Історія походження аргентинського дога
Історія аргентинського дога — це історія мрії та пристрасті однієї людини. Вона нерозривно пов’язана з іменами двох братів-аргентинців — Антоніо та Агустіна Норес Мартінес. Ще у 18-річному віці Антоніо, натхненний ідеєю створення ідеального собаки для полювання на велику дичину, яка водиться в Аргентині, розпочав свою селекційну роботу. Його метою було вивести породу, що поєднувала б у собі силу, витривалість, відмінний нюх, швидкість та безмежну хоробрість.
Основою для нової породи стала місцева бійцівська собака Кордови (Perro de Pelea Cordobes) — на жаль, нині зникла порода, що була метисом іспанського мастифа, бультер’єра, старотипного англійського бульдога та боксера. Ці собаки були відомі своєю неймовірною відвагою та бійцівськими якостями, але часто були агресивними до родичів і не вміли працювати в зграї. Антоніо вирішив «облагородити» їх, додавши кров десяти інших порід, кожна з яких привнесла бажані риси:
- Англійський пойнтер — для гострого нюху.
- Ірландський вовкодав — для швидкості та спокійного характеру.
- Німецький дог (арлекін) — для великого зросту та сили.
- Бордоський дог — для потужних щелеп.
- Бультер’єр — для сміливості та стійкості до болю.
- Англійський бульдог — для широких грудей та завзятості.
- Іспанський мастиф — для потужності та витривалості.
- Боксер — для грайливості та кращого контакту з людиною.
- Піренейський гірський собака — для білосніжного забарвлення та стійкості до різних погодних умов.
- Німецький дог (палевий) - для закріплення зросту та структури.
Результатом цієї титанічної праці став універсальний собака, здатний годинами переслідувати здобич, а потім вступити з нею в сутичку і втримати до приходу мисливця. У 1964 році порода була визнана Кінологічною федерацією Аргентини, а в 1973 році отримала офіційне визнання Міжнародної федерації кінологів (FCI), ставши першою і єдиною офіційно визнаною аргентинською породою.
Як виглядає аргентинський дог: стандарт та опис зовнішності
Аргентинський дог — це атлет собачого світу. Він має міцний, потужний, але водночас гармонійний і пропорційний корпус мезоморфного типу. Це собака з рельєфною мускулатурою, яка добре проглядається під щільною шкірою.
- Голова: Масивна, з потужним черепом і злегка опуклим профілем. Перехід від чола до морди плавний. Морда квадратного формату, з міцними щелепами. Губи сухі, щільно прилягають.
- Ніс: Великий, широкий, з добре розвиненими ніздрями, обов’язково чорного кольору.
- Вуха: Високо посаджені, широко розташовані один від одного. Історично їх купірували, надаючи трикутної форми. У багатьох країнах купірування заборонено, тому природні вуха — висячі, середньої довжини.
- Очі: Середнього розміру, мигдалеподібні, широко розставлені. Колір — від темно-карого до горіхового. Погляд впевнений та розумний.
- Шия: Дуже міцна, мускулиста, з вираженим загривком. На горлі є вільні складки шкіри.
- Корпус: Спина міцна і широка. Поперек короткий, мускулистий. Грудна клітка широка і глибока, забезпечує великий об’єм для легень.
- Хвіст: Довгий, товстий біля основи, до кінця звужується. У спокійному стані опущений, у русі піднімається до рівня спини або трохи вище і постійно рухається.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з потужними кістками та рельєфною мускулатурою. Лапи компактні, зібрані, з міцними подушечками.
- Шерсть: Коротка, гладка, пряма і щільна. На дотик жорстка. Середня довжина волосків 1,5–2 см. Підшерстя немає, що робить собаку чутливим до холоду.
- Забарвлення: Виключно біле. Допускається одна чорна або темна пляма на голові («піратська пляма»), яка не повинна займати більше 10% поверхні голови.
