Паттердейл тер’єр

Паттердейл-тер’єр зобов’язаний своєю назвою невеликому селищу Паттердейл у графстві Камбрія, що на північному заході Англії. Цей регіон, відомий як Озерний край (Lake District), славиться своїми неймовірними краєвидами, але водночас — надзвичайно суворим кліматом та складним рельєфом. Круті схили, кам’янисті осипи, густі тумани та постійні дощі вимагали від собак неабиякої фізичної підготовки.

Місцеві фермери не переймалися красою своїх псів. Їм потрібен був захисник овець від лисиць та помічник у полюванні на борсуків. Головним критерієм відбору була “gameness” — термін, який складно перекласти одним словом. Це поєднання азарту, злоби до звіра, готовності йти до кінця та абсолютної безстрашності. Паттердейл не мав права відступити, навіть якщо суперник був більшим за нього у кілька разів.

Джо Боуман та формування породи Паттердейл-тер’єр

Легенда свідчить, що ключову роль у популяризації типу “фелл-тер’єрів” (тер’єрів з пагорбів) відіграв мисливець Джо Боуман (Joe Bowman). Він схрещував місцевих собак, відбираючи тих, хто мав найкращі робочі показники. Варто зазначити, що генетично ці собаки тісно пов’язані з лейкленд-тер’єром, оскільки обидві породи розвивалися в одному регіоні. Однак, якщо Лейкленд пішов шляхом виставкової кар’єри, отримавши елегантну зовнішність, то Паттердейл залишився вірним своєму робочому призначенню.

У світі кінології Паттердейл-тер’єр стоїть осібно. Більшість великих кінологічних організацій (як-от FCI) не визнають його як окрему породу зі строгим стандартом екстер’єру. І це зроблено навмисно. Фанати породи бояться, що виставкове розведення вб’є унікальні робочі якості собаки. Єдиний “стандрат”, який має значення для справжнього заводчика паттердейлів, — це здатність собаки пролізти в нору і виконати свою роботу.

• Вага: Зазвичай коливається від 5 до 7 кг, хоча зустрічаються і більші особини (до 13 кг), якщо це необхідно для специфічного полювання.
• Зріст: Ідеальний зріст — близько 30-38 см у холці.
• Грудна клітка: Це критично важливий параметр. Груди паттердейла повинні бути еластичними і не надто широкими. Існує правило “двох рук”: якщо ви можете обхопити грудну клітку собаки долонями двох рук за лопатками так, щоб пальці торкалися один одного — собака придатна для роботи в норі.
• Шерсть: Тип шерсті варіюється. Вона може бути гладкою (smooth), жорсткою (rough) або проміжною (broken). Головна вимога — шерсть має бути щільною і захищати шкіру від вологи, колючок та зубів хижака.

Це, мабуть, найважливіший розділ для майбутнього власника. Паттердейл — це собака контрастів. Вдома, на дивані поруч з господарем, він може бути ніжним, ласкавим і навіть трохи нав’язливим котом. Але варто йому побачити здобич або відчути запах звіра, як він перетворюється на нещадну машину для полювання. Паттердейл значно жорсткіший та безкомпромісніший за бордер-тер’єра. Його перемикач режимів спрацьовує миттєво.

За інтенсивністю роботи та збудливістю вони дуже нагадують німецького ягдтер’єра. Це собаки, які не знають страху і часто переоцінюють свої сили, атакуючи супротивника, який значно перевершує їх за розмірами. Ця риса характеру вимагає від власника постійного контролю. Прогулянка без повідка в місті може закінчитися трагедією, якщо паттердейл вирішить, що сусідський кіт або навіть автомобіль — це здобич, яку треба зупинити.

Відносини з іншими тваринами та людьми

Паттердейл-тер’єри, як правило, лояльні до людей. Вони не є охоронцями території в класичному розумінні, хоча голос подадуть. Агресія до людини вважається пороком психіки. Проте, з іншими собаками ситуація інша. Кобелі часто схильні до домінування і бійок. Якщо ви хочете завести другу собаку, краще, щоб це була різностатева пара. Дрібні тварини (хом’яки, щури, кролики) в одному домі з паттердейлом — це смертники. Інстинкт вбивці у цих собак розвинений настільки сильно, що жодна соціалізація не дасть 100% гарантії безпеки для гризуна.

На відміну від української породи одіс, яка виводилася насамперед як компаньйон з помірним темпераментом, Паттердейл вимагає “твердої руки” та чітких правил. Це не та собака, яку можна балувати.

