Кай (Тигровий собака)

Собаки цієї породи дуже рідкісні навіть на своїй батьківщині. Історія Кай-кен оповита легендами і тісно переплітається з географією Японії. Вони сформувалися як окрема порода в районі Кай (сучасна префектура Яманасі), оточеному горами. Саме ця географічна ізоляція зіграла ключову роль у збереженні чистоти крові. Протягом століть ці собаки використовувалися для полювання в гірській лісистій місцевості. Вони неймовірно витривалі і сильні, здатні переслідувати здобич там, де людина ледве може пройти. Місцеві мисливці високо цінували їх за вміння працювати по кабану, оленю і навіть ведмедю.

Завдяки своїм видатним мисливським якостям і природній нелюдимості, їх довгий час вважали напівдикими. Існує думка, що Кай-кени мають домішки вовчої крові, що пояснює їхню феноменальну обережність і блискавичну реакцію. Місцеві жителі іноді вважали, що вони занадто агресивні або надто незалежні, щоб жити серед людей в якості звичайних домашніх улюбленців.

Переломний момент настав у 20-му столітті. У 1934 році собаки породи Кай були визнані національним надбанням Японії. Це високе звання надається лише тим породам, які вважаються невід’ємною частиною японської культури та історії (Ніхон-кен). Проте, це не вплинуло на їх масову популярність – Кай залишився собакою для обраних. У післявоєнний час чисельність собак помітно скоротилася через скрутне економічне становище та хвороби. І лише завдяки зусиллям ентузіастів, зокрема Харуо Изогаї, який вивчав усі місцеві породи, ці унікальні тварини не зникли з лиця землі.

Сьогодні Кай-кен залишається рідкістю. Попри те, що в Японії існують суворі правила щодо вивезення собак, які є надбанням країни, представникам породи Кай вдалося потрапити на територію США, Канади і декількох країн Європи, де вони знайшли своїх палких шанувальників. Цікаво, що Кай генетично ближчий до хоккайдо (айну), ніж до інших японських порід, що свідчить про їхнє давнє і примітивне коріння.

Кай – собака середнього розміру, міцної і пропорційної статури, з добре розвиненою мускулатурою, яка не виглядає грубою. Це атлет, створений для бігу по пересіченій місцевості. При першому погляді на Кай-кена виникає відчуття дикої природної сили.

• Голова: Досить велика з широким черепом, клиноподібна. Перехід від лоба до морди (стоп) добре виражений, але не різкий.
• Морда: Середньої довжини, в міру об’ємна, не загострена. Губи щільно прилеглі, часто мають темну пігментацію. Щелепи дуже міцні, прикус ножицеподібний. До речі, на відміну від чау-чау, язик у Кай-кена зазвичай рожевий, хоча іноді зустрічаються плями (що допустимо для багатьох азіатських порід).
• Очі: Невеликого розміру, трикутної форми (характерна риса японських порід), темно-коричневого кольору. Погляд пильний, пронизливий і розумний.
• Вуха: Стоячі, середнього розміру, трикутної форми, трохи нахилені вперед, що надає собаці уважного виразу.
• Корпус: Шия середньої довжини, міцна і мускулиста. Спина коротка і пряма. Поперек широкий. Грудна клітка глибока, помірної ширини, ребра помірно вигнуті. Живіт добре підтягнутий, що підкреслює спортивну статуру.
• Хвіст: Високо посаджений, товстий біля основи. Зазвичай скручений у кільце або серповидний, закинутий на спину.
• Кінцівки: Прямі, сильні і мускулисті. Скакальні суглоби міцні і пружні. Лапи міцні із зімкнутими пальцями (“котяча лапа”), товстими подушечками і міцними кігтями темного кольору. Це дозволяє собаці легко пересуватися по скелях.

Унікальне тигрове забарвлення

Головна візитна картка породи – це шерсть. Вона жорстка, пряма і стирчаща з щільним та м’яким підшерстком, який захищає від холоду і вітру. Але найцікавіше – це колір. Кай-кена називають “Тора Іну” (Тигровий собака) саме за це.

