Характер і сумісність
Описи темпераменту в керла рідко розходяться між джерелами, і це саме по собі показово. Стандарт TICA у загальній частині характеризує породу як розумну, уважну й діяльну, з рівною, м’якою вдачею і сильною прив’язаністю до своїх людей. CCA формулює майже дослівно: «уважний, з м’якою, рівною вдачею». Породний портрет TICA додає риси, які зазвичай і вирішують вибір: допитливі, бурхливі й люблячі, надзвичайно орієнтовані на людину, з тихим голосом.
Звідси й прізвисько — «Пітер Пен серед котів». Ідеться не про розмір і не про інфантильність, а про те, що кошеняча манера гратися в керла зберігається в дорослому віці: інтерес до рухомого предмета, готовність увімкнутися в гру за першим шурхотом, звичка торкатися лапою того, що зацікавило, і йти за людиною з кімнати в кімнату. Багато власників описують «собачу» манеру спілкування — зустрічати біля дверей, брати участь у справах, влаштовуватися поруч, а не в окремому кутку.
Рівна вдача закріплена в правилах рингу. У TICA темперамент виставкового керла має бути «непровокативним»: кішка може боятися, намагатися піти або гучно скаржитися, але не має права погрожувати. Будь-який явний виклик судді — дискваліфікація. Це не характеристика домашнього кота, але непоганий орієнтир: агресивність у породі не заохочується і на неї не добирають.
Практичний висновок з «орієнтованості на людину» — і він же головний мінус породи. Кішка, яка влаштована навколо спілкування, погано переносить довгий порожній день. Якщо вдома регулярно нікого немає по десять-дванадцять годин, керлові потрібен або другий улюбленець, або чесний перегляд вибору на користь самодостатнішої породи. З дітьми та іншими тваринами керли уживаються добре — за звичайної умови, що дітей навчили не хапати кішку за вуха.
Ігри, навчання й соціалізація
Керл — той випадок, коли «навчання кішки» перестає звучати іронічно. Порода характеризується стандартом як розумна, уважна й активна, а ігрова мотивація, що зберігається в дорослому віці, дає зручний важіль: кішка, яка хоче гратися, охоче працює за гру й за їжу.
Працює лише позитивне підкріплення. Коти не пов’язують покарання з учинком — вони пов’язують його з людиною, і результатом стає не виховання, а недовіра. Схема проста: бажана поведінка — негайні ласощі або гра; небажана — не підкріплювати й прибрати можливість. Так ставляться відгук на ім’я, «дай лапу», захід у переноску, спокійне ставлення до кігтеріза й огляду вух.
Про переноску варто сказати окремо: якщо вона стоїть відкритою в кімнаті як звичайне місце для сну, а не з’являється раз на рік перед поїздкою до лікаря, половина стресу від візитів зникає. Це найокупніша звичка з усіх.
Середовище вирішує не менше за дресуру. Потрібна вертикаль — полиці, комплекси, підвіконня з оглядом; кігтедерки різних типів; іграшки, які чергуються, а не лежать усі одразу. Дві короткі сесії гри-полювання на день з «вудкою» й обов’язковим фінальним «упіймав» закривають потребу у здобичі краще, ніж кошик іграшок. Головоломки-годівниці змушують працювати за їжу й заразом уповільнюють надто швидких їдців.
