Цвергпінчер

Цвергпінчер – це собака, що має дуже давні корені, і історія його походження оповита туманом століть. Всупереч поширеній думці, він не є “міні-доберманом”. Насправді, все з точністю до навпаки: пан Доберман, творець однойменної породи, так захоплювався пінчерами, що вирішив вивести велику собаку, схожу на них. Тому цвергпінчер є старшим братом добермана, а не його зменшеною копією.

Предки цих псів відомі з раннього середньовіччя в Німеччині та Скандинавії. У той час у містах і селах водилася величезна кількість щурів і мишей, які, безумовно, приносили людям багато горя, хвороб і неприємностей. Схожі на сучасного цвергпінчера собаки виконували функції ефективних щуроловів. Їх цінували за швидкість реакції та безжалісність до гризунів. Також вони були залучені до охорони стаєнь та диліжансів. Маленький розмір дозволяв їм споживати менше їжі, але їх гучний голос був чудовою сигналізацією.

Цілеспрямована селекція цвергпінчера як окремої виставкової породи почалася в другій половині 19-го століття. Уперше ця порода з’явилася в суспільстві на виставці в Штутгарті в 1863 році. Собакою відразу зацікавилися, оскільки при невеликих розмірах їй вдалося зберегти кращі робочі якості та анатомію своїх більших предків — німецький пінчер є їхнім прямим прабатьком.

Вже в 1895 році був заснований Пінчер-Шнауцер Клуб, що дало потужний поштовх розвитку стандарту. З початку 20-го століття ця порода остаточно стала міською та “диванною”, хоча мисливські інстинкти нікуди не зникли. Жителів мегаполісів підкорив аристократичний і гордий вигляд цього невеликого собаки. На сьогоднішній день цвергпінчер – один з найбільш популярних мініатюрних собак у світі, особливо в США та Європі.

Цвергпінчер — це абсолютна копія німецького пінчера, зменшена до 25-30 см. Це елегантний собака квадратного формату з гладкою шерстю, де висота в холці приблизно дорівнює довжині тулуба. Мускулатура рельєфна і добре видна під тонкою шкірою.

Голова та морда

Голова у нього клиноподібної форми з міцним черепом і плоским лобом, без зморшок (хоча коли собака насторожена, складки на лобі можуть з’являтися). Перехід від лоба до морди (стоп) чіткий, але не різкий. Спинка носа пряма, мочка носа завжди чорного кольору, незалежно від забарвлення. Губи сухі, щільно прилягають до зубів, також чорного кольору. Прикус повинен бути ножицеподібним, з повним набором міцних білих зубів.

Очі та вуха

Очі середнього розміру, овальної форми, темного кольору з щільним чорним обведенням повік, що надає погляду виразності та розуму. Вуха високо посаджені, можуть бути стоячими або висячими на хрящах (у формі літери V). Раніше вуха часто купірували, але зараз у багатьох країнах Європи це заборонено, тому натуральні вуха стають нормою.

Корпус та кінцівки

Шия середньої довжини, витончена, благородно вигнута, переходить у яскраво виражену холку. Спина коротка, міцна і пряма, трохи спадаюча до крупа. Грудна клітка помірно широка, овальної форми, досягає ліктів. Живіт помірно підтягнутий, утворюючи елегантну лінію низу.

Особливу увагу слід приділити рухам. Цвергпінчер рухається риссю. Його біг гармонійний, впевнений, сильний. Характерною рисою є так званий “hackney gait” (рух, схожий на хід верхового коня) — собака високо піднімає передні ноги, згинаючи їх у зап’ясті. Це виглядає дуже ефектно і граційно.

Шерсть та забарвлення

Шерсть гладка, щільно прилегла, коротка і густа; вона має бути блискучою і шовковистою, без залисин. Офіційно визнані два типи забарвлення:

• Суцільне руде: від світло-коричневого до насиченого темно-червоного (оленячий колір).
• Чорно-підпале: лаково-чорне волосся з червоними або бурими підпалинами. Підпалини мають бути чітко окреслені і знаходитися над очима, на шиї, на п’ястках, на лапах, на внутрішній стороні задніх кінцівок і під основою хвоста, а також два однакові трикутники на грудях.