Існує три основних типи тигрового забарвлення:

Важливий факт: Цуценята Кай-кена часто народжуються однотонного чорного або темного забарвлення. Знамениті тигрові смуги проявляються з віком, і остаточний малюнок може сформуватися лише до 3-5 років. Це робить вирощування Кай-кена захоплюючим процесом – ви ніколи точно не знаєте, який саме “тигр” виросте у вашому домі.

Собаки цієї породи люблять свободу і незалежність, вони безстрашні, швидкі, спритні. Але головна риса характе породи Кай – це концепція “одного хазяїна”. Вони не довіряють нікому, окрім свого власника, якому нескінченно вірні і віддані. В Японії таку поведінку описують терміном “ічідай іппу” (одне життя – один хазяїн).

Вони подібні до вовків: в колі близьких людей вони ніжні і ласкаві, дозволяють себе гладити, проте за його межами – насторожені, спостерігають за кожним рухом незнайомця. Кай не буде гавкати без причини, це мовчазний охоронець. Але якщо ситуація вимагатиме дій – реакція буде миттєвою. Вони іноді можуть проявляти агресію, особливо якщо погрожує небезпека комусь з близьких або якщо порушується територіальна цілісність їх володінь.

На відміну від більш великих і флегматичних акіта-іну, Кай-кен більш реактивний та рухливий. Ці собаки цілеспрямовані і невтомні в роботі, вони розумні і кмітливі. Їх інтелект специфічний: вони не слуги, а партнери. Кай може самостійно приймати рішення під час полювання, що робить його складним в управлінні для новачка. Собаки породи Кай – справжні надійні друзі, які ніколи не залишать у біді, і завжди готові супроводжувати свого хазяїна хоч на край світу, долаючи будь-які перешкоди.

Кай-кен — японський «тигровий пес» із гір Каї: відданий, розумний і спритний рідкісний аборигенний шпіц із фірмовою тигрово-смугастою (бріндл) шерстю, природний памʼятник Японії. Він відданий родині мисливець, дещо соціальніший і легше навчуваний, ніж інші японські породи. Загалом це дуже здорова порода; трапляються переважно дисплазія суглобів і хвороби очей. Зберігає сильний мисливський інстинкт.

Ця порода собак досить рідкісна, її чисельність зовсім невелика. Тому, про специфічні генетичні захворювання Каї в масовому масштабі відомо небагато, що є хорошим знаком. Відомо, що багато років ці собаки жили в суворих природних умовах гірської Японії, де діяв закон природного відбору. Слабкі просто не виживали. Це відбилося не лише на характері, але і на здоров’ї цих собак.

Вони надзвичайно витривалі, легко пристосовуються до будь-яких умов (від спеки до снігових зим), мають міцний імунітет. Кай-кени рідко страждають на дисплазію суглобів, яка є бичем багатьох порід середнього та великого розміру, проте перевіряти плідників все одно рекомендується. Іноді можуть зустрічатися алергічні реакції, типові для всіх японських порід.

Проте, як і інші брати наші менші, Кай потребують базової турботи і догляду. У ранньому віці цуценят треба прищеплювати від таких небезпечних захворювань, як чума м’ясоїдних і парвовірусний ентерит. Коли цуценяті виповниться рік, йому треба поставити щеплення від сказу. Щоб бути впевненим, що Ваш пес здоровий і щасливий, подаруйте йому свою любов та ніжність, а також не забувайте приводити його регулярно на планові огляди до ветеринара.

Каї здатні пристосуватися до будь-яких кліматичних умов. Також вони можуть жити і в сільській, і в міській місцевості. Звичайно, прийнятніше для проживання Кай буде приватний будинок з великою присадибною ділянкою, надійно обгородженою високим парканом, а також лісами і полями навколо. Чому високим парканом? Тому що Кай-кени відомі своєю здатністю лазити!

Проте, і в міських умовах їм буде не погано, якщо хазяїн такого собаки зможе забезпечити своєму вихованцю регулярні фізичні навантаження, займатиметься з ним активними видами спорту, такими як фризбі, аджиліті та курсинг. Зверніть увагу на те, що ці собаки потребують не лише фізичних, але і й інтелектуальних зайнять. Нудьгуючий Кай – це руйнівник квартири.

