поширеним та відомим, існує також довгошерстий тип Майоркської вівчарки. Довгошерсті собаки мають більш ефектний вигляд, але потребують ретельнішого догляду за шерстю.
- Чорний – колір переваги: Стандарт породи віддає перевагу саме чорному забарвленню у всіх його варіаціях. Інші суцільні забарвлення (наприклад, тигровий або палевий без чорної маски) не визнаються стандартом FCI для цієї породи.
- Універсальний пастух: Майоркські вівчарки використовувалися для випасу не лише овець, а й великої рогатої худоби, свиней та навіть птахів. Їхня сміливість та сила дозволяли їм справлятися з великими та норовливими тваринами.
- Мовчазний охоронець: Незважаючи на свої охоронні якості, Майоркська вівчарка не схильна до безпричинного гавкоту. Вона подає голос лише тоді, коли вважає це за необхідне, попереджаючи про небезпеку або чужинців.
- Символ Майорки: Порода є частиною культурної спадщини Майорки та Балеарських островів. Місцеві жителі пишаються цими собаками та докладають зусиль для їх збереження.
- Майже зникла порода: У середині XX століття Майоркська вівчарка була на межі зникнення через механізацію сільського господарства та зменшення потреби в пастуших собаках. Лише завдяки зусиллям ентузіастів породу вдалося відновити.