Майоркська вівчарка

Історія Майоркської вівчарки тісно переплетена з життям та традиціями Балеарських островів, зокрема Майорки, де ця порода формувалася протягом століть. Вважається, що її предками були різноманітні пастуші та охоронні собаки, які потрапляли на острови разом з торговцями та завойовниками ще з часів Римської імперії. Існують припущення про зв’язок з іберійськими вівчарками та собаками, завезеними з Кастилії. Острівне положення сприяло певній ізоляції та формуванню унікальних рис породи, адаптованих до місцевих умов – випасання худоби (овець, кіз, свиней, а іноді й великої рогатої худоби) на складних, кам’янистих територіях та її захисту від хижаків та злодіїв. Перші письмові згадки, що описують собак, схожих на сучасних Майоркських вівчарок, датуються ще 16-17 століттями.

Селекція велася переважно за робочими якостями: витривалість, сила, інтелект, вірність господарю та здатність самостійно приймати рішення в складних ситуаціях. Зовнішність мала другорядне значення, проте суворі умови життя та природний відбір сприяли формуванню міцних, здорових та функціональних собак. У XX столітті, зі зміною традиційного сільського укладу та зменшенням потреби в пастуших собаках, порода опинилася під загрозою зникнення. Окрім того, в певний період цих сильних та безстрашних собак почали використовувати в собачих боях, що негативно позначилося на їх репутації та чисельності. Громадянська війна в Іспанії (1936-1939 рр.) також завдала значної шкоди генофонду.

Відродження породи почалося в 1970-х роках завдяки зусиллям ентузіастів та любителів Майоркської вівчарки. У 1975 році був створений “Клуб іспанської Майоркської вівчарки” (Club del Ca de Bestiar de Mallorca), який розробив перший офіційний стандарт породи. Міжнародна Кінологічна Федерація (FCI) попередньо визнала породу в 1982 році, а остаточне визнання відбулося пізніше. Сьогодні Майоркська вівчарка залишається досить рідкісною породою за межами Іспанії, але на своїй батьківщині її цінують за робочі якості, відданість та унікальний характер. Іноді її плутають з іншою іспанською породою – Каталонською вівчаркою, проте це дві різні породи зі своїми особливостями.

Майоркська вівчарка – це великий, добре збалансований собака, який справляє враження сили, спритності та витривалості. Її зовнішність є типовою для пастуших собак молосоїдного типу, але з певними унікальними рисами. Важливо відзначити, що існують два різновиди шерсті: короткошерстий (найбільш поширений) та довгошерстий.

• Загальний вигляд: Собака вище середнього зросту, з добре розвиненою мускулатурою, але не важкий. Корпус злегка розтягнутий, що надає йому прямокутного формату.
• Голова: Масивна, але пропорційна до тіла. Череп широкий, злегка опуклий. Перехід від чола до морди (стоп) плавний, не різко виражений. Морда довга, міцна, не загострена. Спинка носа пряма. Мочка носа велика, чорна. Губи щільно прилягають, чорні.
• Очі: Відносно невеликі, мигдалеподібної форми, злегка косо поставлені. Колір – від медового до темно-карого, перевага надається темнішим відтінкам. Погляд уважний, розумний, дещо насторожений до чужих.
• Вуха: Середнього розміру, трикутної форми, досить товсті. Поставлені високо, звисають на хрящах збоку голови, не прилягаючи щільно до щік. У стані спокою кінчики вух знаходяться на рівні очей або трохи нижче.
• Прикус: Ножицеподібний. Зуби великі, білі, здорові.
• Шия: Міцна, м’язиста, середньої довжини, без підвісу.
• Корпус: Міцний, з добре розвиненою грудною кліткою, яка сягає ліктів. Спина пряма, сильна. Поперек широкий, мускулистий. Круп злегка похилий.
• Хвіст: Досить товстий біля основи, звужується до кінця. У спокійному стані опущений, може злегка згинатися. У русі або при збудженні піднімається до рівня спини або трохи вище, але ніколи не закручується кільцем. Довжина сягає скакального суглоба або трохи нижче.
• Кінцівки: Передні кінцівки прямі, паралельні, з міцним кістяком. Лопатки косі, добре прилягають. Лікті спрямовані назад. Задні кінцівки потужні, м’язисті, з добре вираженими кутами скакальних суглобів. Лапи овальні, зібрані, з міцними чорними подушечками та темними кігтями.
• Шерсть: Короткошерстий різновид: Шерсть коротка, щільно прилягає до тіла, довжиною приблизно 1.5-3 см на спині. Підшерсток тонкий, але добре розвинений, особливо взимку. Довгошерстий різновид: Шерсть довша, особливо на спині (може сягати 7 см і більше), на шиї (утворюючи гриву), на задній стороні кінцівок (очоси) та на хвості (підвіс). Шерсть може бути злегка хвилястою. Підшерсток також добре розвинений. Цей різновид зустрічається рідше.Обидва типи шерсті м’які на дотик та мають хороші водонепроникні властивості.
• Забарвлення: Домінуючий колір – чорний у різних його варіаціях (смоляно-чорний, звичайний чорний, матовий чорний). Допускається чорний з тигровинами (brindle markings), коли темніші смуги ледь помітні на чорному тлі. Невеликі білі плями дозволені на грудях (часто у формі зірки або невеликого “нагрудника”), на нижній частині шиї та на пальцях передніх та задніх лап. Занадто великі білі плями або плями в інших місцях є небажаними.

