Англійський той-тер’єр

Історія англійського той-тер’єра нерозривно пов’язана з індустріальною революцією в Англії XIX століття. Його пращурами були староанглійські чорно-підпалі тер’єри, яких цінували за виняткові мисливські якості. Ці собаки були незамінними помічниками у боротьбі з гризунами на фабриках, у шахтах та будинках. Водночас вони були предками й іншої, більшої породи — манчестер-тер’єра, що прославився своїм умінням полювати на щурів.

У ті часи надзвичайно популярним і жорстоким видом спорту були щурячі цькування (rat-baiting). Собаку випускали на арену (“щурячу яму”), заповнену щурами, і переможцем ставав той, хто знищить найбільшу кількість гризунів за найкоротший час. Чорно-підпалі тер’єри демонстрували неймовірну швидкість, безстрашність і сильний бойовий дух, що робило їх зірками цих змагань. Відомий чемпіон на ім’я Біллі вагою близько 12 кг встановив рекорд, вбивши 100 щурів за 5 хвилин 30 секунд у 1823 році.

Згодом селекціонери почали помічати, що в послідах з’являються як більші, так і значно менші особини. Мініатюрних собак почали відбирати для розведення, оскільки вони були ідеальними компаньйонами для дам вікторіанської епохи. Їх цінували за елегантність та компактний розмір. Так почалося розділення на два типи. У 1920 році було прийнято рішення офіційно розділити собак за вагою, а в 1962 році мініатюрні чорно-підпалі тер’єри отримали свою сучасну назву – Англійський той-тер’єр (Black & Tan). Міжнародна кінологічна федерація (FCI) затвердила окремі стандарти для обох порід, що підтверджує їхню самостійність. Проте, варто зазначити, що Американський клуб собаківників (AKC) досі не визнає той-тер’єрів окремою породою, вважаючи їх мініатюрною різновидністю манчестер-тер’єра.

Англійський той-тер’єр – це компактний, гармонійний та елегантний собака з пропорційною статурою, який поєднує в собі риси тер’єра та той-породи. Його зовнішність свідчить про швидкість та спритність.

Голова та морда

Голова у нього довга, клиноподібної форми, з вузьким та плоским черепом. Перехід від чола до морди плавний, ледь помітний. Спинка носа пряма, а мочка носа обов’язково чорного кольору. Губи щільно прилягають до сильних щелеп з ідеальним ножицеподібним прикусом. Очі невеликі, мигдалеподібної форми, темного кольору, косо поставлені, що надає собаці пильного та розумного виразу.

Вуха та шия

Візитівкою породи є вуха. Вони тонкі, високо і досить близько розташовані одне до одного, мають унікальну форму, що нагадує полум’я свічки (candle-flame ears) – трохи загострені на кінцях. Вуха стоячі і спрямовані вперед. Шия довга, витончена, з легким вигином, що плавно переходить у плечі.

Корпус та кінцівки

Спина трохи вигнута від холки до попереку. Грудна клітка глибока та вузька. Хвіст середньої довжини, товстий біля основи та звужується до кінця, опущений донизу і не піднімається вище лінії спини. Передні кінцівки прямі, з тонким, але міцним кістяком. Задні кінцівки мають добре виражені кути колінних суглобів, що забезпечує потужний поштовх. Лапи компактні, “котячі”, з вигнутими пальцями; на передніх лапах два середні пальці трохи довші за інші.

Шерсть та забарвлення

Шерсть коротка, щільна, густа і блискуча. Забарвлення строго визначене стандартом: чорне, як ебенове дерево, з насиченими підпалинами кольору червоного дерева (махагон). Чітка лінія розмежування між чорним та підпалим кольорами є обов’язковою. Підпалини розташовані на морді, над очима (дві плями), на горлі, на внутрішній стороні вух, на грудях (дві плями, відомі як “розетки”), на передніх лапах до зап’ястя, на внутрішній стороні задніх лап та під хвостом. Чорні “штрихи” (pencil marks) на пальцях є характерною ознакою.

