Аргентинський дог

Історія аргентинського дога — це історія мрії та пристрасті однієї людини. Вона нерозривно пов’язана з іменами двох братів-аргентинців — Антоніо та Агустіна Норес Мартінес. Ще у 18-річному віці Антоніо, натхненний ідеєю створення ідеального собаки для полювання на велику дичину, яка водиться в Аргентині, розпочав свою селекційну роботу. Його метою було вивести породу, що поєднувала б у собі силу, витривалість, відмінний нюх, швидкість та безмежну хоробрість.

Основою для нової породи стала місцева бійцівська собака Кордови (Perro de Pelea Cordobes) — на жаль, нині зникла порода, що була метисом іспанського мастифа, бультер’єра, старотипного англійського бульдога та боксера. Ці собаки були відомі своєю неймовірною відвагою та бійцівськими якостями, але часто були агресивними до родичів і не вміли працювати в зграї. Антоніо вирішив “облагородити” їх, додавши кров десяти інших порід, кожна з яких привнесла бажані риси:

1. Англійський пойнтер — для гострого нюху.
2. Ірландський вовкодав — для швидкості та спокійного характеру.
3. Німецький дог (арлекін) — для великого зросту та сили.
4. Бордоський дог — для потужних щелеп.
5. Бультер’єр — для сміливості та стійкості до болю.
6. Англійський бульдог — для широких грудей та завзятості.
7. Іспанський мастиф — для потужності та витривалості.
8. Боксер — для грайливості та кращого контакту з людиною.
9. Піренейський гірський собака — для білосніжного забарвлення та стійкості до різних погодних умов.
10. Німецький дог (палевий) – для закріплення зросту та структури.

Результатом цієї титанічної праці став універсальний собака, здатний годинами переслідувати здобич, а потім вступити з нею в сутичку і втримати до приходу мисливця. У 1964 році порода була визнана Кінологічною федерацією Аргентини, а в 1973 році отримала офіційне визнання Міжнародної федерації кінологів (FCI), ставши першою і єдиною офіційно визнаною аргентинською породою.

Аргентинський дог — це атлет собачого світу. Він має міцний, потужний, але водночас гармонійний і пропорційний корпус мезоморфного типу. Це собака з рельєфною мускулатурою, яка добре проглядається під щільною шкірою.

• Голова: Масивна, з потужним черепом і злегка опуклим профілем. Перехід від чола до морди плавний. Морда квадратного формату, з міцними щелепами. Губи сухі, щільно прилягають.
• Ніс: Великий, широкий, з добре розвиненими ніздрями, обов’язково чорного кольору.
• Вуха: Високо посаджені, широко розташовані один від одного. Історично їх купірували, надаючи трикутної форми. У багатьох країнах купірування заборонено, тому природні вуха — висячі, середньої довжини.
• Очі: Середнього розміру, мигдалеподібні, широко розставлені. Колір — від темно-карого до горіхового. Погляд впевнений та розумний.
• Шия: Дуже міцна, мускулиста, з вираженим загривком. На горлі є вільні складки шкіри.
• Корпус: Спина міцна і широка. Поперек короткий, мускулистий. Грудна клітка широка і глибока, забезпечує великий об’єм для легень.
• Хвіст: Довгий, товстий біля основи, до кінця звужується. У спокійному стані опущений, у русі піднімається до рівня спини або трохи вище і постійно рухається.
• Кінцівки: Прямі, паралельні, з потужними кістками та рельєфною мускулатурою. Лапи компактні, зібрані, з міцними подушечками.
• Шерсть: Коротка, гладка, пряма і щільна. На дотик жорстка. Середня довжина волосків 1,5-2 см. Підшерстя немає, що робить собаку чутливим до холоду.
• Забарвлення: Виключно біле. Допускається одна чорна або темна пляма на голові (“піратська пляма”), яка не повинна займати більше 10% поверхні голови.

На перший погляд аргентинський дог може здатися грізною і навіть агресивною твариною, але це лише захисна маска. За своєю природою це дуже доброзичливі, життєрадісні та віддані собаки. Вони сильно прив’язуються до своєї родини і готові на все заради неї. Їхній характер — це унікальне поєднання мисливського азарту, охоронного інстинкту та ніжності до “своїх”.

