Домашній кіт
Загальновідомий вид котів, що супроводжують життя людини на різних континентах з давніх-давен. Не зважаючи на зовнішні і поведінкові відмінності, домашній кіт – це завжди сімейний улюбленець, відданий господарю і його дому. За ним нескладно доглядати, кіт невибагливий щодо їжі і не надто часто хворіє. Його можна навчити всіляким трюкам, а основна "професія" – відловлювання дрібних гризунів, у цього кота в крові. Навіть якщо Ваш дім не піддається мишачим атакам, домашній кіт посяде в ньому важливе місце, ставши повноправним членом сім'ї.
Домашній кіт - група безпородніх котів і, водночас, родоначальник всіх сучасних котячих порід. Він походить від лівійської (степової) кішки, що була приручена людиною в жаркому кліматі північної Африки. Утилітарне значення такого домашнього улюбленця посприяло його поширенню на інших континетах, мабуть, більше, ніж сакральний образ. Відтак, ці вправні мишолови заселили селянські двори і міщанські покої у різних країнах. У ХІХ ст. люди зайнялись класифікацією безлічі існуючих різновидів котів.
Усі домашні коти володіють гнучким тілом з розвиненою м'язевою системою і гармонійними пропорціями. Середній за довжиною хвіст, як і корпус, вкриває коротка або напівдовга шерсть. Форма голови - трикутник із затупленим кінцем, з короткою мордою. Прикметно, що коти - мешканці холодного клімату мають важчу тілобудову і густіше хутро, аніж південні різновиди. Найчастіше у домашніх котів зустрічається зеленкаво-жовте забарвлення великих очей.
Тисячі років існування і природний відбір у цій групі кішок зумовили формування міцного здоров'я. У домашніх котів не зафіксовано генетично зумовлених захворювань, що зводить догляд за таким сімейним улюбленцем до стандартногонабору процедур. При цьому, домашніх котів можна назвати схильними до інфекційних захворювань. Обачний господар подбає про щеплення, а уважний – вчасно помітить неспокійну поведінку домашнього улюбленця і звернеться за допомогою до ветеринара.
Сільські коти, зазвичай, гуляють самі по собі - необмежена свобода сприяє мисливському інстинкту професійних мишоловів. В умовах міста такого домашнього улюбленця краще вигулювати на повідку, прикріпленому до плечового ремінця (але аж ніяк не ошийника). Завчасу підготуйте для нього поверхню для сточування кігтів, інакше кіт візьметься до Ваших меблів і стін. Він доволі самостійний у гігієнічних процедурах, роль господаря тут полягатиме в нечастому купанню за необхідності.
Домашній кіт – збірне поняття, безліч породних різновидів зумовлює яскраві відмінності у поведінці окремих особин. Їх об'єднує незалежна і самостійна вдача, а також прив'язаність до дому господаря. Свободолюбний домашній кіт завжди повертається додому пообідати або поділитись здобиччю з господарем. Впіймана мишка на порозі – його вдячний дарунок за Вашу турботу. Зазвичай, ці лагідні сімейні улюбленці добре вживаються поруч з іншими домашніми тваринами.
Звісно, від кількості тренувань на пряму залежить їх ефективність. Однак, не варто перевантажувати кота тривалими заняттями. Він просто втратить до них інтерес, відновити який буде доволі складно. Три хвилини на день – оптимальна тривалість уроку для кошенят. Дорослі киці можуть навчатись довше, при цьому не можна позбавляти їх смачного заохочення. Тільки усвідомивши причину його надходження (вдало виконаний трюк), домашній улюбленець стане старанним учнем.
- 1 перегляд