Історія походження породи Бедлінгтон-тер’єр
Історія бедлінгтон-тер’єра є такою ж унікальною, як і його зовнішність. Точне походження породи оповите таємницями, але вважається, що її коріння сягає XVIII століття в гірничодобувному регіоні на півночі Англії, зокрема в графстві Нортумберленд. Цих собак спочатку називали ротберійськими тер’єрами (Rothbury Terrier) на честь лісистої місцевості Ротбері, де вони були особливо поширені. Їх цінували місцеві шахтарі та цигани не за красу, а за виняткові робочі якості.
Це були невтомні мисливці на щурів у шахтах, а також на дрібну дичину, таку як борсуки, лисиці та видри. Їхня гнучкість, швидкість та безстрашність робили їх ідеальними для роботи в складних умовах. Вважається, що в їх жилах тече кров таких порід, як денді-дінмонт-тер’єр, що пояснює характерну аркоподібну спину, а також, можливо, віппета, від якого вони успадкували швидкість та грацію. Сучасну назву порода отримала на честь міста Бедлінгтон, де в 1825 році собака на прізвисько Пайпер, що належав Джозефу Ейнслі, прославився своїми мисливськими та бійцівськими якостями. Пайпер став одним із основоположників породи в її сучасному вигляді.
Перший стандарт породи був прийнятий у 1867 році, а офіційне визнання Англійським Кеннел-клубом відбулося в 1873 році. З часом екстер’єр породи вдосконалювався, акцент зміщувався з робочих якостей на виставкову зовнішність. Попри це, сучасний бедлінгтон-тер’єр не втратив своїх мисливських інстинктів та відважного духу предків. Сьогодні цих собак найчастіше заводять як домашніх улюбленців та компаньйонів, але вони все ще здатні показати свій сильний характер, якщо для цього є привід.
Як виглядає Бедлінгтон-тер’єр: стандарт та опис зовнішності
Бедлінгтон-тер’єр — це втілення грації, гнучкості та сили в компактному тілі. Його зовнішність оманлива: під м’якою «овечою» шубкою ховаються міцні м’язи та атлетична статура. Кожен елемент екстер’єру має своє функціональне призначення, що є спадком його робочого минулого.
Як виглядає Бедлінгтон-тер’єр: стандарт та опис зовнішності · 9
| Частина тіла | Опис згідно зі стандартом FCI №40 |
|---|---|
| Загальний вигляд | Граційний, м’язистий собака, без ознак слабкості чи грубості. Характерна аркоподібна лінія верху та глибокі груди. |
| Голова | Має грушоподібну або клиноподібну форму, вкрита рясною, майже білою шовковистою «шапочкою» (top-knot). Череп вузький, але глибокий і округлий. Перехід від чола до морди відсутній — лінія від потилиці до носа пряма. |
| Очі | Відносно маленькі, яскраві, глибоко посаджені. Мають трикутну форму. Колір залежить від забарвлення: у блакитних собак – темні, у блакитно-підпалих – світліші з бурштиновим відтінком, у пісочних та ліверних – світло-горіхові. |
| Вуха | Середнього розміру, низько посаджені, щільно прилягають до щік. Мають форму ліщини. Вкриті тонкою, короткою шерстю з характерними шовковистими китицями на кінчиках. |
| Корпус | М’язистий та помітно гнучкий. Спина має природний вигин над попереком (аркоподібна). Грудна клітка глибока, але не широка. Живіт добре підтягнутий, що створює елегантний силует. |
| Хвіст | Середньої довжини, товстий біля основи та звужується до кінця. Низько посаджений, ніколи не піднімається вище лінії спини. Має шаблеподібну форму. |
| Кінцівки | Передні – прямі, розташовані ширше біля грудей, ніж біля лап. Задні – довші, м’язисті, створюють вигляд собаки, готового до швидкого бігу. Лапи довгі, «заячі», з товстими подушечками. |
| Шерсть | Дуже характерна: густа, пружна, не прилягає до шкіри, але не жорстка. Складається з суміші м’якого підшерстку та жорсткішого остьового волосся. Має виразну тенденцію до скручування, особливо на голові та морді. |
| Забарвлення | Блакитне, ліверне (печінкове) або пісочне. Можлива наявність підпалу (tan). Цуценята народжуються чорними або темно-коричневими, а з віком світлішають до свого остаточного кольору. |
