Арденнський був’є

Арденнський був’є — це яскравий представник старовинної бельгійської групи пастуших собак. Цей собака сьогодні вважається дуже рідкісним і навіть у себе на батьківщині, в Бельгії, довгий час знаходився на межі повного зникнення. Існує обґрунтована думка, що арденнські був’є мають спільне коріння з фландрським був’є, а також нині зниклими породами, такими як був’є рулера, мормана і парі.

Історично склалося так, що в бельгійських Арденнах умови для випасу худоби були складними: пересічена місцевість, кам’янисті ґрунти, холодні зими та багато опадів. Місцевим фермерам потрібен був собака, який міг би не просто пасти корів, а й захищати їх від хижаків, переганяти стада на великі відстані та бути невибагливим у їжі та утриманні. Так з’явилися “собаки для корів” (bouvier), які відрізнялися неймовірною працездатністю.

У минулому ці пси застосовувалися в основному в якості пастуших (для великої рогатої худоби), а також в якості сторожових: вони надійно охороняли житла і майно фермерів. За часів Першої світової війни їхня доля кардинально змінилася. Арденнських був’є активно використовували в якості зв’язкових і санітарів. Ці собаки під кулями розшукували поранених солдатів і допомагали лікарям перевозити їх в госпіталь, використовуючи спеціальні візки. Також вони допомагали доставляти провізію, амуніцію і зброю на передові позиції, часто жертвуючи своїм життям.

На жаль, із-за важких бомбардувань, бойових дій та ворожої окупації, а також післявоєнного зменшення кількості ферм, собаки цієї породи майже припинили своє існування. Довгий час вважалося, що порода втрачена назавжди. І тільки завдяки ентузіастам та любителям, що збирали буквально одиницями цих собак по віддалених фермах, вдалося зберегти генетичний матеріал.

У 1985-1990 роках кінологи вирішили цілеспрямовано відновити породу, керуючись стандартом, який був написаний ще в 1963 році. Роботи по відновленню породи проводилися на півночі Арденнських гір, вони трималися в найсуворішій таємниці, щоб уникнути комерціалізації та змішування з іншими породами на ранніх етапах. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала арденнського був’є в 2006 році, що стало великою перемогою для бельгійської кінології.

На сьогоднішній час ці собаки залишаються дуже рідкісними як у світі, так і у себе на батьківщині. Процеси урбанізації згубно впливають на основну професію цієї породи — скотарство. Завдяки технічному прогресу собаки-пастухи стають все менш затребуваними на фермах. Але і тут є свої плюси — завдяки високому інтелекту та фізичній силі собак успішно перенавчають для роботи в поліції, армії та пошуково-рятувальних службах. Варто відмітити, що вони прекрасно справляються з покладеними на них новими зобов’язаннями, демонструючи не меншу ефективність, ніж популярніші службові породи.

Арденнські був’є — це сильні, компактні собаки середнього розміру з міцною, м’язистою статурою. Їхній зовнішній вигляд говорить про те, що цей пес створений для роботи, а не для виставкових подіумів. Він виглядає дещо грубувато, але в цьому і є його шарм.

• Голова: Масивна, велика, але пропорційна тілу, з широким і плоским черепом. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але не особливо виражений. Морда об’ємна і широка, дещо коротша за черепну частину, що забезпечує потужний хват.
• Ніс та губи: Мочка носа завжди велика і широка, чорного кольору. Губи щільно прилягають до зубів, вони тонкі, з чорною каймою. Обвислі брилі не допускаються.
• Очі: Середнього розміру, овальної форми, темного кольору (чим темніше — тим краще) з чорним обведенням повік. Погляд живий, уважний і трохи суворий.
• Вуха: Високо посаджені, трикутної форми. В ідеалі — стоячі, кінчики загострені. Допускаються напівстоячі вуха або такі, що звисають на хрящах, але небажані. У минулому вуха часто купірували, але зараз ця практика заборонена в багатьох країнах Європи.
• Корпус: Масивний, але компактний (квадратного або майже квадратного формату). Шия трохи зігнута, сильна і дуже мускулиста, без підвісу. Спина гнучка, пряма і міцна. Поперек короткий і широкий, що дає собаці можливість робити різкі повороти. Грудна клітка глибока і широка, опускається до ліктів, ребра округлої форми.