Важливо: Незважаючи на свою силу та міць, Майоркська вівчарка повинна виглядати гармонійно та пропорційно, без ознак надмірної масивності чи грубості. Її рухи вільні, енергійні та скоординовані.

Майоркська вівчарка – це порода з сильним, незалежним та водночас надзвичайно відданим характером. Щоб зрозуміти її поведінку, необхідно пам’ятати про її історичне призначення – охорона та випас худоби, часто в умовах, де собаці доводилося самостійно приймати рішення. Це собака для досвідченого власника, який зможе правильно спрямувати її енергію та інтелект.

1. Відданість одному господарю: Однією з найяскравіших рис характеру є її безмежна відданість своїй родині, і особливо одній людині, яку вона обирає своїм лідером. Цій людині Майоркська вівчарка буде підкорятися беззаперечно і захищатиме її за будь-яких обставин. Зміна господаря для дорослого собаки є дуже стресовою і може назавжди залишити слід на її поведінці.
2. Інтелект та здатність до навчання: Це дуже розумні собаки, здатні швидко засвоювати нову інформацію. Однак їхній інтелект поєднується з певною впертістю та незалежністю, тому дресирування вимагає терпіння, послідовності та твердої, але справедливої руки. Вони найкраще реагують на позитивне підкріплення та методи, засновані на повазі.
3. Охоронні якості: Природжений охоронець території та своєї “зграї”. До сторонніх людей ставиться насторожено, недовірливо, іноді навіть вороже, якщо відчує загрозу. Майоркська вівчарка не схильна до безпричинної агресії, але без вагань стане на захист, якщо вважатиме це за потрібне. Її грізний вигляд та гучний гавкіт зазвичай достатні, щоб відлякати небажаних гостей.
4. Стриманість та спокій: Незважаючи на свої охоронні інстинкти, в домашній обстановці з родиною це, як правило, спокійний та врівноважений собака. Вона не метушлива і не вимагає постійної уваги, але завжди буде рада компанії свого господаря.
5. Незалежність: Здатність самостійно оцінювати ситуацію та приймати рішення – це якість, яка високо цінувалася у пастуших собак. У повсякденному житті це може проявлятися як деяка самостійність у поведінці. Власник повинен встановити чіткі правила та межі.
6. Ставлення до інших тварин: Може бути домінантною та задиркуватою по відношенню до інших собак, особливо тієї ж статі. Рання та правильна соціалізація є надзвичайно важливою для формування адекватної поведінки з іншими тваринами. Якщо Майоркська вівчарка росте разом з іншими домашніми улюбленцями (котами, іншими собаками), вона, швидше за все, буде ставитися до них терпимо або навіть дружньо, вважаючи їх частиною своєї “зграї”.
7. Ставлення до дітей: Ставлення до дітей у власній родині зазвичай терпляче та захисне, особливо якщо собака виросла разом з ними. Однак, через свої розміри, силу та потенційну різкість у відповідь на ненавмисну грубість, не рекомендується залишати Майоркську вівчарку наодинці з дуже маленькими дітьми без нагляду. Важливо навчати дітей правильному та шанобливому поводженню з собакою. Не варто допускати, щоб діти дражнили собаку або порушували її особистий простір, особливо коли вона відпочиває або їсть.
8. Активність та потреба у просторі: Це активна порода, яка потребує регулярних фізичних навантажень та ментальної стимуляції. Найкраще вона почуватиметься у приватному будинку з великою, надійно огородженою територією, де вона зможе вільно рухатися. Утримання у квартирі можливе, але вимагатиме від власника значних зусиль для забезпечення достатнього вигулу та активності.

