Історія походження породи Керн-тер’єр
Історія керн-тер’єра тісно переплетена з кам’янистими та суворими ландшафтами Шотландського нагір’я та острова Скай. Порода вважається однією з найстаріших серед тер’єрів. Її назва походить від гельського слова «cairn», що означає «купа каміння» або «кам’янистий пагорб». Це безпосередньо вказує на робоче призначення цих собак: вони були виведені для полювання на дрібних шкідників, таких як лисиці, борсуки та видри, які ховалися серед цих самих кам’яних насипів.
Протягом століть усіх робочих тер’єрів у Шотландії називали просто «шотландськими тер’єрами». Їх цінували виключно за робочі якості — сміливість, витривалість та мисливський азарт, а на зовнішній вигляд, забарвлення чи тип шерсті майже не звертали уваги. Лише наприкінці XIX століття кінологи почали класифікувати та стандартизувати різні типи тер’єрів. Так, з однієї великої групи «земляних собак» поступово виділили таких відомих представників, як вест-хайленд-вайт-тер’єр та шотландський тер’єр (скотч-тер’єр). Спочатку керн-тер’єрів називали «короткошерстими скай-тер’єрами», що викликало плутанину. Під своєю сучасною назвою порода вперше з’явилася на виставці в Лондоні у 1909 році, а вже у 1910 році була офіційно визнана Англійським клубом собаківництва. Починаючи з 1928 року, ці чарівні та енергійні собаки почали завойовувати популярність по всій Європі та за її межами.
Як виглядає Керн-тер’єр: детальний опис зовнішності
Керн-тер’єр — це маленький, але міцний і гармонійно складений собака з «лихим» і водночас розумним виразом морди. Його зовнішність повністю відповідає його робочому минулому: він витривалий, рухливий і готовий до будь-яких пригод.
- Голова: Невелика, пропорційна до тіла, з широким черепом. Лоб має виражений, але плавний перехід до морди. Морда сильна, але не важка, звужується до носа.
- Очі: Середнього розміру, широко розставлені, зазвичай темно-карі. Погляд дуже виразний, жвавий і проникливий, прихований під кудлатими бровами.
- Вуха: Маленькі, трикутної форми, стоячі та гостроконечні. Вони високо посаджені і надають собаці настороженого вигляду.
- Корпус: Компактний, з прямою спиною, гнучким попереком і глибокою грудною кліткою. Шия міцна, середньої довжини. Тіло керна мускулисте і сильне, що дозволяє йому бути надзвичайно спритним.
- Кінцівки та лапи: Передні лапи більші за задні, сильні, з товстими подушечками, що допомагало їм розкопувати землю. Кінцівки короткі, але дуже мускулисті.
- Хвіст: Короткий, пропорційний до тіла, високо посаджений. Собака тримає його бадьоро, майже вертикально, але ніколи не закидає на спину.
- Шерсть: Подвійна, що є ключовою особливістю породи. Зовнішній шар — це жорстка, груба і стійка до негоди шерсть, яка захищає від дощу та бруду. Підшерсток — м’який, короткий і щільний, що зігріває в холодну погоду. На морді шерсть утворює невеликі вуса та бороду.
- Забарвлення: Допускаються різні кольори: кремовий, пшеничний, рудий, сірий або майже чорний. Тигровий окрас (brindle) будь-якого з цих кольорів також є дуже поширеним. Характерною рисою є темніші відтінки на вухах, морді та кінчику хвоста.