Історія виникнення породи пудель пойнтер
Історія пудель пойнтера - це цілеспрямована та ретельно задокументована робота німецьких кінологів кінця XIX століття. Ідейним натхненником створення породи був німецький письменник і кінолог барон фон Цедліц (Baron von Zedlitz), який писав під псевдонімом «Гегевальд» (Hegewald). Його метою було створення ідеального універсального мисливського собаки, який би поєднував у собі найкращі риси батьківських порід і був би пристосований для роботи в різноманітних умовах німецьких угідь.
Барон мріяв про собаку, який мав би любов до води, інтелект і здатність до апортирування, як у пуделя, але при цьому володів би чудовим чуттям, швидкістю, витривалістю і стійкою, характерною для пойнтера. Він хотів отримати собаку з жорсткою, захисною шерстю, яка б не боялася ні колючих чагарників, ні холодної води. Робота над породою почалася в 1881 році. Для втілення цієї ідеї були ретельно відібрані представники. З боку пуделів це був не декоративний салонний пудель, а старий тип мисливського, або водяного, пуделя. Однією з ключових сук-засновниць була великий пудель на ім’я Моллі. З боку пойнтерів був обраний видатний робочий англійський пойнтер на ім’я Телль.
Процес становлення породи тривав близько 30 років. Протягом цього часу було проведено лише 11 схрещувань між пуделями та пойнтерами. Основна робота велася «в собі», тобто цуценят від цих союзів ретельно відбирали за робочими якостями та екстер’єром і схрещували між собою. Метою було закріпити бажані риси та створити стабільне поголів’я. Усі етапи селекції суворо документувалися. Перший клуб любителів породи був заснований у Німеччині в 1897 році. Завдяки такій скрупульозній роботі вдалося створити собаку, який повністю відповідав початковому задуму - розумного, витривалого та універсального мисливця з врівноваженим характером.
Як виглядає пудель пойнтер: стандарт та зовнішність
Пудель пойнтер - це собака ідеальних пропорцій, що поєднує в собі силу та елегантність. Він не повинен бути ні занадто важким, ні занадто легким. Його вигляд говорить про витривалість, швидкість та здатність до тривалої роботи. Це собака з міцним кістяком та добре розвиненою мускулатурою.
Голова, очі та вуха
Голова пудель пойнтера середньої довжини, суха, з не надто вираженим переходом від чола до морди (стопом). Морда довга і широка, пропорційна черепу. Важливою ознакою є наявність невеликих «вусів», «бороди» та «брів», які надають йому характерного виразу, але не приховують контурів голови. Очі великі, круглі, переважно бурштинового кольору, з розумним і живим виразом. Вуха середнього розміру, висячі, щільно прилягають до голови, з заокругленими кінчиками.
Шерсть та забарвлення
Шерсть - одна з ключових особливостей породи. Вона повинна бути жорсткою, густою, середньої довжини (близько 4–6 см), щільно прилягати до тіла і мати добре розвинений підшерсток. Така структура шерсті чудово захищає собаку від негоди, холодної води та пошкоджень у заростях. Шерсть не повинна бути кудлатою або м’якою. Ідеальний тип шерсті - це «проволокоподібний» (дратхаар).
Стандарт породи допускає три основні забарвлення:
- Коричневий (печінковий): Найпоширеніший та найбажаніший колір.
- Колір сухого листя: Відтінок, що нагадує осіннє листя.
- Чорний: Допускається, але зустрічається рідше. Переважання генів пойнтера у деяких представників породи зумовлює саме чорний окрас.
Невеликі білі відмітини на грудях та лапах є допустимими.
Хвіст та кінцівки
Хвіст є продовженням лінії спини. У спокійному стані він тримається горизонтально або трохи піднятий догори. Історично хвіст купірували приблизно на дві третини довжини для запобігання травм під час полювання. Однак у багатьох країнах купірування зараз заборонено. Хвіст не повинен мати густого підвісу, але вкритий жорсткою шерстю. Кінцівки прямі, паралельні, з добре розвиненою мускулатурою, що забезпечує сильний поштовх та витривалість у русі. Лапи зібрані в комок, з твердими подушечками.