Характер Майоркської вівчарки робить її чудовим компаньйоном для активних, впевнених у собі людей, які готові приділяти час її вихованню та соціалізації. Вона може бути схожою за рівнем відданості та охоронними якостями на таких собак, як Ка де Бо (Перро Дого Майоркін), ще одну породу з Майорки, хоча їх призначення та історія дещо відрізняються.

Майоркська вівчарка (ка де бестіар) — чорний майорканський пастух-охоронець із гордою поставою: сильний, спокійний, витриманий, пильний і безмежно відданий одному господарю. Це потужний чорний робочий собака Балеарів, виведений як невтомний пастух; він визнає переважно одного господаря, безстрашно оберігає його й отару, але недовірливий до чужих і нового власника, тож не для новачка чи квартири. Як робоча порода надзвичайно здоровий; серед ризиків — дисплазія кульшового суглоба, заворот шлунка через глибокі груди та схильність до перегріву через чорний окрас.

Майоркська вівчарка загалом вважається здоровою та витривалою породою, що частково пояснюється її природним походженням та селекцією, орієнтованою на робочі якості. Однак, як і будь-яка порода, вона має схильність до певних захворювань, про які потенційним власникам варто знати для своєчасної профілактики та діагностики.

Основні проблеми зі здоров’ям, що можуть зустрічатися у Майоркської вівчарки:

• Дисплазія кульшового суглоба (ДКС): Це поширене захворювання серед великих порід собак, яке характеризується неправильним розвитком кульшового суглоба, що може призводити до болю, артриту та кульгавості. Важливо обирати цуценя від батьків, перевірених на ДКС. Профілактика включає контроль ваги собаки (особливо в період росту), збалансоване харчування та помірні фізичні навантаження, що не перевантажують суглоби молодого собаки.
• Дисплазія ліктьового суглоба (ДЛС): Аналогічно до ДКС, це захворювання стосується ліктьового суглоба і може викликати біль та кульгавість. Також рекомендується перевірка батьків.
• Заворот шлунка (здуття): Це гострий та небезпечний для життя стан, характерний для великих собак з глибокою грудною кліткою. Він виникає, коли шлунок переповнюється газами, їжею або рідиною і перекручується, блокуючи кровопостачання. Профілактичні заходи включають годування меншими порціями кілька разів на день, уникнення фізичної активності одразу після їжі та використання спеціальних мисок, що сповільнюють процес поглинання їжі.
• Проблеми зі шкірою: Деякі Майоркські вівчарки можуть бути схильні до алергій або дерматитів, особливо якщо їхня шерсть недостатньо доглянута або якщо є проблеми з харчуванням. Регулярний огляд шкіри та шерсті допоможе вчасно виявити проблеми.
• Проблеми з очима: Хоча це не є масовою проблемою, поодинокі випадки прогресуючої атрофії сітківки (PRA) або катаракти можуть зустрічатися. Регулярні огляди у ветеринарного офтальмолога рекомендуються, особливо для племінних собак.

Профілактичні заходи для підтримки здоров’я Майоркської вівчарки:

1. Регулярні ветеринарні огляди: Щорічні (а для літніх собак – двічі на рік) візити до ветеринара для профілактичних оглядів, вакцинації та дегельмінтизації.
2. Збалансоване харчування: Якісний корм, що відповідає віку, розміру та рівню активності собаки. Уникайте перегодовування, щоб запобігти ожирінню, яке може посилити проблеми з суглобами.
3. Достатня фізична активність: Регулярні прогулянки, ігри та тренування допоможуть підтримувати собаку у хорошій фізичній формі та запобігти нудьзі.
4. Догляд за шерстю та шкірою: Регулярне вичісування для видалення відмерлої шерсті та запобігання утворенню ковтунів, особливо у довгошерстого різновиду.
5. Гігієна порожнини рота: Регулярне чищення зубів або використання спеціальних засобів для профілактики зубного каменю та захворювань ясен.
6. Увага до змін у поведінці або стані: Будь-які раптові зміни в апетиті, активності, настрої або поява незвичних симптомів (кульгавість, кашель, проблеми зі шкірою тощо) повинні стати приводом для звернення до ветеринара.

