Історія породи: від пасовищ до відродження
Арденнський був’є — це яскравий представник старовинної бельгійської групи пастуших собак. Цей собака сьогодні вважається дуже рідкісним і навіть у себе на батьківщині, в Бельгії, довгий час знаходився на межі повного зникнення. Існує обґрунтована думка, що арденнські був’є мають спільне коріння з фландрським був’є, а також нині зниклими породами, такими як був’є рулера, мормана і парі.
Історично склалося так, що в бельгійських Арденнах умови для випасу худоби були складними: пересічена місцевість, кам’янисті ґрунти, холодні зими та багато опадів. Місцевим фермерам потрібен був собака, який міг би не просто пасти корів, а й захищати їх від хижаків, переганяти стада на великі відстані та бути невибагливим у їжі та утриманні. Так з’явилися «собаки для корів» (bouvier), які відрізнялися неймовірною працездатністю.
У минулому ці пси застосовувалися в основному в якості пастуших (для великої рогатої худоби), а також в якості сторожових: вони надійно охороняли житла і майно фермерів. За часів Першої світової війни їхня доля кардинально змінилася. Арденнських був’є активно використовували в якості зв’язкових і санітарів. Ці собаки під кулями розшукували поранених солдатів і допомагали лікарям перевозити їх в госпіталь, використовуючи спеціальні візки. Також вони допомагали доставляти провізію, амуніцію і зброю на передові позиції, часто жертвуючи своїм життям.
На жаль, із-за важких бомбардувань, бойових дій та ворожої окупації, а також післявоєнного зменшення кількості ферм, собаки цієї породи майже припинили своє існування. Довгий час вважалося, що порода втрачена назавжди. І тільки завдяки ентузіастам та любителям, що збирали буквально одиницями цих собак по віддалених фермах, вдалося зберегти генетичний матеріал.
У 1985–1990 роках кінологи вирішили цілеспрямовано відновити породу, керуючись стандартом, який був написаний ще в 1963 році. Роботи по відновленню породи проводилися на півночі Арденнських гір, вони трималися в найсуворішій таємниці, щоб уникнути комерціалізації та змішування з іншими породами на ранніх етапах. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) офіційно визнала арденнського був’є в 2006 році, що стало великою перемогою для бельгійської кінології.
На сьогоднішній час ці собаки залишаються дуже рідкісними як у світі, так і у себе на батьківщині. Процеси урбанізації згубно впливають на основну професію цієї породи — скотарство. Завдяки технічному прогресу собаки-пастухи стають все менш затребуваними на фермах. Але і тут є свої плюси — завдяки високому інтелекту та фізичній силі собак успішно перенавчають для роботи в поліції, армії та пошуково-рятувальних службах. Варто відмітити, що вони прекрасно справляються з покладеними на них новими зобов’язаннями, демонструючи не меншу ефективність, ніж популярніші службові породи.
Як виглядає Арденнський був’є: детальний опис зовнішності
Арденнські був’є — це сильні, компактні собаки середнього розміру з міцною, м’язистою статурою. Їхній зовнішній вигляд говорить про те, що цей пес створений для роботи, а не для виставкових подіумів. Він виглядає дещо грубувато, але в цьому і є його шарм.
- Голова: Масивна, велика, але пропорційна тілу, з широким і плоским черепом. Перехід від лоба до морди (стоп) помітний, але не особливо виражений. Морда об’ємна і широка, дещо коротша за черепну частину, що забезпечує потужний хват.
- Ніс та губи: Мочка носа завжди велика і широка, чорного кольору. Губи щільно прилягають до зубів, вони тонкі, з чорною каймою. Обвислі брилі не допускаються.
- Очі: Середнього розміру, овальної форми, темного кольору (чим темніше — тим краще) з чорним обведенням повік. Погляд живий, уважний і трохи суворий.
- Вуха: Високо посаджені, трикутної форми. В ідеалі — стоячі, кінчики загострені. Допускаються напівстоячі вуха або такі, що звисають на хрящах, але небажані. У минулому вуха часто купірували, але зараз ця практика заборонена в багатьох країнах Європи.
- Корпус: Масивний, але компактний (квадратного або майже квадратного формату). Шия трохи зігнута, сильна і дуже мускулиста, без підвісу. Спина гнучка, пряма і міцна. Поперек короткий і широкий, що дає собаці можливість робити різкі повороти. Грудна клітка глибока і широка, опускається до ліктів, ребра округлої форми.
Кінцівки у був’є прямі, з міцним кістяком, паралельні одна одній. М’язи на стегнах яскраво виражені. Лапи округлі, зібрані в грудку, з товстими подушечками, що дозволяє бігати по камінню.
Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи. Цікавий факт: багато цуценят народжуються безхвостими або з короткими відростками (куцехвостість). Якщо хвіст є, його раніше купірували, зараз залишають натуральним.
Шерсть та забарвлення: Це «всепогодний» собака. Шерсть груба, кошлата, суха на дотик, середньої довжини (близько 6 см). Підшерстя дуже густе і щільне, воно захищає собаку від холоду та води. На морді шерсть утворює характерні брови, вуса і бороду, які надають собаці «похмурого» вигляду. На задній стороні кінцівок — очоси, на стегнах — густі «штани». Забарвлення може бути будь-якого кольору (сірий, палевий, червонуватий, змішаний), окрім чистого білого. Допускаються невеликі білі відмітини на грудній клітці або кінчиках лап.