Паттердейл — це норний собака. Його спеціалізація — лисиця, борсук, єнот. Але на відміну від такс, які часто працюють “в розмін” або виганяють звіра, паттердейли часто працюють на знищення або утримання (hold). Це жорсткий стиль полювання, який притаманний не всім породам.

• Гнучкість: Вони можуть складати своє тіло під неймовірними кутами, розвертатися у вузьких тунелях.
• Больовий поріг: У стані азарту ці собаки майже не відчувають болю. Це небезпечно для самого собаки, оскільки він може продовжувати бій, маючи серйозні поранення.
• Голос: Паттердейли не гавкають даремно, але в норі подають голос ритмічно, вказуючи мисливцю своє місцезнаходження.

Цікаве порівняння: якщо оттерхаунд (видровий гончак) — це майстер роботи у воді та на болотистих місцевостях, то Паттердейл — король підземелля. Хоча і воду він любить не менше, плаваючи з великим задоволенням.

У плані грумінгу Паттердейл-тер’єр — мрія ледачого господаря. Їх шерсть не вимагає складних стрижок чи щоденного розчісування.

Догляд за шерстю залежно від типу

1. Гладкошерстні: Достатньо протирати вологою ганчіркою або гумовою рукавицею раз на тиждень, щоб видалити мертві волоски.
2. Жорсткошерстні та брокен: Потребують триммінгу (вищипування) 2-3 рази на рік. Це не тільки естетика, але й гігієна — стара шерсть не випадає сама і може викликати свербіж.

Найскладніше в утриманні — це забезпечити собаці достатнє фізичне навантаження. Прогулянка 15 хвилин навколо будинку для паттердейла — це ніщо. Йому потрібно бігати, копати, шукати. Курсинг, аджиліті, флайбол — будь-який спорт, де можна виплеснути енергію, буде доречним. Без роботи він почне руйнувати вашу квартиру: гризти меблі, зривати шпалери і копати “нори” у дивані. Їхня витривлість просто вражає — вони можуть бігти за велосипедом кілометри без натяку на втому.

Паттердейл-тер’єр — маленький чорний «бульдозер» серед норакiв: безстрашний, невтомний і вольовий робочий тер’єр із Озерного краю, виведений для роботи в норі на лиса й борсука. Це витривалий, вперто-цілеспрямований пес для активних господарів, а не декоративний компаньйон: рівень енергії й мисливського інстинкту дуже високий, тож із котами й новачком складно. Порода загалом дуже міцна й довговічна; серед спадкових ризиків — первинний вивих кришталика (PLL), вивих колінної чашечки та міжхребцева хвороба дисків (IVDD).

Завдяки тому, що порода не була зіпсована масовим розведенням “для краси”, Паттердейли відрізняються міцним здоров’ям. Вони часто доживають до 14-16 років, зберігаючи активність до глибокої старості. Однак, існують специфічні проблеми, про які варто знати.

Враховуючи неймовірний метаболізм Паттердейл-тер’єра, підхід до його годування має бути особливим. Це не та собака, якій підійде бюджетний корм з супермаркету, де основу складають зернові. Для підтримки м’язової маси та відновлення енергії після виснажливого полювання чи тренувань, раціон має базуватися на високоякісному тваринному білку. Якщо ви обираєте готові сухі корми, звертайте увагу на лінійки “Active” або “Performance” класів супер-преміум чи холістік. У них підвищений вміст жирів, які є головним джерелом енергії для робочого собаки.

При натуральному годуванні (система BARF) варто дотримуватися пропорції: 60-70% м’яса та субпродуктів, 20% кісткової складової (тільки сирі м’які кістки!) і 10-15% овочів. Каші не повинні бути основою меню, вони слугують лише дешевим наповнювачем шлунку і не дають потрібної енергії. Категорично заборонено давати трубчасті варені кістки, солодощі та їжу зі столу. Памятайте, що зайва вага для норного собаки – це професійна непридатність, адже він може просто застрягти у вузькому лазі.

Важливий нюанс режиму: ніколи не годуйте паттердейла безпосередньо перед полюванням або інтенсивним фізичним навантаженням. Це може призвести до проблем з травленням або навіть завороту кишок, хоча у дрібних порід це трапляється рідше, ніж у гігантів. Оптимальний варіант – дати їжу через годину після прогулянки, коли собака заспокоїться і віддихається. І, звісно, доступ до чистої води має бути цілодобовим, особливо після активної роботи в полі.