Аргентинські доги дуже розумні та мають чудову пам’ять. Вони швидко засвоюють команди, але не люблять безглуздого повторення. Їм потрібен господар з твердою рукою, але справедливим серцем. Грубість і фізичні покарання для цієї породи неприпустимі — це може призвести до замкнутості або, навпаки, до агресії. Цим вони схожі на інших молосів, таких як Американський бульдог, які також потребують впевненого лідера.

До дітей у своїй родині доги ставляться дуже терпляче і ніжно, часто стаючи для них справжніми няньками. Однак, через великі розміри та силу, їхні ігри з маленькими дітьми завжди повинні проходити під наглядом дорослих. До сторонніх людей ставляться насторожено, але без зайвої агресії, якщо не відчувають прямої загрози. А ось до інших собак, особливо тієї ж статі, можуть проявляти домінантність. Рання і правильна соціалізація — ключ до виховання врівноваженого і керованого собаки.

Аргентинський дог (дого аргентино) — білий атлет аргентинських прерій: потужний, безстрашний мисливець на великого звіра, сильний, витривалий, відданий і ніжний із родиною. Це могутній білий молос, виведений для полювання на кабана й пуму та охорони; попри грізний вигляд, у колі сім’ї це ласкавий, веселий компаньйон, добрий із дітьми, — але серйозна порода для досвідченого власника з твердою рукою (можлива собача агресія в окремих ліній, сильний інстинкт). Серед ризиків — вроджена глухота (повʼязана з білим окрасом), дисплазія кульшового суглоба, заворот шлунка (bloat) та сонячні опіки на білій шкірі.

Аргентинські доги загалом є здоровою та міцною породою, але, як і багато інших великих порід, мають схильність до певних захворювань.

• Вроджена глухота: Це найпоширеніша генетична проблема в породі, пов’язана з геном, що відповідає за біле забарвлення. Близько 10% догів народжуються глухими на одне або обидва вуха. Відповідальні заводчики обов’язково проводять цуценятам BAER-тест для перевірки слуху.
• Дисплазія тазостегнового та ліктьового суглобів: Поширена проблема серед великих і важких собак. Для профілактики важливо контролювати вагу собаки, забезпечувати правильні, але не надмірні навантаження у цуценячому віці (уникати стрибків з висоти) та обирати цуценя від батьків, які мають сертифікати про відсутність дисплазії.
• Шкірні алергії: Біла шкіра догів чутлива до алергенів, що можуть міститися в їжі, пилку рослин або укусах комах. Проявляється у вигляді почервоніння, свербежу, висипань. Потребує підбору правильного раціону та догляду.
• Гіпотиреоз: Недостатнє вироблення гормонів щитоподібної залози. Зустрічається нечасто, але може призводити до набору ваги, млявості, проблем зі шкірою та шерстю. Діагностується аналізом крові та коригується медикаментозно.
• Сонячні опіки: Через біле забарвлення та коротку шерсть, шкіра дога схильна до сонячних опіків, особливо на носі та вухах. У сонячні дні варто обмежувати перебування на відкритому сонці або використовувати спеціальні сонцезахисні креми для собак.

Профілактика — це перш за все правильний вибір цуценяти у перевіреного заводчика, якісне харчування, регулярні огляди у ветеринара, своєчасна вакцинація та обробка від паразитів.

Догляд за цими собаками напрочуд простий. Їхня коротка шерсть не потребує складних процедур. Достатньо раз на тиждень проходитися по ній гумовою щіткою або рукавичкою, щоб видалити відмерлі волоски і підтримувати здоровий блиск. Під час сезонної линьки (весна та осінь) процедуру можна проводити частіше. Купати дога варто лише за потреби, використовуючи спеціальні шампуні для білих собак, щоб уникнути пожовтіння шерсті.

Особливу увагу слід приділяти:

• Вухам: Регулярно оглядайте вушні раковини на предмет бруду, почервоніння чи неприємного запаху. Чистити їх потрібно за допомогою спеціального лосьйону та ватних дисків.
• Очам: Щодня оглядайте очі. Невеликі виділення в куточках — це норма, їх можна прибирати чистою тканиною, змоченою в ромашковому настої або звичайній воді.
• Кігтям: Якщо кігті не сточуються природним шляхом під час прогулянок по твердій поверхні, їх потрібно підстригати кігтерізом для великих порід 1-2 рази на місяць.
• Зубам: Для профілактики зубного каменю регулярно давайте собаці спеціальні дентальні ласощі або чистіть зуби за допомогою щітки та пасти для собак.

