Історія походження породи Чехословацька вовча собака
Історія чехословацької вовчої собаки – це унікальний експеримент, що розпочався у 1955 році в тодішній Чехословаччині. Ініціатором створення породи був підполковник прикордонних військ Карл Хартл. Метою було покращити службові якості собак, що несли службу на кордоні, зокрема німецьких вівчарок, шляхом схрещування їх з карпатським вовком (Canis lupus lupus). Вважалося, що це дозволить отримати тварин з кращим здоров’ям, витривалістю, гострішим нюхом та зором, особливо нічним баченням, зберігши при цьому керованість собаки.
Перше успішне схрещування відбулося 26 травня 1958 року в Лібейовіце, коли вовчиця на ім’я Бріта (Brita) народила цуценят від німецької вівчарки Цезаря (Cézar z Březového háje). Цуценята першого покоління (F1) мали переважно вовчий вигляд та поведінку, були важчими у дресируванні. Подальша робота велася шляхом зворотного схрещування гібридів з німецькими вівчарками, щоб закріпити бажані риси собаки та зменшити дикість. У проекті використовувалися ще три вовки: дві самки (Бріта та Бела) та два самці. Останнє прилиття вовчої крові відбулося у 1983 році.
Довгі роки праці, ретельного відбору найкращих представників, аналізу їхніх якостей та поведінки призвели до народження нової породи. У 1965 році, після завершення експериментальної фази, було розроблено план розведення, спрямований на консолідацію характеристик породи. Головним завданням було об’єднати корисні якості вовка з сприятливими якостями собаки. Чехословацька вовча собака була офіційно визнана національною породою в Чехословаччині у 1982 році. Міжнародна Кінологічна Федерація (FCI) попередньо визнала породу в 1989 році, а остаточне визнання відбулося в 1999 році. Порода належить до Групи 1 (Вівчарські та скотогонні собаки), Секції 1 (Вівчарські собаки).
Як виглядає чехословацька вовча собака: стандарт та опис зовнішності
Чехословацька вовча собака – це тварина міцної статури, вище середнього зросту, з прямокутною рамкою тіла. Її зовнішній вигляд, рухи, текстура шерсті та маска нагадують вовка. Статевий диморфізм чітко виражений: пси більші та масивніші за сук.
- Голова: Симетрична, добре обмускулена. При погляді збоку та зверху має форму тупого клина. Череп злегка опуклий, без вираженої лобової борозни. Стоп (перехід від лоба до морди) помірний. Морда суха, не широка, пряма. Губи сухі, щільно прилягають, чорного кольору. Щелепи сильні, симетричні; зуби добре розвинені, особливо ікла. Прикус ножицеподібний або прямий.
- Очі: Невеликі, косо поставлені, бурштинового кольору. Погляд живий, сміливий, дуже виразний, часто насторожений.
- Вуха: Стоячі, тонкі, трикутної форми, короткі (не довші 1/6 висоти в холці). Дуже рухливі, що свідчить про їхню вовчу спадщину. Зовнішня точка основи вуха та зовнішній кут ока знаходяться на одній лінії.
- Шия: Суха, добре обмускулена, в спокійному стані утворює кут до 40 градусів з горизонталлю. Досить довга, щоб собака могла легко діставати носом до землі.
- Корпус: Лінія верху плавна, злегка похила. Холка добре виражена. Спина міцна, пряма. Поперек короткий, добре обмускулений, не широкий. Круп короткий, злегка похилий. Груди об’ємні, грушоподібної форми, не доходять до ліктів. Живіт підтягнутий, але не запалий.
- Хвіст: Високо посаджений, вільно звисає. При збудженні собака піднімає його у формі серпа. Покритий густою шерстю. У спокійному стані сягає скакальних суглобів.
- Кінцівки: Передні кінцівки прямі, міцні, сухі, злегка вивернуті назовні, що забезпечує стійкість. Лопатки довгі, косо поставлені. Лікті прилягають до тіла. Задні кінцівки потужні, паралельні. Стегна довгі, м’язисті. Скакальні суглоби низько опущені, сухі, міцні. Лапи великі, з довгими зігнутими пальцями та міцними темними кігтями.
- Рухи: Гармонійні, легкі, просторі. Характерний алюр – низька рись, при якій собака може долати великі відстані без втоми. Кроки довгі.
- Шерсть: Пряма, густа, щільно прилягає. Зимова та літня шерсть сильно відрізняються. Взимку переважає масивний підшерсток, який разом з остьовим волосом утворює густе захисне покриття по всьому тілу. Влітку підшерсток значно менший. Шерсть покриває все тіло, включаючи внутрішню поверхню вух, живіт та проміжки між пальцями.
- Забарвлення: Типове – від жовтувато-сірого до сріблясто-сірого з характерною світлою «маскою» навколо пащі, на підборідді та нижній частині шиї. Світла шерсть також присутня на внутрішній стороні шиї та на передній частині грудей. Допускається темно-сіре забарвлення зі світлою маскою.
