Cікоку (Шікоку)

Сікоку — один з японських островів, який вважається одним з найкрасивіших та найбільш диких за природою. Цей острів славиться прекрасними пейзажами річок, гір і густих лісів, а також достатком замків і священних храмів. Тут розташовані численні фермерські угіддя, а узбережжя вистелене рибальськими селами. Саме тут, в ізольованих гірських районах, декілька віків тому сформувалися прекрасні собаки, яких місцеві жителі (матагі — традиційні мисливці) стали використовувати для полювання на великого звіра, насамперед на дикого кабана, а також для охорони своїх жител.

Історично склалося так, що через важкодоступність місцевості порода розвивалася в чистоті, без домішок крові інших собак. Розведенням цих собак стали займатися в різних районах префектури Кочі, таких як: Ава, Хата, Хонгава. Це призвело до виникнення різних ліній породи:

• Лінія Хонгава: Вважається найбільш чистою та дикою. Ці собаки жили у найвіддаленіших гірських регіонах, тому зберегли найбільш “вовчий” вигляд та легку будову тіла.
• Лінія Хата: Більш масивні собаки з широкими черепами, які, ймовірно, мали незначний вплив інших порід у минулому.
• Лінія Ава: Наразі ця лінія практично зникла або розчинилася в інших.

Сучасна назва Сікоку, ця порода отримала лише в 1937 році, коли її було офіційно визнано “Пам’ятником живої природи” і національним надбанням Японії. До цього їх часто називали “Тоса-кен”, що створювало плутанину з бійцівською породою Тоса-іну. Цікаво, що багато кінологів вважають Сікоку прямим нащадком вимерлих японських вовків через феноменальну зовнішню схожість, хоча генетично це все ж таки собака.

Сікоку — компактний собака середнього розміру, пропорційно складений, з міцним кістяком і добре розвиненою мускулатурою. На відміну від західних порід, краса Сікоку — це краса функціональна. У них немає нічого зайвого, все пристосовано для швидкого бігу по горах та сутичок з хижаком.

Голова та морда

Голова у нього досить велика, відповідає корпусу. Череп широкий, лоб плоский. Перехід від лоба до морди (стоп) слабо виражений, але помітний. Морда трохи звужується до носа, клиноподібна. Спинка носа пряма, що є важливою породною ознакою. Мочка носа завжди чорного кольору. Губи щільно прилеглі, не обвисають. Очі невеликого розміру, мигдалеподібної або трикутної форми, широко посаджені, темно-коричневого кольору. Погляд має специфічний східний вираз — уважний, трохи насторожений і проникливий.

Корпус та кінцівки

Вуха стоячі, невеликі, трикутної форми, із загостреними кінцями, злегка нахилені вперед, що надає собаці зосередженого вигляду. Шия міцна, товста, без підвісу. Спина пряма, широка і міцна. Загривок добре розвинений, високий. Поперек широкий, мускулистий. Грудна клітка глибока (доходить до ліктів), широка, з добре вигнутими ребрами для великого об’єму легень. Живіт добре підібраний, що створює елегантний силует.

Кінцівки прямі, паралельні один одному, міцні і мускулисті. Кути зчленувань помірні, що дозволяє собаці рухатися економною риссю. Лапи міцні, “котячі”, з щільно стислими пальцями; подушечки щільні і пружні, кігті темного кольору (іноді чорні). Хвіст високо посаджений, товстий, тримається над спиною, загнутий в кільце або має серповидну форму (останнє зустрічається рідше, але допустимо).

Шерсть та забарвлення

Шерсть подвійна: покривний волосся жорстке і пряме, підшерстя м’яке і дуже густе. На хвості шерсть довша, утворює “щітку”. Основна особливість породи — це забарвлення “сезам” (кунжут). Це рівномірна суміш білих, рудих та чорних волосків. Існує три варіації:

• Сезам (Sesame): Рівномірна суміш чорних і білих волосків з рудим відтінком.
• Чорний сезам (Black Sesame): Переважання чорних волосків над білими. Виглядає найтемнішим.
• Червоний сезам (Red Sesame): Основний фон рудий, змішаний з чорними волосками.