Аргентинських догів можна тримати в квартирі, але за однієї важливої умови — забезпечення щоденних тривалих та активних прогулянок. Це не диванний собака. Йому потрібно щонайменше 2-3 години активності на день: біг, ігри, вправи. Без достатнього фізичного навантаження собака може стати некерованим і почати псувати речі вдома.

Дресирування аргентинського дога — це завдання для досвідченого, терплячого та впевненого в собі власника. Ці собаки кмітливі і швидко вчаться, але їхній вроджений інстинкт домінування вимагає чіткого лідерства. Починати навчання та соціалізацію потрібно з першого дня появи цуценяти в домі.

Соціалізація означає знайомство цуценяти з різними людьми, тваринами, звуками, місцями та ситуаціями. Це допоможе виростити врівноваженого собаку, який адекватно реагує на навколишній світ. Дресирування має базуватися на позитивному підкріпленні — похвалі, ласощах, іграх. Аргентинці дуже чутливі до несправедливості та грубості. Якщо на них кричати, вони можуть замкнутися в собі і відмовитися виконувати команди. Вони не такі прості у вихованні, як, наприклад, деякі службові породи, і цим нагадують інших незалежних охоронців, таких як Канарський дог.

Дуже важливо з раннього віку відучити дога підбирати їжу на вулиці та тягнути повідець. Рекомендується пройти загальний курс слухняності (ЗКС) з досвідченим кінологом, який знайомий з особливостями породи. Займатися охоронними нормативами (захисно-караульна служба) можна тільки з собакою, що має стабільну психіку та ідеально виконує команди слухняності, і лише під керівництвом професійного інструктора.

Харчування — основа здоров’я та довголіття вашого улюбленця. Для великого та активного собаки, як аргентинський дог, раціон має бути висококалорійним, багатим на білки та збалансованим. Існує два основних підходи до годування:

• Натуральне харчування: Основою має бути сире м’ясо (яловичина, індичка, курка) та субпродукти (серце, печінка, рубець). Також до раціону додають кисломолочні продукти (сир, кефір), яйця, морську рибу (без кісток), овочі (морква, гарбуз, кабачки) та невелику кількість круп (рис, гречка). Важливо додавати вітамінно-мінеральні комплекси та хондропротектори для підтримки суглобів.
• Готові сухі корми: Це зручний та збалансований варіант. Обирати слід корми не нижче супер-преміум класу або холістики для великих активних порід. У складі на першому місці має бути м’ясо, а не злаки. Уникайте кормів з барвниками та ароматизаторами.

Цуценят годують 4-5 разів на день, поступово зменшуючи кількість годувань до двох на день для дорослого собаки. Важливо не перегодовувати собаку, щоб уникнути проблем із зайвою вагою та навантаженням на суглоби. Чиста свіжа вода повинна бути у вільному доступі цілодобово.

• Символ нації: Аргентинський дог — національна гордість і єдина порода, виведена в Аргентині, що отримала міжнародне визнання.
• Білий колір для полювання: Сніжно-біле забарвлення було вибрано не випадково. Воно дозволяє мисливцеві легко відрізнити собаку від темної здобичі (наприклад, кабана) під час сутички, що знижує ризик випадкового поранення.
• Собака-актор: Аргентинські доги знімалися в кіно. Один з найвідоміших фільмів — “Бомбон – пес” (El perro), де головну роль “зіграв” представник цієї породи.
• Не бійцівський собака: Попри те, що в його жилах тече кров бійцівської собаки Кордови, Антоніо Норес Мартінес доклав усіх зусиль, щоб позбутися надмірної агресії до родичів, адже для полювання на велику дичину собаки мали працювати зграєю.
• Порятунок творця: Існує легенда, що одного разу на полюванні на Антоніо Мартінеса напав пекарі. Його врятував один з його перших догів, продемонструвавши неймовірну сміливість і відданість.