Цвергпінчери – абсолютні лідери за вдачею. Це класичний приклад “синдрому великого собаки в маленькому тілі”. Через це у них часто відбуваються розбіжності з іншими собаками. Якщо ви гуляєте в парку, ваш малюк може без вагань “наїхати” на вівчарку, якщо йому здасться, що вона подивилася на нього без належної поваги.

Представники цієї породи відрізняються неймовірною рухливістю, вони норовливі і невгомонні. У них сильний характер, вони дуже хитрі і спостережливі. Цвергпінчери віддані людині, вони згодні виконувати волю хазяїна, але тільки якщо поважають його і вважають беззаперечним ватажком. Якщо власник цвергпінчера буде ставиться до нього занадто м’яко, то цей маленький щуролов миттєво спробує узяти кермо влади у свої лапи і стане домашнім тираном.

Варто зазначити, що ця порода часто плутається з іншими дрібними тер’єрами. Наприклад, на вигляд він може нагадувати манчестер-тер’єра, але темперамет у них різний. Пінчер більш імпульсивний і “вибуховий”.

Ці собаки самостійні і незалежні. Проте, при належному вихованні у цвергпінчера сформується відмінний характер – адже цей собака безстрашний, упевнений в собі, його ніколи не налякають ніякі труднощі. З дітьми вони ладнають добре, якщо діти розуміють, що собака не іграшка. А ось з дрібними тваринами (хом’яки, щури) їх краще не залишати наодинці — інстинкт мисливця може спрацювати миттєво.

Цвергпінчер — «король іграшкових порід»: у крихітному тілі живе безстрашний, енергійний і самовпевнений характер. Як той-порода він вразливий — характерні вивих колінної чашечки, хвороба Легга-Кальве-Пертеса (відмирання головки стегнової кістки) та схильність до проблем серця. Через короткий шерстний покрив швидко мерзне, тож узимку потребує одягу.

Представники цієї породи, як правило, мають дуже хороше здоров’я і часто доживають до 15-16 років. Це обумовлено тим, що порода формувалася не тільки для краси, а й для роботи. Саме завдяки пращурам, що жили в суворих умовах середньовіччя, ці собаки набули міцного імунітету. Однак генетичні схильності все ж існують.

Основні захворювання породи

• Хвороба Легга-Кальве-Пертеса: некроз голівки стегнової кістки. Проявляється кульгавістю у цуценят віком 4-6 місяців.
• Вивих палінної чашечки (патела): поширена проблема у дрібних порід. Може вимагати хірургічного втручання.
• Проблеми з очима: прогресуюча атрофія сітківки (PRA) та глаукома.
• Епілепсія: зустрічається рідко, але буває спадковою.
• Гіпотиреоз: недостатність гормонів щитовидної залози, що веде до ожиріння та проблем з шерстю.

Важливо розуміти, що на відміну від порід, які звикли до суворого клімату і мають густе хутро, як наприклад шведський лаппхунд, цвергпінчер абсолютно беззахисний перед холодом і протягом. Застуди, цистити та проблеми з нирками можуть виникнути, якщо собака перемерзне.

Окрема тема — ожиріння. Якщо цвергпінчера регулярно перегодовувати, у нього миттєво виникають проблеми із зайвою вагою. Собаки з ожирінням схильні до хвороб серця і судин. Але якщо Ви будете стежити за порціями вихованця і забезпечите йому активність, проблем можна уникнути.

Цвергпінчер ідеально підійде для проживання в міській квартирі. Він займає мало місця, а його шерсть не линяє рясно і не валятиметься клубками по будинку. Ці собаки також непогано приживуться і в приватному будинку, але жити на вулиці у вольєрі вони категорично не можуть! Це виключно кімнатна собака.

