Паттердейл-тер’єр (Patterdale Terrier) — компактний робочий тер’єр із Озерного краю на північному заході Англії. Його головна особливість помітна ще до опису зовнішності: це не порода в реєстровому сенсі, а робочий тип, який більшість великих кінологічних організацій не описує взагалі, а ті, що описують, описують по-різному. Тому на цій сторінці ми щоразу називаємо, чия саме вимога цитується. Схожі породи шукайте в нашому рейтингу найкращих мисливських порід.
Хто взагалі описує паттердейла — і чому описи різні
Питання «що каже стандарт паттердейла» не має однієї відповіді, бо єдиного стандарту не існує. Породи немає в номенклатурі Міжнародної кінологічної федерації (FCI). Немає її і в переліку порід Американського кінологічного клубу (AKC) — при тому, що в тому самому переліку присутні і лейкленд-тер’єр, і бордер-тер’єр, і парсон-рассел-тер’єр, тобто найближчі сусіди паттердейла. Так само її немає ні в списку стандартів, ні в переліку порід британського Kennel Club, де лейкленд, бедлінгтон, бордер і парсон стоять на своїх місцях.
Відсутність у переліку, який містить сусідів по групі, — це змістовний факт, а не прогалина нашого пошуку. Він означає рівно те, що означає: у цих реєстрах паттердейл не має ні стандарту, ні номера, ні виставкового класу.
Натомість дві організації породу таки описали, і саме на них варто посилатися.
- United Kennel Club (UKC, США) визнав паттердейл-тер’єра 1 січня 1995 року й відніс його до групи тер’єрів. Чинна редакція офіційного стандарту UKC датована 1 грудня 2014 року. Це повноцінний виставковий стандарт — з переліком вад, серйозних вад і дискваліфікацій.
- Patterdale Terrier Club of America (PTCA) — клуб породи, який публікує власний письмовий стандарт із власними вимогами.
Два документи — це не «правильний і неправильний». Це два різні критерії включення, і кожен діє у своїх заходах. Розбіжності між ними цілком конкретні:
Ознака · 7
| Ознака | Стандарт UKC (ред. 2014) | Стандарт PTCA |
|---|---|---|
| Зріст | 10–15 дюймів у холці | 10–15 дюймів у плечах |
| Вага | Числа не називає взагалі: «вага має бути пропорційна зросту» | Пропорційна зросту; «дванадцять — двадцять фунтів було б середнім показником» |
| Забарвлення | Чорний, рудий, шоколадний, грізлі, чорно-підпалий і бронзовий | Чорний, рудий, шоколадний, чорно-підпалий — і прямо сказано, що інші кольори не реєструються |
| Купірування хвоста | Якщо купірують, знімають лише чверть або третину | Якщо купірують, не більше чверті |
| Колір очей | У гармонії з окрасом, але ніколи не блакитний | Карий або каштановий; у шоколадних — будь-який відтінок бурштинового |
| Вуха | Трикутні, щільно прилягають трохи вище черепа | «Ґудзикові» вуха зі щільною складкою |
| Дискваліфікації | Чотири: крипторхізм, злобність або надмірна боязкість, альбінізм, будь-яка біла пляма на корпусі чи голові | Дві: крипторхізм, боязкість або злобність |
Практичний висновок для покупця простий: питання «чи відповідає собака стандарту» без уточнення, якому, беззмістовне. Той самий грізлевий або бронзовий собака проходить за стандартом UKC і не реєструється за переліком кольорів PTCA.
Робочі якості — і чому закон тут важливіший за традицію
Цікаві факти про породу
- Визнаний, але не всюди. UKC визнав породу 1 січня 1995 року, тоді як AKC і британський Kennel Club не мають її у своїх переліках і сьогодні.
- Назва колись належала іншій породі. 1921 року назву «лейкленд» запровадили саме для того, щоб охопити нею кілька місцевих найменувань, серед яких був і «паттердейл»; у книжці 1922 року той самий собака на фотографії підписаний обома назвами одразу.
- Собаку судять на дотик. Обмацування грудної клітки двома руками — не звичай власників, а прописана в стандарті UKC процедура судівства.
- Шрами не є вадою. Стандарт UKC називає сліди робочих поранень почесними й забороняє їх штрафувати; зламані на роботі зуби теж не карають.
- Бедлінгтон у родоводі. У листі 1903 року плідник на прізвисько Blondin, «карликовий породистий бедлінгтон», названий собакою, якого широко використовували для поліпшення гірських тер’єрів.