Англійський той-тер’єр – це справжній згусток енергії та життєрадісності. Це собака-компаньйон, який обожнює бути в центрі уваги та брати участь у всіх сімейних справах. Він надзвичайно ласкавий, відданий і вірний своєму власнику, часто стаючи його “тінню”.

• Відданість: Цей пес дуже прив’язується до своєї родини і може страждати від самотності, якщо його залишати надовго.
• Пильність: Як і всі тер’єри, він має чудовий слух і є відмінним “дзвіночком”, який миттєво сповістить вас про прихід гостей або будь-який шум за дверима.
• Ставлення до незнайомців: До чужих людей ставиться з недовірою та настороженістю, але без невиправданої агресії. Йому потрібен час, щоб звикнути до нової людини.
• Взаємодія з іншими тваринами: Через сильний мисливський інстинкт може проявляти агресію до інших собак, особливо до більших за розміром. На прогулянках його не рекомендують відпускати з повідця у місцях, де є інші тварини. Рання та правильна соціалізація є ключовою для гармонійного співіснування. З котами та іншими дрібними тваринами може уживатися лише якщо ріс разом з ними змалечку.
• Допитливість: Англійський той-тер’єр дуже допитливий і виявляє цікавість до всього, що його оточує. Щоб уникнути руйнівної поведінки, у будинку має бути достатня кількість іграшок, особливо в цуценячому віці.

Ця порода не підійде для родин з дуже маленькими дітьми, оскільки через свою крихку статуру собака може випадково отримати травму. Однак з дітьми старшого віку, які вміють поводитися з тваринами, він знайде спільну мову і стане чудовим партнером для ігор. Його характер можна порівняти з іншими мініатюрними, але сміливими породами, такими як російський той-тер’єр або австралійський шовковистий тер’єр, хоча кожен з них має свої унікальні риси.

Англійські той-тер’єри ідеально пристосовані для життя в квартирних умовах. Завдяки невеликому розміру вони комфортно почуватимуться навіть у невеликому помешканні. Проте це не означає, що їм не потрібні прогулянки.

1. Прогулянки та фізичні навантаження: Прогулянки мають бути регулярними, щонайменше двічі на день. Водночас інтенсивним фізичним навантаженням собаку піддавати не можна. У них досить крихкий кістяк, тому стрибки з великої висоти та надмірні навантаження можуть бути небезпечними.
2. Захист від погоди: Через коротку шерсть та відсутність підшерстя ці собаки чутливі до холоду. У холодну пору року обов’язково одягайте на тварину теплий комбінезон. Влітку уникайте тривалих прогулянок під палючим сонцем, оскільки собака може отримати тепловий удар.
3. Догляд за шерстю: Коротка шерсть не потребує складного догляду. Достатньо раз на тиждень розчісувати собаку гумовою щіткою або рукавичкою, щоб видалити відмерлі волоски і підтримати блиск шерсті.
4. Купання: Часто купати той-тер’єра не рекомендується, лише в разі сильного забруднення. Використовуйте спеціалізовані шампуні для короткошерстих собак.
5. Кігті, вуха та очі: Регулярно підстригайте кігті спеціальним кігтерізом. Уважно стежте за чистотою очей і вух, протираючи їх за потреби вологим диском.

Щоб ваш той-тер’єр не виріс агресивним і некерованим, його вихованням потрібно займатися з раннього дитинства. Рання соціалізація є критично важливою для цієї породи. Знайомте цуценя з різними людьми, звуками, місцями та іншими спокійними собаками. Це допоможе йому вирости врівноваженим та впевненим у собі.