Завдяки своїй природній стійкості, Майоркські вівчарки добре адаптуються до різних кліматичних умов, включаючи спеку та холод, зберігаючи при цьому свою працездатність. Однак, як і будь-яка собака, вона потребує турботи та уваги до свого здоров’я з боку власника.

Догляд за Майоркською вівчаркою не є надто складним, але вимагає регулярності та уваги до деяких аспектів, особливо залежно від типу шерсті. Основна мета догляду – підтримання здоров’я шкіри та шерсті, а також загальної гігієни собаки.

• Догляд за шерстю: Короткошерстий різновид: Потребує мінімального догляду. Достатньо вичісувати собаку гумовою щіткою або рукавичкою 1-2 рази на тиждень, щоб видалити відмерлу шерсть та стимулювати кровообіг. Під час сезонного линяння (весна та осінь) вичісувати потрібно частіше. Довгошерстий різновид: Вимагає більше уваги. Рекомендується щоденне або черезденне розчісування гребенем з рідкими зубцями, а потім щіткою, щоб запобігти утворенню ковтунів, особливо в місцях з довгою шерстю (на шиї, за вухами, на “штанях” та хвості). Недоглянута довга шерсть може збиватися, спричиняючи дискомфорт собаці та проблеми зі шкірою. Регулярне вичісування також допоможе зменшити кількість шерсті в будинку.Купати Майоркську вівчарку слід за необхідності, зазвичай не частіше 2-3 разів на рік, або якщо собака сильно забруднилася. Використовуйте спеціальні шампуні для собак, які не пересушують шкіру та шерсть. Часте купання може порушити природний жировий баланс шкіри. Шерсть Майоркської вівчарки має водонепроникні властивості, тому вона досить добре самоочищується.
• Догляд за вухами: Регулярно (раз на тиждень) оглядайте вуха на наявність бруду, почервоніння, неприємного запаху або надлишку сірки. Чистіть вуха спеціальним лосьйоном для собак та ватними дисками. Не використовуйте ватні палички, щоб не пошкодити слуховий прохід. У довгошерстих собак може знадобитися видалення зайвої шерсті з вушного каналу для кращої вентиляції.
• Догляд за очима: Щодня оглядайте очі собаки. Невеликі виділення в куточках очей є нормальними, їх можна акуратно видалити вологою тканиною або спеціальними серветками для очей. Якщо виділення рясні, жовті або зелені, або якщо очі почервоніли, зверніться до ветеринара.
• Догляд за зубами: Для профілактики утворення зубного нальоту та каменю рекомендується регулярно (кілька разів на тиждень) чистити зуби собаці спеціальною зубною щіткою та пастою для собак. Також можна використовувати спеціальні жувальні іграшки та ласощі, що сприяють очищенню зубів.
• Догляд за кігтями: Якщо собака не сточує кігті природним шляхом під час прогулянок по твердій поверхні, їх потрібно регулярно підстригати (приблизно раз на місяць). Занадто довгі кігті можуть спричиняти дискомфорт при ходьбі та деформувати лапу. Використовуйте спеціальні кігтерізи для великих собак і будьте обережні, щоб не зачепити кровоносну судину всередині кігтя.
• Проживання та активність: Майоркська вівчарка – це собака, яка потребує простору. Ідеальним місцем для неї буде заміський будинок з великою, добре огородженою ділянкою. Вона легко переносить як спеку, так і холод; до зими її шерсть, особливо підшерсток, стає густішою, навіть на кінчиках лап. Не обмежуйте прогулянки навіть за несприятливої погоди, якщо собака почувається добре. Тривалі прогулянки, можливість вільно бігати, ігри на свіжому повітрі – все це необхідно для фізичного та психічного здоров’я Майоркської вівчарки. Вона може бути чудовим компаньйоном для активних людей, які люблять довгі прогулянки сільськими дорогами або походи. Порівнюючи з іншими вівчарками, наприклад, з Довгошерстим коллі, Майоркська вівчарка є менш вибагливою до грумінгу, якщо мова йде про короткошерстий тип, але потребує більше простору та твердої руки у вихованні.

