Характер: темперамент і поведінка
Неабияка фізична сила собак цієї породи поєднується з твердим, незалежним норовом. Болгарські вівчарки розумні і самостійні, вони звикли приймати рішення без команди людини, особливо коли мова йде про захист отари. Собака завше перебуває на сторожі й готовий дати миттєвий відпір нападнику, будь то вовк чи зловмисник.
У родинному колі їхня поведінка змінюється. Суворий охоронець стає спокійним і навіть лагідним. Їхня доброзичливість може проявитись особливо яскраво щодо дітей, поруч з якими зростав каракачан. Собака терпить дитячі витівки, але залишати величезного пса наодинці з малюками без нагляду все ж не варто через габарити тварини.
З іншими членами сім’ї собака поводиться рівно і спокійно, але, як правило, дарує свою справжню відданість тільки одному господарю - «ватажку зграї». В присутності господаря болгарська вівчарка не гарчатиме на гостей, якщо бачить, що власник налаштований дружелюбно. Проте сторонній людині годі ступити на подвір’я, яке охороняє каракачан, самій. У представників цієї породи надзвичайно сильно розвинений територіальний інстинкт.
Варто зазначити різницю в темпераменті: це не іграшка для розваг. Якщо ви шукаєте маленького, завжди веселого компаньона для квартири, краще зверніть увагу на кавапу. Каракачан - це серйозний робітник, який потребує поваги до своєї природи.
Дресирування та соціалізація
У харатері та темпераменті болгарських вівчарок неважко помітити схильність до домінування. Це не той собака, який буде бездумно виконувати команду «апорт» заради м’ячика. Вони думають. Іноді занадто багато. Щоб дресирування вдалось, собаку слід дуже рано соціалізувати і не шкодувати часу на виховання.
Соціалізація повинна починатися з моменту появи цуценяти в домі. Його треба знайомити з різними звуками, людьми, транспортом, іншими тваринами. Якщо ізолювати цуценя на подвір’ї, дорослий пес може стати надмірно агресивним або, навпаки, боягузливим. Каракачани слухатимуться тільки вольового господаря з лідерськими якостями, який поводиться впевнено і послідовно, але без жорстокості. Фізичне покарання неприпустиме - воно лише озлобить собаку і зруйнує довіру.
Під грамотним керівництвом вони легко вивчатимуть команди базового послуху («До мене», «Місце», «Не можна», «Поруч»), адже природа обдарувала цих розумних тварин чудовою пам’яттю. Курс «Собака-охоронець» або ЗКС (захисно-караульна служба) рекомендований тільки під наглядом дуже досвідченого інструктора, який знає специфіку аборигенних порід.
Плюси і мінуси породи
| Плюси | Мінуси |
|---|---|
| Феноменальні охоронні якості, надійний захист території. | Схильність до самостійного прийняття рішень, що може сприйматися як впертість. |
| Здоров’я загалом міцне, але породного переліку спадкових хвороб не складено — «не описано» означає «не досліджували», а не «немає». | Не підходить для квартирного утримання, потребує великої території. |
| Невибагливість у їжі та умовах проживання (добре переносить холод). | Рясна линька, шерсть потребує вичісування. |
| Відданість родині та толерантність до «своїх» дітей. | Агресія до чужих собак та незнайомців (без належної соціалізації). |
| Врівноважена психіка, не гавкає без причини. | Потребує досвідченого власника з сильним характером. |
