Історія породи
Історія понт-одомерського спаніеля - це драма про виживання, пристрасть селекціонерів та руйнівний вплив світових воєн. Порода була виведена в XIX столітті в районі болотистих гирл річки Риль, поблизу міста Понт-Одемер у Нормандії, звідки й походить її назва.
Точне походження породи досі не з’ясоване *достемено*, але вважається, що вона є результатом схрещування старих французьких водяних собак та місцевих спаніелів. Очевидним є вплив інших порід, зокрема, для покращення мисливських якостей та водонепроникної шерсті. Більшість кінологів сходяться на думці, що серед предків понт-одомерського спаніеля були англійські та, що найімовірніше, ірландський водяний спаніель, який міг передати йому характерний кучерявий «чуб» та любов до води. Також не виключений вплив барбета, ще одного старовинного французького водяного собаки.
Порода була надзвичайно популярною серед місцевих мисливців на качок. Її здатність працювати в холодній воді, густих болотистих заростях та апортувати дичину без пошкодження робила її незамінним помічником.
Однак XX століття завдало породі нищівних ударів. Перша та Друга світові війни спустошили регіон Нормандії, і розведення собак, що не були першою необхідністю, практично припинилося. До кінця 1940-х років Понт-одомерський спаніель опинився на межі повного зникнення. Фактично, порода трималася на зусиллях кількох ентузіастів.
Ключову роль у порятунку породи відіграв священик на ім’я Аббе Фурньє (Abbé Fournier). У 1950-х роках він, бачачи катастрофічне скорочення поголів’я, прийняв важке, але необхідне рішення: для розширення генофонду він схрестив небагатьох понт-одомерських спаніелів, що залишилися, з Ірландським водяним спаніелем. Це допомогло врятувати породу від вимирання, хоча й дещо змінило її первісний вигляд.
У 1980 році, через вкрай малу чисельність, французький клуб породи (Club de l'Épagneul Pont-Audemer) був об’єднаний з клубом Пікардійського спаніеля. Сьогодні понт-одомерський спаніель залишається однією з найрідкісніших порід у світі. Щорічно реєструється лише кілька десятків нових цуценят, переважно у Франції. Це справжня «порода-реліквія», жива частина мисливської спадщини Нормандії.
Як виглядає Понт-одомерський спаніель: опис зовнішності
Понт-одомерський спаніель - це собака середнього розміру, кремезний, з міцним кістяком, але без зайвої масивності. Він справляє враження енергійної та витривалолої тварини, здатної годинами працювати у складних умовах.
- Голова: Характерна риса - виражений «чуб» (top-knot) з довгої, кучерявої шерсті, яка спадає на лоб. Череп округлий, стоп (перехід від лоба до морди) добре виражений.
- Морда: Довга, злегка горбкувата (опукла), що надає їй унікального профілю. Ніс завжди коричневий.
- Очі: Відносно невеликі, кольору від темно-бурштинового до карого. Погляд розумний, добрий та трохи пустотливий.
- Вуха: Низько посаджені, пласкі, висячі. Вони вкриті довгою, красивою, кучерявою шерстю, що обрамляє голову і підсилює «клоунський» вигляд.
- Тіло: Міцне, з глибокою грудною кліткою, що забезпечує місце для потужних легень. Спина пряма, поперек міцний.
- Хвіст: Раніше його часто купірували на третину. Сьогодні, де це заборонено, хвіст залишають довгим. Він товстий біля основи, звужується до кінця, собака несе його досить прямо або злегка вигнутим.
- Кінцівки: Потужні, м’язисті, з добре розвиненими лапами, які можуть мати перетинки між пальцями для допомоги у плаванні.
Шерсть та забарвлення: природний гідрокостюм
Шерсть - це головна особливість понт-одомерського спаніеля. Вона не просто кучерява, вона довга, трохи жорстка на дотик і злегка «космата» (frisé et bourrue). Вона не повинна бути надто м’якою або ватною. Така структура шерсті, часто злегка масляниста на дотик, створює ідеальний водонепроникний шар, що дозволяє собаці працювати в крижаній воді без переохолодження.
Шерсть покриває все тіло, але на морді вона коротка. А ось «чуб» на голові та довгі кучері на вухах є обов’язковими ознаками породи.
Забарвлення у породи досить суворе:
- Каштанове з сірим крапом (roan): Найсправжніший і найбільш бажаний окрас. Це суміш білих і каштанових волосків, що створює «сивий» або «крапчастий» ефект. Часто з великими каштановими плямами.
- Суцільне каштанове (marron): Також допускається. Колір насичений, відтінку гіркого шоколаду.
Таблиця: Стандарт породи Понт-одомерський спаніель (FCI № 114)
Частина тіла · 12
| Частина тіла | Стандартні вимоги |
|---|---|
| Загальний вигляд | Кремезний, міцний, середнього розміру, витривалий спаніель. |
| Голова | Виражений «чуб» з кучерявої шерсті. Череп округлий, стоп виражений. |
| Морда | Довга, профіль горбкуватий (опуклий). Ніс коричневий. |
| Очі | Бурштинові або темно-карі. Вираз живий та добрий. |
| Вуха | Довгі, пласкі, низько посаджені, вкриті довгою кучерявою шерстю. |
| Шия | Міцна, м’язиста, злегка вигнута. |
| Корпус | Груди глибокі, спина пряма або злегка опукла, поперек міцний. |
| Хвіст | Посаджений на рівні спини. Часто купірується на 1/3 (де дозволено) або залишається природним. |
| Шерсть | Довга, кучерява, трохи жорстка і космата. Водонепроникна. Чуб на голові. |
| Забарвлення | Каштанове, каштаново-рябе (roan), каштанове з білим. |
| Зріст | 52–58 см у холці. |
| Вага | 18–24 кг. |
