Італійський брак

Історія італійського брака сягає своїм корінням глибоко в минуле, можливо, аж до V століття нашої ери. Фрески та письмові згадки часів Ренесансу вже зображують собак, що разюче схожі на сучасних представників породи. Зокрема, існують докази, що собаки, схожі на бракко, були популярні при дворах таких могутніх родин, як Медічі та Гонзага. Їх цінували за виняткові мисливські здібності, універсальність та аристократичний вигляд.

Вважається, що порода розвивалася у двох основних напрямках на півночі Італії, що призвело до появи двох типів:

• П’ємонтський брак: світлішого забарвлення (біло-помаранчевий), легший за кістяком, пристосований для полювання в гірській місцевості.
• Ломбардський брак: темнішого забарвлення (біло-каштановий або чалий), масивніший, ідеальний для роботи на болотистій місцевості.

З часом ці два типи змішалися, що призвело до формування сучасного стандарту породи. Однак, як і багато інших європейських порід, італійський брак опинився на межі зникнення наприкінці XIX – на початку XX століття. Велику роль у відродженні та збереженні цього національного надбання відіграв італійський ентузіаст та кінолог Паоло Чічері (Paolo Ciceri), який у 1920-х роках заснував товариство “Amici del Bracco Italiano”. Завдяки його зусиллям та зусиллям інших заводчиків порода була врятована. Офіційне визнання Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) відбулося у 1955 році.

Італійський брак – це собака міцної, але гармонійної статури, що випромінює силу та витривалість. Його вигляд – це поєднання функціональності мисливця та благородства аристократа. Кожен елемент його екстер’єру свідчить про призначення породи. Формат тіла майже квадратний, з добре розвиненою мускулатурою та міцним кістяком.

Однією з найхарактерніших рис є унікальна форма голови. Вона довга, вузька, з вираженим потиличним бугром та плавним переходом від лоба до морди. Морда має характерний “римський” профіль (з горбинкою). Великі, м’які губи утворюють “брилі”, що надає морді сумного та задумливого виразу. Очі великі, овальні, кольору охри або карі, з м’яким та добрим поглядом. Довгі, низько посаджені вуха звисають красивими складками, скручуючись у трубочку.

Шкіра щільно прилягає до тіла, але на голові та шиї утворює невеликі складки. Шерсть коротка, густа і блискуча, на дотик трохи жорсткіша на корпусі та м’якша на голові, вухах і кінцівках. Важливо: чорний колір у забарвленні є дискваліфікуючою ознакою. Мочка носа повинна відповідати основному забарвленню – від рожевого до темно-коричневого, але ніколи не чорна.

Характер італійського брака – це дивовижний коктейль з мисливського азарту, глибокої чутливості та безмежної відданості. Це дуже розумний та кмітливий собака, який завжди прагне догодити своєму господарю. Їх часто описують як “стару душу” в тілі собаки через їхній серйозний та задумливий вираз, але в душі вони можуть залишатися грайливими цуценятами протягом усього життя.

Вони дуже орієнтовані на людину і погано переносять самотність. Залишений надовго на самоті, бракко може страждати від тривоги розлуки, що проявляється в деструктивній поведінці або безперервному гавкоті. Це порода, якій потрібен постійний контакт із сім’єю. Вони добре ладнають з дітьми, проявляючи до них дивовижну терплячість та ніжність. Однак, як і з будь-яким собакою, взаємодію з маленькими дітьми слід контролювати.

До сторонніх людей вони зазвичай ставляться стримано, але без агресії. Їхня чутливість робить їх поганими охоронцями – вони скоріше сповістять про прихід гостя гавкотом, ніж проявлять активний захист. Їхня емоційність – це палиця з двома кінцями: з одного боку, вони тонко відчувають настрій господаря, з іншого – можуть бути дещо лякливими або вразливими до гучних звуків та стресових ситуацій.

Завдяки високому інтелекту та бажанню догодити, італійський брак вважається породою, що легко піддається дресируванню. Однак їхня чутлива натура вимагає особливого підходу. Жорсткі методи, крики та фізичні покарання абсолютно неприпустимі – це може назавжди підірвати довіру собаки і зробити його замкнутим та боязким. Найкраще працює метод позитивного підкріплення: похвала, ласощі та іграшки.

Навчання слід починати з раннього віку. Рання та правильна соціалізація є ключовою для цієї породи. Цуценя потрібно знайомити з різними людьми, звуками, місцями та іншими тваринами. Це допоможе виростити впевненого та врівноваженого собаку. Незважаючи на слухняність, у них може проявлятися деяка впертість, особливо якщо команда здається їм безглуздою. В таких випадках власнику знадобиться терпіння та послідовність.

Італійський брак – універсальний мисливець, і його робочі якості високо цінуються. Він працює методично, з характерною розмашистою риссю. Його стиль роботи дещо відрізняється від інших лягавих, таких як енергійна угорська короткошерста вижла або її жорсткошерстий родич, угорська жорсткошерста вижла. Бракко працює більш вдумливо та спокійно. Його найближчим родичем за типом мисливської роботи та зовнішністю є італійський спіноне, хоча бракко має коротшу шерсть. Він також має спільні риси з іншими європейськими бракками, наприклад, з овернським бракком.

