Характер породи Чау-чау

Чау-чау: короткий огляд породи та характеристики

Характер: темперамент «кота в собачій шкурі»

Чау-чау — воістину незвичайні і своєрідні собаки. Напевно, щоб по-справжньому полюбити Чау-чау, треба його зрозуміти і прийняти таким, яким він є, а це дано не кожному собаківнику. Багато людей, не знайомих з породою, помилково стверджують, що чау дурні, неслухняні, надмірно горді і агресивні. Це зовсім не так. Вони просто інші. Їхній інтелект не гірший, ніж у вівчарок, але він працює інакше — він спрямований не на служіння, а на аналіз ситуації та прийняття власних рішень.

Найчастіше характер Чау-чау порівнюють з котячим. Вони незалежні, самодостатні, спокійні і дуже охайні. Вони не будуть нав’язливо вимагати уваги, стрибати на вас при зустрічі або намагатися лизнути в обличчя. Їхня любов проявляється стримано, але вона глибока і віддана. Чау-чау — це не той собака, який радіє кожному зустрічному.

Відносини з господарем та сім’єю

Чау-чау часто називають «собакою одного господаря». Вони можуть добре ставитися до всіх членів сім’ї, але справжню відданість і повагу зазвичай дарують лише одній людині, яку обрали своїм лідером. Якщо ви зможете знайти з ним спільну мову, засновану на взаємоповазі, а не на муштрі, цей пес буде вірний вам до кінця своїх днів. Ці собаки дуже тонко відчувають настрій господаря. Вони можуть здаватися не досить емоційними зовні, не виявляти бурхливої радості, але всередині у них все кипить. Вони глибоко переживають сварки в родині або розлуку з господарем.

Ставлення до сторонніх та охоронні якості

До незнайомців Чау-чау ставляться з вираженою недовірою та відчуженістю. Вони не дозволять себе гладити першому ліпшому на вулиці. Це природжені охоронці, які чудово контролюють свою територію. Їхній охоронний інстинкт заснований не на істеричному гавкоті, а на спостереженні та готовності діяти. Чау-чау рідко гавкають без серйозної причини, тому якщо ваш пес подав голос — варто перевірити, що сталося. Вони не кидаються першими, але якщо відчують реальну загрозу для господаря або території, то проявлять блискавичну реакцію і безстрашність, успадковану від бойових предків.

Ця риса характеру ріднить їх з іншими шпіцеподібними породами, такими як ойразієр (євразієр), який, до речі, був виведений з використанням Чау-чау, або велична акіта-іну. Усім цим собакам потрібна гармонія і спокійний, впевнений у собі власник.

Дресирування та соціалізація: підхід до незалежного розуму

Виховувати і навчати Чау-чау треба починати якомога раніше, буквально з моменту появи цуценяти в домі. Існує помилкова думка, що представники цієї породи дурні і не здатні до виконання команд. Проте це не так. Чау-чау дуже розумні, але вони не мають природженого бажання догоджати людині, як, наприклад, лабрадори чи німецькі вівчарки. Вони будуть виконувати команду, тільки якщо бачать у ній сенс і поважають того, хто її віддає.

Головне в дресируванні Чау — знайти контакт і побудувати довірчі відносини. Пам’ятайте: безглуздих собак не буває, бувають недосвідчені дресирувальники, які не можуть підібрати ключик до конкретного пса. З Чау-чау абсолютно не працюють методи силового тиску, крики та фізичні покарання. На агресію вони відповідатимуть або замкнутістю і повним ігноруванням, або активною обороною. Тільки позитивне підкріплення (ласощі, похвала), терпіння і послідовність дадуть результат.

Тренування мають бути короткими, цікавими і регулярними. Чау-чау швидко нудьгують від монотонного повторення однієї й тієї ж команди. Звичайно, цей пес не виконуватиме циркові трюки і не танцюватиме весело на задніх лапках заради шматочка ковбаси, але ідеальній слухняності в побуті (команди «До мене», «Поруч», «Місце», «Не можна») їх можна і треба навчити.

Важливість ранньої соціалізації

Оскільки Чау-чау від природи недовірливі до сторонніх і можуть проявляти агресію до інших собак (особливо своєї статі), соціалізація є критично важливою. З раннього віку (від 2 до 6 місяців) цуценя треба знайомити з різними людьми, доброзичливими собаками, новими звуками, запахами і ситуаціями (транспорт, людні місця).

Цуценя повинне утямити, що світ навколо безпечний, і не можна кидатися на незнайомців або інших тварин, якщо хазяїну не загрожує небезпека. Добре вихований Чау-чау зазвичай поводиться в суспільстві стримано і з гідністю: він не шукає контактів, але й не проявляє невмотивованої агресії.

Чау-чау можуть бути дуже впертими. Буває, що під час прогулянки їм просто набридає йти, або вони задивилися на щось цікаве — і вони стоятимуть як укопані, ігноруючи ваші заклики. У таких випадках фізично тягнути їх марно. Краще переключити увагу собаки на іграшку або ласощі, або просто спокійно почекати пару хвилин, поки він сам вирішить продовжити шлях.

Плюси і мінуси породи