Кінцівки у був’є прямі, з міцним кістяком, паралельні одна одній. М’язи на стегнах яскраво виражені. Лапи округлі, зібрані в грудку, з товстими подушечками, що дозволяє бігати по камінню.

Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи. Цікавий факт: багато цуценят народжуються безхвостими або з короткими відростками (куцехвостість). Якщо хвіст є, його раніше купірували, зараз залишають натуральним.

Шерсть та забарвлення: Це “всепогодний” собака. Шерсть груба, кошлата, суха на дотик, середньої довжини (близько 6 см). Підшерстя дуже густе і щільне, воно захищає собаку від холоду та води. На морді шерсть утворює характерні брови, вуса і бороду, які надають собаці “похмурого” вигляду. На задній стороні кінцівок — очоси, на стегнах — густі “штани”. Забарвлення може бути будь-якого кольору (сірий, палевий, червонуватий, змішаний), окрім чистого білого. Допускаються невеликі білі відмітини на грудній клітці або кінчиках лап.

Характер у арденнського був’є складний, але справедливий. Це типовий “селянин” — простий, прямий, але з хитринкою. В колі сім’ї він доброзичливий, ласкавий і грайливий. Проте, по відношенню до чужаків ці собаки вкрай підозрілі, недовірливі, а до інших чотирилапих часто агресивні, якщо ті порушують їхню територію. Це зближує їх за темпераментом з такою породою, як австралійський хілер, який також відомий своєю безкомпромісністю в роботі.

Свого хазяїна вони дуже люблять — готові беззастережно підкорятися його наказам і готові буквально кожну хвилину проводити разом з ним. Вони погано переносять самотність і ізоляцію у вольєрі без спілкування. Був’є мають прекрасні якості надійного охоронця. Якщо хазяїну погрожує небезпека, цей пес завжди буде на чеку; він готовий відчайдушно захищати усіх близьких для нього людей. Причому зупинитися він зможе тільки у тому випадку, якщо від хазяїна прозвучить відповідна команда; ніхто інший не здатен вплинути на поведінку розлюченого арденнського був’є.

Особливості поведінки:

• Впертість: Вони розумні, але можуть мати власну думку щодо виконання команд.
• Енергійність: Це не диванна собачка. Їм потрібен рух, робота, завдання.
• Любов до води: Вони люблять воду — так що повз калюжі цей пес не пройде, він обов’язково в ній “поплаває” або хоча б намочить лапи. Це варто враховувати при прогулянках у місті.

Арденнський був’є — бородатий бельгійський трудяга пасовищ: рустикальний і безмежно відданий, сильний, витривалий, розумний і рішучий. Це рідкісна старовинна бельгійська пастуша порода з жорсткою скуйовдженою шерстю, вусами й бородою, споріднена з фландрським був’є; двічі (після світових воєн) вона була на межі зникнення й нині відновлена, але лишається дуже рідкісною. Це невибагливий працівник, що обожнює господаря, стриманий до чужих і не терпить самотності, тож потребує роботи, простору й компанії. Як робоча порода загалом дуже здоровий; серед нечастих ризиків — дисплазія кульшового суглоба та отити.

У собак цієї породи дуже хороший вовняний покрив та міцна імунна система. У минулому їх утримували виключно на вулиці, вважаючи, що шерсть захистить їх від морозів, опадів і сильного вітру. Суворі погодні умови Арденн загартували цих собак, у них виробився стійкий імунітет до різних простудних захворювань. Арденнські був’є мають чудове здоров’я і вважаються однією з найздоровіших порід, оскільки не піддавалися надмірній селекції заради екстер’єру.

У них немає специфічних генетичних захворювань, властивих тільки цій породі. Однак, як і у будь-яких робочих собак середнього та великого розміру, існують певні ризики:

• Дисплазія тазостегнових суглобів: Це спадкове захворювання, при якому суглоб розвивається неправильно, що призводить до артриту та болю. При виборі цуценяти обов’язково ознайомтеся з його родоводом та результатами тестів батьків.
• Проблеми з травленням: Здуття живота (заворот кишок) може виникати при неправильному годуванні або активності відразу після їжі.
• Очні захворювання: Рідко, але зустрічаються катаракти у літніх собак.

Найкраще арденнський був’є себе почуватиме в сільській місцевості, на фермі або у великому приватному будинку з просторою ділянкою. Це ідеальне середовище для реалізації його інстинктів. Проте, враховуйте, що він ніколи не полюбить ланцюга. Цьому собаці потрібна свобода, простір і можливість контролювати територію. Утримання на ланцюгу може зробити був’є агресивним та некерованим.

