Історія та походження гончака Шіллера
Історія породи нерозривно пов’язана з ім’ям шведського фермера та завзятого мисливця Пера Шіллера, який жив у XIX столітті. Саме він заклав основи для створення цього унікального скандинавського гончака. Шіллер мріяв вивести ідеального мисливського собаку, який би поєднував у собі швидкість, витривалість, відмінний нюх та здатність працювати в складних погодних умовах шведської зими. Для досягнення своєї мети він розпочав ретельну селекційну роботу.
В основі породи лежать собаки південнонімецького походження, які, ймовірно, потрапили до Швеції разом із солдатами. Пер Шіллер схрещував цих собак із найкращими представниками швейцарських та австрійських гончаків, а також додавав кров англійських хар’єрів для покращення швидкості. Особливу увагу він приділяв робочим якостям, відбираючи для розведення лише тих особин, які демонстрували найкращі результати на полюванні. Перші собаки, що нагадували сучасних гончаків Шіллера, були представлені на виставці у Швеції в 1886 році. Це були два собаки на ім’я Раск I та Раск II.
Після смерті Пера Шіллера його справу продовжили ентузіасти породи. Шведський кеннел-клуб офіційно визнав породу під назвою Schillerstövare у 1907 році. Стандарт було закріплено, і порода почала набувати популярності серед шведських мисливців. Міжнародна кінологічна федерація (FCI) визнала гончака Шіллера у 1951 році. Незважаючи на визнання та чудові робочі характеристики, порода так і не здобула широкої популярності за межами Скандинавського півострова, залишаючись переважно національним надбанням Швеції та Норвегії.
Стандарт породи та зовнішній вигляд гончака Шіллера
Гончак Шіллера — це собака середнього розміру, пропорційно складений, що поєднує в собі силу та елегантність. Його зовнішність свідчить про швидкість та витривалість. Це мускулистий, але не важкий собака, з благородними рисами та розумним, уважним поглядом.
Стандарт породи та зовнішній вигляд гончака Шіллера · 12
| Характеристика | Опис згідно зі стандартом FCI №131 |
|---|---|
| Загальний вигляд | Пропорційно складений, шляхетний, мускулистий собака, що справляє враження швидкості та сили. |
| Голова | Довга, клиноподібна. Череп злегка куполоподібний. Перехід від чола до морди добре виражений. Морда довга, пряма, не загострена. |
| Очі | Темно-карі, з живим та виразним поглядом. |
| Вуха | Посаджені високо, висячі, м’які на дотик. При витягуванні вперед ледь досягають середини морди. |
| Ніс | Мочка носа велика, чорного кольору, з добре розвиненими ніздрями. |
| Корпус | Прямокутний формат. Спина пряма та сильна. Поперек мускулистий. Грудна клітка глибока, добре розвинена, сягає ліктів. |
| Хвіст | Посаджений на одній лінії зі спиною. Прямий або злегка шаблеподібний. Досягає скакальних суглобів. Товстий біля основи, поступово звужується до кінця. |
| Кінцівки | Сильні, кістляві, з добре розвиненою мускулатурою. Лапи компактні, зі щільно зібраними пальцями та міцними подушечками. |
| Шерсть | Коротка, щільна, жорстка на дотик. На голові, вухах та передній частині кінцівок шерсть коротша і м’якша. Підшерстя добре розвинене, особливо взимку. |
| Забарвлення | Палево-рудий (від золотистого до насиченого червоно-коричневого) з вираженим чорним чепраком (мантією) на спині. Невеликі білі відмітини на грудях та пальцях допустимі, але не бажані. |
| Зріст у холці | Пси: 53–61 см. Суки: 49–57 см. |
| Вага | 18–25 кг. |