Як і у всіх тер’єрів, у цих собак дуже незалежний та іноді впертий характер, тому дресирування може викликати певні складнощі. Ключ до успіху – це терпіння та позитивне підкріплення. Перетворіть дресирування на гру, зацікавте собаку. Ніколи не застосовуйте силу чи крик, це лише налякає його і підірве довіру. Англійським той-тер’єрам чудово підійдуть такі види спорту, як аджиліті або флайбол, де вони можуть реалізувати свою енергію та інтелект. Найкращим заохоченням для них стануть смаколики та щира похвала господаря.

Англійський той-тер’єр — витончений «мініатюрний джентльмен» із безстрашним серцем тер’єра: граційний, кмітливий, відданий і сміливий не за розміром. Це рідкісна британська декоративна порода чорно-підпалого окрасу, історичний щуролов (один із предків російського тоя), що попри «іграшкові» розміри зберіг терʼєрський характер. Нині порода занесена до списку вразливих корінних порід Великої Британії й перебуває на межі зникнення, тож кожен собака — справжній скарб. Ідеальний для квартири й новачка, він потребує обережності через тендітність; серед спадкових ризиків — вивих колінної чашечки, хвороба Легга-Кальве-Пертеса, вроджена глухота та ювенільна кардіоміопатія.

Загалом, англійські той-тер’єри мають досить хороше здоров’я, але, як і багато інших порід, вони схильні до певних генетичних захворювань. Важливо знати про них, щоб вчасно розпізнати симптоми.

• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса: Це спадкове захворювання, що призводить до асептичного некрозу (руйнування) голівки стегнової кістки. Найчастіше проявляється у віці 4-12 місяців. Основний симптом – кульгавість на одну з задніх кінцівок, собака намагається не спиратися на неї. При своєчасній діагностиці та хірургічному втручанні функції кінцівки повністю відновлюються.
• Вивих колінної чашечки (пателярна люксація): Ще одна поширена проблема серед дрібних порід. Колінна чашечка зміщується зі свого нормального положення, що викликає біль та кульгавість.
• Прогресуюча атрофія сітківки (PRA): Генетичне захворювання очей, що призводить до поступової втрати зору і, врешті-решт, до сліпоти.
• Ювенільна дилатаційна кардіоміопатія (JDCM): Рідкісне, але смертельне захворювання серця, що вражає цуценят.
• Проблеми з зубами: Як і багато той-порід, вони схильні до раннього утворення зубного каменю та пародонтозу. Регулярний догляд за ротовою порожниною є обов’язковим.

Перед тим, як придбати цуценя, обов’язково ретельно вивчіть його родовід та поцікавтеся у заводчика результатами генетичних тестів батьків. Регулярні візити до ветеринара та своєчасна вакцинація допоможуть зберегти здоров’я вашого улюбленця на довгі роки.

Правильне харчування – основа здоров’я та довголіття вашого собаки. Заводчики рекомендують одразу визначитися, чим ви годуватимете свого вихованця: готовими сухими кормами чи натуральною їжею. Змішувати ці два типи харчування не рекомендується. Незалежно від вибору, всі продукти мають бути високоякісними та свіжими. Ніколи не перегодовуйте тварину, оскільки ожиріння створює додаткове навантаження на крихкі суглоби та серце.

Годування цуценят

Цуценят годують часто, поступово зменшуючи кількість прийомів їжі з віком.

Натуральне харчування

Якщо ви обираєте натуральне харчування, раціон має бути збалансованим і містити:

• Білок: нежирне м’ясо (індичка, курка, яловичина), субпродукти, морська риба (без кісток).
• Вуглеводи: каші (рис, гречка).
• Клітковина: овочі (морква, гарбуз, кабачок) та не солодкі фрукти.
• Жири: невелика кількість рослинної олії.

Категорично заборонено давати: трубчасті кістки, солодощі, випічку, картоплю, бобові, копченості, жирну та смажену їжу. Пам’ятайте, що розвиток мисливських порід, таких як англійський той-тер’єр чи, наприклад, ганноверський гончак, історично залежав від збалансованого харчування, що давало їм силу та витривалість, тому якість раціону є вкрай важливою.