Життя в місті: У міських умовах (квартирі) утримувати такого собаку складно, але можливо, якщо ви готові приділити вихованцеві багато часу. Був’є потрібні тривалі прогулянки (мінімум 2-3 години на день) і регулярні інтенсивні фізичні навантаження. Просто пройтися парком на повідку йому буде недостатньо.

Гігієна:

• Купання: Мити такого собаку вам доведеться після кожної прогулянки в дощову погоду — він дуже любить пустувати у воді і болоті, тому бруд на шерсті буде постійним супутником. Використовуйте спеціальні шампуні для жорсткошерстних порід.
• Вичісування: Шерсть був’є треба постійно вичісувати (1-2 рази на тиждень), адже вона довга, має густий підшерсток і постійно скачується в ковтуни, особливо за вухами та під пахвами.
• Стрижка: Ця порода не потребує модельних стрижок. Достатньо лише гігієнічного підстригання шерсті між подушечками лап.

Арденнський був’є — дуже розумний пес, він швидко навчається і запам’ятовує команди — це не маловажний чинник, якщо ви вирішите самі дресирувати цього собаку. Однак, не варто плутати інтелект з бажанням догоджати. Був’є може обдумувати команду перед виконанням.

При самостійному навчанні пса труднощів виникати не повинно, адже собака з радістю підкоряється своєму хазяїну, якщо, звичайно, у вас твердий характер і ви послідовні у своїх вимогах. Якщо ви дасте слабину, пес швидко займе лідерську позицію. Методи, засновані на позитивному підкріпленні (ласощі, іграшка), працюють найкраще. Жорсткий примус може призвести до того, що собака замкнеться в собі або відповість агресією. Схожі методи виховання рекомендуються і для інших серйозних порід, таких як босерон або вже згаданий фландрський був’є.

Спорт та активність: Цьому собаці потрібне свіже повітря і великий вільний простір. Оскільки це робочий собака, йому потрібні регулярні фізичні навантаження. Краще, якщо Ви будете його тренувати на вулиці. Арденнський був’є може стати вам відмінним компаньйоном для далеких прогулянок, туристичних походів і ранкових пробіжок. Вони також показують непогані результати в таких видах спорту, як аджиліті або обідієнс.

Якщо Ви хочете, щоб Ваш вихованець виконував свої прямі обов’язки (пастуха), додаткове складне навчання йому не знадобиться — інстинкт у них в крові. Досить з раннього віку відправляти його на пасовища разом з досвідченими пастушими собаками, саме таким способом навчаються усі фермерські пси.

Арденнський був’є абсолютно всеїдний пес. Це історично обумовлено: ці собаки звикли жити на бідних фермах, де їх власники не приділяли належної уваги раціону своїх вихованців, годували їх один раз на день залишками з господарського столу або тим, що собака знайде сам. Звичайно, в сучасних умовах цього робити ні в якому випадку не можна, якщо ви хочете, щоб пес прожив довге життя.

Їжа має бути завжди свіжою, якісною і збалансованою. Ви можете обрати як готовий сухий корм преміум або супер-преміум класу (для активних собак середніх порід), так і натуральне харчування.

Важливе застереження: У був’є, як і у багатьох вівчарок, часто буває здуття живота; і для собак це серйозне порушення в роботі органів травлення. Здуття може призвести навіть до летального кінця за лічені години. Пам’ятайте, що собаку краще годувати кілька разів на день (2 рази для дорослого) невеликими порціями, чим за один раз згодовувати йому усю добову норму. Після їжі песик обов’язково повинен відпочити близько години, активні ігри відразу після миски — табу.

• Назва: Слово “Bouvier” походить від французького “Boeuf” (бик, корова) і означає “погонич корів”.
• Генетика: Це одна з небагатьох порід, де ген куцехвостості (відсутність хвоста) є природним і поширеним.
• Робочий стиль: Арденнські був’є працюють дуже жорстко. Вони керують худобою, покусуючи корів за скакальні суглоби (п’яти), щоб змусити їх рухатися. Ця звичка може переноситися на людей, якщо собаак не виховувати.
• Нюх: Завдяки відмінному нюху їх часто використовують бельгійські митники для пошуку наркотиків та контрабанди.