Обов’язковою є наявність “ураджіро” (Urajiro) — білуватих міток на боках морди, щоках, під нижньою щелепою, шиєю, груддю, животом, на внутрішній частині хвоста і внутрішній частині ніг.

Якщо ви шукаєте собаку, який буде любити весь світ і радісно стрибати на кожного перехожого, Сікоку — не ваш вибір. Ці японські собаки мають складний, “примітивний” (у кінологічному сенсі) характер. Вони дуже енергійні, активні, але водночас стримані. Вони сильно прив’язуються до свого хазяїна і стають вірними і відданими супутниками йому упродовж усього свого життя, але ця відданість не нав’язлива.

Сікоку самовіддано готові виконувати усі доручення своїх хазяїв, вони не бояться поганої погоди або важкого шляху – ці собаки одні з найвитриваліших у світі. Ключова риса — високий мисливський інстинкт. Вони реагують на рух миттєво. На прогулянці в лісі Сікоку перетворюється: його ніс постійно сканує повітря, а вуха ловлять кожен шурхіт.

Сікоку доброзичливі зі своєю родиною, але часто байдужі або насторожені до чужинців. Вони не проявляють агресії без причини, але й не дадуть себе гладити першому зустрічному. У спілкуванні з іншими тваринами є нюанси: з котами, з якими вони виросли, вони мже уживуться, але вуличний кіт чи білка будуть сприйняті виключно як здобич.

Важливо: Сікоку схильні до домінування та одностатевої агресії. Два кобеля Сікоку на одній території — це майже гарантований конфлікт.

Часто люди плутають японських собак між собою. Давайте розберемося, чим Сікоку відрізняється від своїх “родичів”.

Сікоку (шікоку) — японський «вовк» гір Кочі: дух самурая в тілі собаки, відважний, витривалий, відданий господарю й незалежний. Це рідкісний японський шпіц-мисливець на кабана, «сухіший» і диковинніший за акіту, якого традиційні мисливці-матагі століттями розводили в ізольованих гірських районах префектури Кочі. Він глибоко прив’язується до своєї людини, але лишається стриманим до чужих і має сильний мисливський інстинкт (обережно з котами), тож не для новачка. Як аборигенна порода загалом дуже здоровий; серед нечастих ризиків — дисплазія кульшового суглоба та вивих колінної чашечки.

Сікоку мають дуже хороше, “природне” здоров’я. Оскільки порода формувалася в жорстких умовах природного відбору, у них не виявлено масових серйозних спадкових захворювань, які притаманні штучно виведеним породам. Проте, кожен хазяїн завжди має уважно та відповідально ставитись до здоров’я та самопочуття свого вихованця.

Можливі проблеми (зустрічаються рідко):

• Дисплазія кульшового суглоба (хоча набагато рідше, ніж у великих порід).
• Алергії (переважно харчові).
• Проблеми з зубами (потребують чистки).

У ранньому віці цуценяті треба поставити необхідні щеплення від чуми і парвовірусного ентериту – смертельно небезпечних захворювань, якими можуть заразитися абсолютно будь-які собаки. Також щороку не забувайте ставити вихованцеві щеплення від сказу. Стежте за тим, щоб спосіб життя Вашого пса був активним, а раціон збалансованим.

Головне що треба усім собакам цієї породи – це регулярні фізичні навантаження і тривалі прогулянки. Сікоку повні сил і енергії, з ними треба дуже багато гуляти. Щодня з цими собаками треба долати не менше п’яти кілометрів, причому бажано, щоб частина шляху проходила по пересіченій місцевості. Вони із задоволенням складуть Вам компанію під час занять спортом, наприклад, з ними одне задоволення бігати вранці.

Життя в квартирі чи будинку?

Звичайно, цим собакам краще житиме за містом, у приватному будинку з добре обгородженою територією (паркан має бути високим і заглибленим у землю, бо вони схильні до підкопів і стрибків), де їх оточуватиме природа і простір. Хоча, якщо Ви мандрівник або просто дуже активна людина, Ви можете мешкати з таким псом і в квартирі. Головне — не залишати його надовго самого в замкнутому просторі без “роботи” для мозку, інакше квартира може бути зруйнована.