Дресирування Майоркської вівчарки – це завдання, що вимагає терпіння, послідовності, твердості та глибокого розуміння психології цієї породи. Через її природжений інтелект, незалежність та сильний характер, стандартні методи дресирування можуть бути не завжди ефективними. Ця порода не для новачків у собаківництві.

Ключові аспекти дресирування та соціалізації:

• Ранній початок: Соціалізацію та базове дресирування цуценяти Майоркської вівчарки слід розпочинати якомога раніше, буквально з перших днів появи в домі. Знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами (під контролем). Це допоможе виростити врівноваженого та впевненого в собі собаку.
• Лідерство господаря: Майоркська вівчарка повинна чітко розуміти, хто є лідером у “зграї”. Господар має бути впевненим, спокійним та послідовним у своїх вимогах. Собака повинна поважати господаря, а не боятися його. Фізичні покарання є неприпустимими і можуть призвести до агресії або замкнутості.
• Позитивне підкріплення: Незважаючи на свою сувору зовнішність, Майоркська вівчарка добре реагує на методи позитивного підкріплення: похвала, ласощі, іграшки. Це допомагає встановити довірливі стосунки та мотивувати собаку до навчання.
• Послідовність та чіткі правила: Всі члени родини повинні дотримуватися однакових правил щодо собаки. Непослідовність може збити собаку з пантелику та ускладнити процес навчання.
• Різноманітність тренувань: Щоб уникнути нудьги, тренування повинні бути різноманітними та цікавими. Майоркські вівчарки розумні і швидко втомлюються від монотонних повторень. Короткі, але часті заняття будуть ефективнішими за довгі та виснажливі.
• Професійна допомога: Якщо у вас виникають труднощі з дресируванням або соціалізацією, не соромтеся звернутися за допомогою до професійного кінолога, який має досвід роботи з пастушими або охоронними породами.
• Соціалізація з іншими собаками: Дуже важливий аспект, враховуючи схильність породи до домінування. Контрольовані зустрічі з іншими спокійними та добре соціалізованими собаками допоможуть навчити Майоркську вівчарку адекватної взаємодії.
• Робочі якості: Природна фізична міць, витривалість та інтелект дозволяють тренувати Майоркську вівчарку для різних видів службової роботи (охорона, пошуково-рятувальна служба) або спортивних дисциплін (обідієнс, аджиліті – з урахуванням розмірів собаки). Це серйозна робоча порода, яка потребує “завдання” для свого розуму та тіла.

Важливо пам’ятати: Майоркська вівчарка, як правило, визнає лише одного господаря як авторитет. На відміну від деяких інших службових порід, наприклад, німецької вівчарки, яка на службі може підкорятися різним інструкторам, Ка де Бестіар встановлює глибокий зв’язок саме з однією людиною. Це не означає, що вона не буде слухатися інших членів сім’ї, але її відданість і готовність працювати “на повну” найчастіше проявляється саме з її обраним лідером.

Правильне харчування є одним з ключових факторів для забезпечення здоров’я, довголіття та енергійності Майоркської вівчарки. Враховуючи її розміри, рівень активності та схильність до певних захворювань (наприклад, завороту шлунка або проблем з суглобами), до вибору раціону слід підходити відповідально.

Основні принципи годування Майоркської вівчарки:

