Історія породи: від ренесансу до сучасності
Історія італійського брака сягає своїм корінням глибоко в минуле, можливо, аж до V століття нашої ери. Фрески та письмові згадки часів Ренесансу вже зображують собак, що разюче схожі на сучасних представників породи. Зокрема, існують докази, що собаки, схожі на бракко, були популярні при дворах таких могутніх родин, як Медічі та Гонзага. Їх цінували за виняткові мисливські здібності, універсальність та аристократичний вигляд.
Вважається, що порода розвивалася у двох основних напрямках на півночі Італії, що призвело до появи двох типів:
- П’ємонтський брак: світлішого забарвлення (біло-помаранчевий), легший за кістяком, пристосований для полювання в гірській місцевості.
- Ломбардський брак: темнішого забарвлення (біло-каштановий або чалий), масивніший, ідеальний для роботи на болотистій місцевості.
З часом ці два типи змішалися, що призвело до формування сучасного стандарту породи. Однак, як і багато інших європейських порід, італійський брак опинився на межі зникнення наприкінці XIX - на початку XX століття. Велику роль у відродженні та збереженні цього національного надбання відіграв італійський ентузіаст та кінолог Паоло Чічері (Paolo Ciceri), який у 1920-х роках заснував товариство «Amici del Bracco Italiano». Завдяки його зусиллям та зусиллям інших заводчиків порода була врятована. Офіційне визнання Міжнародною кінологічною федерацією (FCI) відбулося у 1955 році.
Стандарт та зовнішній вигляд італійського брака
Італійський брак - це собака міцної, але гармонійної статури, що випромінює силу та витривалість. Його вигляд - це поєднання функціональності мисливця та благородства аристократа. Кожен елемент його екстер’єру свідчить про призначення породи. Формат тіла майже квадратний, з добре розвиненою мускулатурою та міцним кістяком.
Однією з найхарактерніших рис є унікальна форма голови. Вона довга, вузька, з вираженим потиличним бугром та плавним переходом від лоба до морди. Морда має характерний «римський» профіль (з горбинкою). Великі, м’які губи утворюють «брилі», що надає морді сумного та задумливого виразу. Очі великі, овальні, кольору охри або карі, з м’яким та добрим поглядом. Довгі, низько посаджені вуха звисають красивими складками, скручуючись у трубочку.
Параметр · 7
| Параметр | Характеристика |
|---|---|
| Зріст у холці | Пси: 58–67 см Суки: 55–62 см |
| Вага | 25–40 кг (залежить від зросту та статі) |
| Голова | Вузька, довга, з «римським» носом та вираженими брилями |
| Очі | Великі, овальні, від темної охри до карого |
| Вуха | Довгі, висячі, низько посаджені, м’які |
| Шерсть | Коротка, густа, блискуча |
| Забарвлення | Білий; біло-помаранчевий; біло-каштановий; біло-помаранчевий чалий (melato-arancio); біло-каштановий чалий (roano-marrone) |
Шкіра щільно прилягає до тіла, але на голові та шиї утворює невеликі складки. Шерсть коротка, густа і блискуча, на дотик трохи жорсткіша на корпусі та м’якша на голові, вухах і кінцівках. Важливо: чорний колір у забарвленні є дискваліфікуючою ознакою. Мочка носа повинна відповідати основному забарвленню - від рожевого до темно-коричневого, але ніколи не чорна.