Італійський брак не найкращий вибір для утримання у невеликій міській квартирі. Цьому собаці потрібен простір для рух та активності. Ідеальним варіантом буде приватний будинок з добре огородженою територією, де собака зможе вільно бігати. Однак навіть за наявності двору, бракко потребує щоденних тривалих прогулянок з господарем.

Ключова вимога до утримання – високий рівень фізичної активності. Це не диванний собака. Йому необхідно щонайменше 1.5-2 години активних вправ щодня. Це можуть бути пробіжки, плавання (вони чудові плавці), ігри з апортуванням або спеціалізовані тренування для мисливських собак. Недостатня кількість навантажень призведе до нудьги, зайвої ваги та проблем з поведінкою.

Догляд за шерстю італійського брака мінімальний. Достатньо раз на тиждень проходитися по ній гумовою щіткою або рукавичкою, щоб видалити відмерлі волоски. Купати собаку слід лише за потреби. А от на що варто звернути особливу увагу, так це на вуха. Їхня висяча форма створює сприятливе середовище для розвитку інфекцій. Вуха потрібно оглядати та чистити щотижня, щоб запобігти запаленню. Також регулярно оглядайте очі та підстригайте кігті.

Італійський бракк (італійський пойнтер) — аристократичний мисливець із оксамитовим поглядом: лагідний, розумний, відданий і атлетичний, один із двох корінних підружейних псів Італії. Він грайливий і ніжний із родиною, чудовий із дітьми, але потребує багато руху й компанії. Зі здоровʼя характерні дисплазія суглобів, хвороби повік (ентропіон/ектропіон), хвороби нирок і ризик завороту шлунка.

В цілому, італійський брак – це здорова та витривала порода з тривалістю життя 11-13 років. Однак, як і багато великих порід, вони мають схильність до певних генетичних та набутих захворювань. Відповідальні заводчики тестують своїх племінних собак на наявність спадкових хвороб, що значно знижує ризики для майбутніх цуценят.

Серед найпоширеніших проблем зі здоров’ям можна виділити:

• Дисплазія тазостегнових та ліктьових суглобів: поширене захворювання у великих порід, що може призвести до артриту та кульгавості. Важливо обирати цуценя від перевірених батьків та забезпечувати правильне харчування та навантаження в період росту.
• Заворот шлунка (здуття): небезпечний для життя стан, при якому шлунок перекручується. Ризик можна знизити, годуючи собаку маленькими порціями кілька разів на день і уникаючи активності відразу після їжі.
• Вушні інфекції (отит): через довгі висячі вуха порушується циркуляція повітря, що сприяє розвитку бактерій та грибків. Регулярна чистка є найкращою профілактикою.
• Захворювання очей: можуть зустрічатися ентропіон (заворот повіки всередину) та ектропіон (виворіт повіки назовні), що потребують хірургічної корекції.
• Ниркова амілоїдоз: рідкісне, але серйозне спадкове захворювання нирок.

Профілактика полягає у щорічних візитах до ветеринара, своєчасній вакцинації, обробці від паразитів та збалансованому харчуванні. Природна схильність до переїдання вимагає суворого контролю за вагою собаки, оскільки ожиріння значно погіршує стан суглобів та серцево-судинної системи.

Італійські бракки мають відмінний апетит і схильні до набору зайвої ваги, тому контроль за порціями є надзвичайно важливим. Основою раціону повинен бути високоякісний білок. Добову норму їжі краще розділити на два-три прийоми, щоб уникнути ризику завороту шлунка. Важливо, щоб собака не мав активних фізичних навантажень принаймні годину до і годину після їжі.

Для дорослого собаки, який веде активний спосіб життя, основою раціону має бути нежирне м’ясо (яловичина, індичка, курка), субпродукти, морська риба. Також в меню повинні бути присутні каші (рис, гречка), овочі (морква, гарбуз, кабачок), кисломолочні продукти та невелика кількість рослинних олій. Розмір порції та калорійність раціону напряму залежать від віку, ваги та рівня активності вашого улюбленця.

• Давня порода: Італійський брак – одна з найстаріших порід лягавих у Європі, яка майже не змінилася протягом столітьь.
• Аристократичний мисливець: Цих собак високо цінували при королівських дворах Італії та Франції за їхню елегантність та робочі якості.
• Унікальна рись: Робочий алюр бракко – це швидка, розмашиста рись. При цьому собака високо тримає голову, що дозволяє йому вловлювати запахи.
• “Задумливий” погляд: Характерний сумний вираз морди абсолютно не відповідає їхньому життєрадісному та грайливому характеру в колі сім’ї.
• Два типи крові: Історично існували два регіональні типи породи, які згодом були об’єднані в один стандарт.