Історія породи чеський тер’єр
Історія чеського тер’єра унікальна тим, що вона не губиться у глибині століть, а достеменно відома і пов’язана з ім’ям однієї людини — чеського генетика та кінолога Франтішека Горака. Будучи пристрасним мисливцем і заводчиком шотландських тер’єрів (скотч-тер’єрів), Горак мріяв створити ідеального норного собаку: невеликого, витривалого, з вузькою грудною кліткою для легкого проникнення в лисячі та борсучі нори, але при цьому з менш агресивним і більш керованим характером, ніж у більшості тер’єрів.
Робота над новою породою розпочалася у 1948 році. Для реалізації своєї мети Франтішек Горак використав дві породи: шотландського тер’єра та сіліхем-тер’єра. Від скотч-тер’єра він хотів взяти мисливський азарт і темне забарвлення, а від сіліхема — більш м’який характер, світліші відтінки шерсті та висячі вуха. Перший послід цуценят, що поклав початок новій породі, народився у 1949 році від пса шотландського тер’єра на прізвисько Donka Lovu zdar та суки сіліхем-тер’єра Buganier Urquelle.
Гораку знадобилося близько десяти років ретельної селекційної роботи, щоб досягти поставленої мети та стабілізувати бажані риси. Він вів детальні записи кожного схрещування, аналізуючи результати та відбираючи для подальшого розведення лише найкращих представників. У 1959 році чеський тер’єр був уперше представлений на виставці в Чехословаччині, де одразу привернув до себе увагу. А вже у 1963 році порода отримала офіційне визнання Міжнародної Кінологічної Федерації (FCI). Чеський тер’єр став національною гордістю Чехії і досі залишається однією з небагатьох порід, історія створення якої задокументована з абсолютною точністю.
Як виглядає чеський тер’єр: стандарт та опис зовнішності
Чеський тер’єр — це елегантний, довгошерстий, але при цьому міцний і мускулистий собака прямокутного формату з відносно короткими лапами. Його зовнішність гармонійна і не має екстремальних рис, що позитивно позначається на здоров’ї та робочих якостях. Стандарт породи чітко описує всі ключові характеристики.
- Голова: Довга, має форму тупого клина. Характерною рисою є густі брови та розкішна борода. Перехід від лоба до морди нерізкий, але помітний.
- Морда: Спинка носа пряма. Мочка носа велика, добре розвинена, чорного кольору у сіро-блакитних собак та печінкового (коричневого) — у кавових.
- Щелепи та зуби: Щелепи сильні, прикус ножицеподібний або прямий. Зуби міцні та білі.
- Очі: Середнього розміру, глибоко посаджені, з добрим виразом. Колір очей варіюється від карого до темно-карого, залежно від забарвлення шерсті.
- Вуха: Середнього розміру, трикутної форми, посаджені досить високо. Вони звисають, щільно прилягаючи до щік.
- Шия: Середньої довжини, сильна, злегка вигнута.
- Корпус: Розтягнутий, лінія верху злегка піднімається до попереку. Спина міцна, поперек відносно довгий та мускулистий. Грудна клітка циліндрична, не надто глибока.
- Хвіст: Посаджений низько, довжиною 18–20 см. У спокійному стані опущений вниз або злегка зігнутий на кінці. У русі собака несе його горизонтально або вище, у формі шаблі.
- Кінцівки: Передні кінцівки прямі, паралельні та міцні. Задні — також паралельні, дуже мускулисті. Лапи великі, зі зведеними пальцями та міцними подушечками.
- Шерсть: Довга, тонка, але міцна, злегка хвиляста, з шовковистим блиском. Вона утворює характерні «прикраси» на морді та «спідничку» на нижній частині корпусу.
Забарвлення чеського тер’єра
Стандарт породи допускає два основні варіанти забарвлення:
- Сіро-блакитне: Цуценята народжуються чорними, а з віком (зазвичай до 2 років) шерсть перецвітає і набуває відтінків від вугільно-сірого до платинового.
- Кавово-коричневе: Цуценята народжуються шоколадно-коричневими, а згодом світлішають.
В обох варіантах забарвлення допускаються жовті, сірі або білі відмітини на голові (борода, щоки), шиї, грудях, животі та кінцівках. Також можливий білий «комір» та білий кінчик хвоста. Проте основний колір завжди має переважати.