Історія виникнення та розвитку породи Австрійський пінчер
Австрійський пінчер – це порода з глибоким корінням, що сягає старих сільських пінчерів, які були поширені на території Австрії. Ці собаки не були результатом цілеспрямованої селекції аристократії, а скоріше природно сформованою групою універсальних фермерських собак. Їх головними завданнями були охорона майна від непроханих гостей та боротьба з гризунами, такими як щури та миші, на стайнях та в коморах. Вони також могли супроводжувати худобу та допомагати в полюванні на дрібну дичину, наприклад, лисиць та зайців.
Предком сучасного австрійського пінчера вважається старовинний австрійський сільський пінчер (landpinscher), який був дуже поширений у другій половині 19 століття. Ці собаки були міцними, невибагливими та адаптованими до місцевих умов. Вважається, що вони мають спільних предків з німецьким пінчером, проте розвивалися окремо, набуваючи характерних рис.
На початку 20 століття, з розвитком інших порід та зміною укладу життя, ці місцеві собаки почали зникати. Усвідомлюючи цінність цієї унікальної породи, Еміль Хаук (Emil Hauck) у 1921 році розпочав програму з її відновлення та стандартизації. Він шукав типових представників по всій Австрії, відбираючи собак з бажаними характеристиками. Завдяки його зусиллям, порода була офіційно визнана Австрійським клубом собаківництва (ÖKV) у 1928 році під назвою «Австрійський короткошерстий пінчер».
Однак, Друга світова війна завдала значного удару по популяції. Кількість собак різко скоротилася, і порода опинилася на межі зникнення. У 1970-х роках залишався лише один зареєстрований племінний самець на ім’я Дікль фон Ангерн (Dickl von Angern). Завдяки відданим ентузіастам та схрещуванню з собаками схожого типу, які ще збереглися на фермах, породу вдалося врятувати. Хоча популяція і сьогодні не є численною, австрійський пінчер має своїх шанувальників, які цінують його робочі якості, відданість та унікальний характер. Сучасна назва породи – «Австрійський пінчер» – була прийнята для того, щоб відобразити різноманітність типів шерсті, адже існують не лише короткошерсті представники.
Як виглядає Австрійський пінчер: детальний опис зовнішності
Австрійський пінчер – це собака середнього розміру, міцної, кремезної статури, що випромінює жвавість та пильність. Він має характерний грушоподібний череп та розумний, уважний вираз обличчя.
- Загальний вигляд: Приземкуватий, міцний собака з добре розвиненою мускулатурою. Не повинен справляти враження ні важкого, ні надто легкого.
- Голова: Грушоподібної форми, пропорційна до тіла. Череп широкий, з добре вираженим, але не різким переходом від чола до морди (стоп). Морда сильна, не надто довга, поступово звужується до носа.
- Ніс: Мочка носа велика, чорного кольору у більшості забарвлень, або темно-коричневого у рудих та палевих собак.
- Губи: Щільно прилягають, пігментовані.
- Щелепи та зуби: Сильні щелепи з повним ножницеподібним прикусом. Прямий прикус допускається.
- Очі: Великі, круглі, темного кольору, з живим та розумним виразом. Повіки щільно прилягають.
- Вуха: Маленькі, типу «вуха-ґудзики» (зламані, кінчики прилягають до щік) або невеликі стоячі (як у кажана). Високо посаджені. Купірування вух заборонено в багатьох країнах і не відповідає стандарту.
- Шия: Середньої довжини, сильна, мускулиста, без підвісу.
- Корпус: Міцний, трохи розтягнутий. Спина пряма, міцна. Поперек короткий, широкий. Круп широкий, не скошений. Груди широкі, глибокі, овальної форми, опускаються до ліктів. Добре виражене передгруддя.
- Хвіст: Високо посаджений, шаблеподібний або закручений кільцем над спиною. Природної довжини. Купірування хвоста також заборонено.
- Кінцівки: Передні кінцівки прямі, з міцним кістяком. Лопатки довгі, косо поставлені. Лікті прилягають до тіла. Задні кінцівки з добре розвиненою мускулатурою та вираженими кутами зчленувань. Стегна широкі. Лапи компактні, «котячі», з міцними кігтями.
- Шерсть: Подвійна шерсть, що складається з густого, щільного остьового волосся та м’якого, густого підшерстку. Остьове волосся може бути коротким і гладким, або довшим (до 5 см), більш жорстким. Довжина шерсті може варіювати на різних частинах тіла, утворюючи невеликі «штани» на задніх кінцівках та більш густий комір.
- Забарвлення Австрійського пінчера: Дуже різноманітне. Найбільш типовими є: жовтий (від палевого до пшеничного), золотисто-коричневий, червонувато-коричневий (оленячий рудий), чорний, чорно-підпалий (з чітко окресленими рудими або палевими мітками) і тигровий (смуги на більш світлому фоні).
Майже завжди присутні білі відмітини: на морді (маска, проточина), шиї (комір), грудях, животі, кінцівках та кінчику хвоста. Відсутність білих відмітин є небажаною, але не дискваліфікуючою вадою.