Одяг та прогулянки

Взимку представники цієї породи дуже страждають через морози та сніг. У них немає підшерстя, а жировий прошарок мінімальний. Щоб малюк не захворів, обов’язково одягайте вихованцеві теплий комбінезон на флісі або сінтепоні. Також не зайвими будуть спеціальні черевички, оскільки реагенти, якими посипають дороги, можуть роз’їдати ніжні подушечки лап.

Гігієна

• Шерсть: Догляд за шерстю мінімальний. Цвергів не треба стригти, лише раз на тиждень протирати спеціальною рукавичкою або щіткою, щоб видалити відмерлі волоски і покращити кровообіг.
• Купання: Часто купати цвергпінчера не рекомендується, це пересушує шкіру. Робіть це лише при сильному забрудненні, використовуючи шампуні для короткошерстих собак. Після прогулянки достатньо помити лапи та протерти живіт вологим рушником.
• Зуби: У дрібних порід швидко утворюється зубний камінь. Чистити зуби потрібно 2-3 рази на тиждень спеціальною пастою для собак.
• Кігті: Через невелику вагу кігті не завжди сточуються об асфальт природним шляхом. Їх треба підстригати кігтерізом раз на 2 тижні. Якщо цокання по підлозі чутно — пора стригти.

Для дресирування цвергпінчера, особливо якщо це ваша перша собака, рекомендується скористатися послугами кінолога. Це не та порода, яка виховується “само собою”. Цвергпінчер – це не вівчарка і не пастух, як наприклад арденнський був’є, який орієнтований на постійний зоровий контакт з людиною. Пінчер більш самостійний.

Оскільки ці собаки по своїй натурі домінанти, вони потребують твердого, але справедливого виховання. Якщо дати їм надто багато свободи, вони неодмінно цим скористаються. Синдром “маленького принца” розвивається дуже швидко: собака починає гарчати біля миски, не пускати на диван і кусати за руки.

Ключові правила дресирування цвергпінчера:

1. Рання соціалізація: Знайомте цуценя з іншими собаками, людьми, шумом транспорту з перших днів після карантину.
2. Послідовність: Якщо “не мржна” (не можна) сьогодні, то не можна і завтра, і коли у вас гарний настрій теж.
3. Позитивне підкріплення: Ця порода погано реагує на муштру та фізичні покарання. За їжу та іграшку вони зроблять набагато більше.
4. Контроль гавкання: Вчіть команду “Тихо” з дитинства, інакше сусіди вас зненавидять.

Цікаво, що сторожовий інстинкт у них виникає природним шляхом десь з 4-6 місяців. Спеціально “розтравлювати” цвергпінчера на людей не потрібно, це може зробити його психіку нестабільною. Цвергпінчери успішні в таких видах спорту, як аджиліті, фрістайл (танці з собаками) та курсінг.

Через високий метаболізм цвергпінчерам потрібна їжа з високою енергетичною цінністю, але в невеликих обсягах. Годувати дорослого пса треба 2 рази на день строго за графіком.

Варіанти раціону

Сухий корм: Вибирайте корми класу “холістік” або “супер-преміум” для дрібних активних порід. Гранули мають бути дрібними. Зверніть увагу на вміст білка — він має бути високим.

Натуральне харчування: Це складніший шлях, адже треба балансувати вітаміни. Основа (50-60%) — нежирне м’ясо (яловичина, індичка, кролик). Субпродукти дають вареними. Крупи (рис, гречка) та овочі (кабачок, морква) — близько 30%. Обов’язково додавайте кальцій та риб’ячий жир.

Для цвергпінчера дуже корисна морська риба (без кісток!), вона благотворно вплине на його шерсть. Пам’ятайте, що родич нашого героя, аффенпінчер, також має схильність до швидкого набору ваги, тому правило “не перегодовувати” є золотим стандартом для всіх пінчерів. Ніколи не годуйте собаку зі столу — копченості, солодощі та трубчасті кістки є отрутою.