Лейкленд-тер’єр — Історія та стандарт

Історія походження породи лейкленд-тер’єр

Історія лейкленд-тер’єра нерозривно пов’язана з мальовничим, але суворим Озерним краєм (Lake District) на півночі Англії. Цей регіон, відомий своїми горами, долинами та озерами, був ідеальним місцем для розведення лисиць, які завдавали значної шкоди місцевим фермерам, полюючи на ягнят. Фермерам був потрібен невеликий, але надзвичайно сміливий та витривалий собака, здатний переслідувати лисицю по скелястій місцевості та проникати в її нору. Саме так і розпочалася історія створення «тер’єра з Озерного краю».

Предками сучасного лейкленда вважаються старий англійський жорсткошерстий чорно-підпалий тер’єр, бедлінгтон-тер’єр, а також інші місцеві робочі тер’єри. Фермери вели селекцію виключно за робочими якостями: цінувалися безстрашність, міцні щелепи, вузький корпус для проходження через ущелини та здатність до тривалої роботи в будь-яку погоду. Шляхом схрещування з іншими породами, такими як бордер-тер’єр та жорсткошерстий фокстер’єр, вдалося вдосконалити ці якості.

Спочатку цих собак називали по-різному, залежно від місцевості: паттердейл-тер’єр, фелл-тер’єр або елтервотер-тер’єр. Лише на початку XX століття було прийнято єдину назву — лейкленд-тер’єр. Перший клуб любителів породи був створений у 1912 році, проте Перша світова війна призупинила його діяльність. Роботу було відновлено у 1921 році, і саме тоді було розроблено перший офіційний стандарт породи. Англійський Кеннел-клуб офіційно визнав породу в 1928 році. Спочатку їх використовували переважно для полювання на лисиць та борсуків, а також на видр, полювання на яких вважалося одним із найскладніших для собак.

Як виглядає лейкленд-тер’єр: стандарт та зовнішність

Лейкленд-тер’єр — це собака квадратного формату, що створює враження міцного, компактного та водночас елегантного вихованця. Його зовнішність є ідеальним поєднанням робочих якостей та виставкового шарму. Це «великий собака в маленькому тілі», повний впевненості та самоповаги.

Загальний вигляд та статура

Лейкленд має міцний кістяк, але не виглядає громіздким. Його корпус вузький та глибокий, що дозволяло йоми пролазити у вузькі нори. Спина коротка та пряма, шия довга, злегка вигнута, що надає собаці гордовитої постави. Кінцівки прямі та м’язисті, забезпечують швидкий та витривалий рух. Хвіст високо посаджений, раніше традиційно купірувався, але сьогодні в багатьох країнах залишається в природному вигляді. Він тримається вертикально, що додає собаці бадьорого вигляду.

Голова, очі та вуха

Голова у лейкленда прямокутної форми, добре збалансована. Морда сильна, але не груба, з потужними щелепами. Перехід від лоба до морди ледь помітний. Очі відносно невеликі, темні (темно-карі або горіхові), з розумним та сміливим виразом. Вуха мають V-подібну форму, невеликі, акуратно заломлені вперед, кінчики спрямовані до зовнішніх кутів очей.

Шерсть та забарвлення лейкленд-тер’єра

Візитівкою породи є її подвійний шерстний покрив. Він складається з:

• Жорсткого, густого та «дротоподібного» остьового волосся, яке чудово захищає від дощу, бруду та пошкоджень.
• М’якого та щільного підшерстя, що зігріває в холодну погоду.

На морді шерсть утворює характерні «бороду» та «брови», що надає собаці серйозного та трохи насупленого вигляду. Забарвлення лейкленд-тер’єрів може бути різноманітним: чорно-підпалий, блакитно-підпалий, рудий, пшеничний, рудий з сивиною (грізлі), печінковий (ліверний) та чорний. Найбільш поширеними є чепрачні забарвлення (чорно-підпалий та блакитно-підпалий), де темний «чепрак» покриває спину, шию та верхню частину хвоста.