Доглядати за Каї не складно, але важливо робити це регулярно:

• Шерсть: Розчісувати їх можна усього лише кілька разів на тиждень металевим гребінцем або щіткою. Під час сезонної линьки (навесні та восени) вичісувати доведеться щодня, щоб прибрати відмерлий підшерсток.
• Купання: Купати Кай-кена треба лише за необхідності, якщо він сильно забруднився. Їхня шерсть має здатність самоочищатися. Часте миття може змити захисний жировий шар.
• Гігієна: Особливу увагу приділяйте чистоті очей і вух Вашого вихованця. Щомісячно треба підстригати Каї кігті, якщо звичайно, вони у нього не достатньо стерлися природним способом об асфальт чи твердий грунт. Довгі кігті можуть деформувати лапу.
• Зуби: Чистка зубів 2-3 рази на тиждень попередить утворення зубного каменю, до якого схильні собаки похилого віку.

Собаки цієї породи живуть за законами зграї, які Ви після появи такого собаки у Вашому будинку, повинні знати і відповідно дотримуватися їх. Це примітивна порода, і її логіка відрізняється від логіки службових собак. Виховувати цуценя треба з перших днів його появи у Вашому будинку. Головне бути терплячим і наполегливим, але не жорстоким.

Ваше завдання показати цуценяті, хто головний у будинку, і ніколи не відступати від своїх принципів. Приміром, якщо Ви вимовили команду, Ви повинні обов’язково добитися її виконання. Якщо собака один раз не виконає команду, а Ви не наполягатимете на виконанні завдання, він вирішить, що вимоги, які пред’являються, не обов’язкові, і наступного разу просто проігнорує Вас.

Щоб собака легше розумів, що від нього треба, заохочуйте його ласощами та іграми у разі вірного виконання команди. Кай-кени дуже харчові мотиватори, вони люблять поїсти, і це ключ до їхнього серця. Щоб закріпити свою лідируючу позицію (але не шляхом насилля, а шляхом контролю ресурсів), Вам треба ознайомитися з деякими правилами:

• Ви контролюєте початок і кінець гри.
• Ви першим їсте (психологічно), а потім годуєте собаку.
• Собака повинен виконати просту команду (наприклад, “сидіти”), перш ніж отримати миску з їжею або вийти на прогулянку.

Соціалізація для Кай-кена ще важливіша, ніж для сікоку. Знайомте цуценя з різними людьми, звуками транспорту, іншими собаками. Якщо цього не зробити, природна недовірливість переросте в страх або агресію. Пам’ятайте, фізично карати Кай-кена не можна – це зруйнує довіру назавжди, і замість друга ви отримаєте ворога у власному домі.

Японські породи історично харчувалися специфічно: багато риби, рис, овочі, і відносно мало м’яса тварин. Тому їхній організм може бути чутливим до жирної курятини або яловичини.

Якщо Ви займаєтеся зі своїм псом полюванням або спортом, пам’ятайте, що його їжа має бути калорійною. Особливо в зимовий час, коли собака витрачає велику кількість енергії на обігрів. Раціон Кай має бути збалансованим:

• Білки: Нежирне м’ясо (індичка, кролик), морська риба (без кісток) – основа раціону.
• Вуглеводи: Рис (найкраще підходить для японських собак), гречка.
• Овочі та фрукти: Гарбуз, кабачок, яблуко – джерела вітамінів і клітковини.

Собакам корисно споживати субпродукти (рубець, серце, нирки), що містять велику кількість вітамінів. В період формування кістяка дуже корисний кисломолочний сир, в який можна додати трохи сметани. Не годуйте собаку борошняними дріжджовими виробами, солодощами, копченими і маринованими продуктами, картоплею, трубчастими кістками (це смертельно небезпечно!), консервами і напівфабрикатами для людей.

Пам’ятайте, що спеції додавати у блюда собаки не можна, інакше від цього може сильно постраждати його нюх, а також шлунок. Сіль містить калій, який потрібен організму собаки, проте її варто додавати у блюда в мікроскопічних кількостях або не додавати взагалі, якщо собака отримує її з продуктів. Не забувайте, що собаці треба вживати багато води, для повноцінного обміну речовин.