Історія породи
Історія гренландського собаки є однією з найдавніших і найменш задокументованих серед усіх порід. Вважається, що предки цих собак прибули до Гренландії разом з палеоескімоськими народами, такими як культура Саккак, понад 4500 років тому. Протягом тисячоліть вони жили в ізоляції, що дозволило зберегти породу в її первозданному, чистому вигляді, практично без домішок крові інших собак. Це робить гренландсхунда однією з найчистіших порід у світі.
На відміну від багатьох інших порід, гренландський собака формувався не шляхом цілеспрямованої селекції за зовнішніми ознаками, а через суворий природний відбір. Виживали лише найсильніші, найвитриваліші та найрозумніші особини, здатні працювати в екстремальних умовах Арктики. Їхнє головне завдання полягало в тому, щоб тягнути нарти на величезні відстані, допомагати в полюванні на тюленів та білих ведмедів і попереджати про небезпеку.
Суворе і серйозне вираження морди гренландського собаки нагадує морду дикого звіра. Цікаво, що ці собаки досить рідко гавкають у звичному розумінні. Натомість вони видають цілу гаму інших звуків, але найвідомішим є їхнє протяжне виття, яке слугує для комунікації зі зграєю та єднання. Уперше в Європу ці собаки потрапили в 1936 році завдяки французькому досліднику Полю-Емілю Віктору, який привіз їх із собою після полярної експедиції. Проте, порода не здобула великої популярності як компаньйон і досі залишається відносно рідкісною за межами своєї батьківщини. Офіційний стандарт породи був прийнятий FCI значно пізніше.
Як виглядає Гренландський собака: опис зовнішності
Гренландський собака - це потужний, м’язистий шпіц прямокутного формату, створений для сили та витривалості, а не для швидкості. Його зовнішній вигляд є втіленням функціональності для виживання в Арктиці.
- Голова: Широка, клиноподібна, нагадує вовчу. Череп трохи округлий. Перехід від чола до морди плавний, але чітко виражений.
- Морда: Потужна, звужується до носа, але не загострена. Мочка носа велика, її колір залежить від забарвлення шерсті, взимку може світлішати («сніговий ніс»).
- Очі: Невеликі, трохи косо посаджені, переважно темного кольору. Погляд розумний, сміливий і спокійний.
- Вуха: Маленькі, трикутної форми, стоячі та дуже рухливі. Їхній невеликий розмір запобігає обмороженню. Кінчики закруглені.
- Тіло: Дуже міцне, з добре розвиненою мускулатурою. Шия коротка і потужна. Спина пряма і широка. Грудна клітка глибока і простора, щоб забезпечити місце для великих легень.
- Кінцівки: Прямі, паралельні, з потужними м’язами та міцним кістяком. Лапи великі, міцні, з товстими подушечками для захисту від льоду.
- Хвіст: Високо посаджений, товстий, покритий густою пухнастою шерстю. Зазвичай закинутий на спину або трохи зігнутий убік. Під час сну собака може вкривати ним ніс, щоб зігрітися.
- Шерсть: Головний захист від холоду. Це подвійне хутро з густим, м’яким підшерстям і довшим, жорстким остьовим волоссям, яке відштовхує воду та сніг. На голові та кінцівках шерсть коротша. Забарвлення може бути будь-яким, однотонним або плямистим, крім альбіносів.