• Високоякісний білок: Основою раціону має бути білок тваринного походження (м’ясо, птиця, риба). Він необхідний для підтримки м’язової маси та загального здоров’я. Обирайте нежирні сорти м’яса. Субпродукти (печінка, серце, рубець) також можуть бути корисними в помірних кількостях.
• Помірний вміст жирів: Жири є важливим джерелом енергії, але їх надлишок може призвести до ожиріння. Обирайте корми з помірним вмістом якісних жирів (наприклад, риб’ячий жир, лляна олія, курячий жир).
• Вуглеводи: Джерелом вуглеводів можуть бути якісні злаки (рис, гречка, вівсянка – якщо немає алергії), а також овочі (морква, гарбуз, кабачки, броколі). Вуглеводи забезпечують енергію та клітковину для нормального травлення.
• Вітаміни та мінерали: Раціон повинен бути збалансований за вмістом вітамінів та мінералів. При натуральному годуванні може знадобитися додаткове введення вітамінно-мінеральних комплексів за рекомендацією ветеринара. Якісні сухі корми зазвичай вже містять всі необхідні нутрієнти.
• Тип годування:
  • Сухий корм: Багато власників обирають готові сухі корми преміум або супер-преміум класу для великих порід собак. Це зручно та дозволяє забезпечити збалансоване харчування. Обирайте корм, що відповідає віку (цуценя, дорослий собака, літній собака) та рівню активності вашого улюбленця.
  • Натуральне годування: Вимагає більше часу та знань для складання збалансованого раціону. Основу повинні складати м’ясо, субпродукти, каші, овочі. Важливо правильно розрахувати пропорції та доповнювати раціон вітамінами. Обов’язково проконсультуйтеся з ветеринаром-дієтологом.
  • Змішане годування: Деякі власники поєднують сухий корм з натуральними продуктами. Важливо не змішувати їх в одне годування, оскільки вони перетравлюються з різною швидкістю.
• Режим годування: Дорослу Майоркську вівчарку рекомендується годувати 2 рази на день (вранці та ввечері), щоб уникнути перевантаження шлунка та знизити ризик завороту. Цуценят годують частіше (3-5 разів на день залежно від віку).
• Кількість корму: Залежить від ваги, віку, рівня активності та індивідуальних особливостей собаки. Дотримуйтесь рекомендацій виробника корму або ветеринара. Важливо не перегодовувати собаку, оскільки ожиріння може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям. Якщо ваш собака пробігав увесь день полями, він потребуватиме більше їжі, ніж кімнатний вихованець тієї ж ваги, який мав менше навантаження.
• Свіжа вода: У собаки завжди повинен бути вільний доступ до чистої та свіжої питної води.
• Заборонені продукти: Шоколад, цибуля, часник, виноград, родзинки, кістки (особливо трубчасті варені), жирна, смажена, копчена їжа, солодке, гостре.

При натуральному годуванні до раціону Майоркської вівчарки можна включати нежирне м’ясо (яловичина, індичка, курка без шкіри), морську рибу (без кісток), варені яйця (1-2 рази на тиждень), кисломолочні продукти (кефір, нежирний сир), різноманітні овочі (сирі або варені) та крупи. Важливо стежити за реакцією собаки на нові продукти та вводити їх поступово.

• Давня історія: Майоркська вівчарка – одна з найдавніших порід Іспанії. Її зображення можна знайти на старовинних гравюрах та картинах, що свідчить про її довгу історію на Балеарських островах.
• “Собака для худоби”: Оригінальна назва “Ca de Bestiar” з каталанської мови (поширеної на Майорці) буквально перекладається як “собака для худоби” або “собака худоби”, що прямо вказує на її первісне призначення.
• Два типи шерсті: Хоча короткошерстий варіант є більш поширеним та відомим, існує також довгошерстий тип Майоркської вівчарки. Довгошерсті собаки мають більш ефектний вигляд, але потребують ретельнішого догляду за шерстю.
• Чорний – колір переваги: Стандарт породи віддає перевагу саме чорному забарвленню у всіх його варіаціях. Інші суцільні забарвлення (наприклад, тигровий або палевий без чорної маски) не визнаються стандартом FCI для цієї породи.
• Універсальний пастух: Майоркські вівчарки використовувалися для випасу не лише овець, а й великої рогатої худоби, свиней та навіть птахів. Їхня сміливість та сила дозволяли їм справлятися з великими та норовливими тваринами.
• Мовчазний охоронець: Незважаючи на свої охоронні якості, Майоркська вівчарка не схильна до безпричинного гавкоту. Вона подає голос лише тоді, коли вважає це за необхідне, попереджаючи про небезпеку або чужинців.
• Символ Майорки: Порода є частиною культурної спадщини Майорки та Балеарських островів. Місцеві жителі пишаються цими собаками та докладають зусиль для їх збереження.
• Майже зникла порода: У середині XX століття Майоркська вівчарка була на межі зникнення через механізацію сільського господарства та зменшення потреби в пастуших собаках. Лише завдяки зусиллям ентузіастів породу вдалося відновити.