Гігієна

В іншому, Сікоку зовсім не вередливі. За ними дуже просто доглядати. Їх шерсть не потребує стрижки, стриппінгу та інших подібних процедур; її досить розчісувати один раз на тиждень, а в період линьки (двічі на рік) — щодня пуходеркою.

• Купання: Їх шерсть майже не брудниться і не має специфічного запаху “псина”, тому часто купати Сікоку не треба (достатньо 2-3 рази на рік).
• Кігті: Кожен місяць підстригайте кігті, якщо вони не сточуються природним шляхом об асфальт.
• Вуха та очі: Регулярно оглядайте на предмет забруднень.

Сікоку – дуже розумні собаки, але їх інтелект відрізняється від інтелекту вівчарки. Вони схильні до самостійного ухвалення рішень, що було життєво необхідно на полюванні, але створює проблеми в побуті. Представники цієї породи піддаються дресируванню, але вимагають терпіння та партнерського підходу.

Дуже важлива для цуценяти так звана соціалізація; вона потрібна для того, щоб Ваш вихованець виріс упевненим в собі: не боявся чужих людей та інших собак, спокійно сприймав різні звуки і незнайомі предмети. Ви повинні з перших днів появи цуценяти знайомити його з навколишнім світом. Особливо важливо з дитинства приводити цуценя в ліс, якщо Ви плануєте в майбутньому займатися з ним полюванням.

Поради по вихованя:

• Будьте лідером: З перших днів дайте зрозуміти, що Ви глава у вашій зграї. Не дозволяйте цуценяті лежати на вашому місці, не годуйте його першим, також не дозволяйте першим йому проходити в дверях.
• Ігри: Під час гри в перетягування не дозволяйте цуценяті постійно перемагати (собаки у такий спосіб між собою змагаються за першість).
• Без насилля: Ніколи не карайте фізично Вашого вихованця. Це горді собаки, фізичне покарання зруйнує довіру назавжди. Підвищеного тону або ігнорування буде досить.

Сікоку – прекрасні мисливці: витривалі, швидкі, з прекрасним нюхом. Якщо ж Ви не мисливець, Ваш сікоку із задоволенням займатиметься курсингом (біг за механічним зайцем) або аджиліті.

Здавна собак з острова Сікоку годували рибою і рисом, рідше оленячим м’ясом. І це недивно, адже на цьому острові полювання і риболовля – основний промисел. Травна система японських собак історично пристосована до білково-рибно-рисової дієти.

Основні правила годування:

• М’ясо: Основний інгредієнт. Яловичина, індичка, кролик. Обов’язково нежирне.
• Риба: Морська, без кісток (хек, минтай, лососеві). Не більше 2 разів на тиждень. Це джерело Омега-3 для ідеальної шерсті.
• Крупи: Рис — найбільш відповідна крупа. Рідше можна давати гречку. Кукурудзу та пшеницю краще виключити (можуть викликати алергію).
• Овочі: Морква, кабачок, гарбуз. Бажано в сирому вигляді, тертими на тертці, з додаванням краплі олії для засвоєння вітамінів.
• Обробка: Якщо Ви годуєте натуралкою і побоюєтеся гельмінтів, продукти слід проморожувати протягом 5-7 днів при температурі -18°C.

Не годуйте собаку продуктами з Вашого столу. Солодощі, копченості, дріжджова випічка — табу. Привчайте вихованця до вживання їжі в одну і ту саму годину. Гуляти і дресирувати пса треба на голодний шлунок, щоб не було завороту шлунку (це смертельно небезпечний стан).

1. У фільмі “Вовк вівці не товариш” (аніме) прообразом вовків виступали саме собаки породи Сікоку, через їхню разючу схожість.
2. В Японії існує вислів: “Самурай серед собак”. Це часто приписують Акіті, але справжні знавці знають, що за духом це найбільше підходить Сікоку через їх стоїцизм.
3. На відміну від Сіба-іну, які “усміхаються”, міміка Сікоку більш сувора і дика.
4. Це одна з небагатьох порід, яка зберегла здатність полювати на кабана поодинці, утримуючи звіра на місці до приходу мисливця.