Меконг-бобтейл — Історія та стандарт

Історія породи меконг-бобтейл: спадок королів Сіаму

Коріння Меконг-бобтейла сягає стародавнього Сіаму (сучасний Таїланд), де предки цих котів жили при королівських дворах та монастирях. Вони належать до тієї ж групи аборигенних котів Південно-Східної Азії, що й сіамські, бірманські та тайські коти. У старовинних рукописах та на зображеннях часто зустрічаються коти східного типу з колор-пойнтовим забарвленням та характерними короткими, зламаними хвостами.

У Таїланді та сусідніх країнах (Бірма, Лаос, Камбоджа, В’єтнам), через які протікає річка Меконг, такі коти були досить поширені. Короткий, вузлуватий хвіст не вважався дефектом, навпаки, існували легенди, що принцеси використовували хвости цих котів для зберігання своїх прикрас під час купання, через що хвости і набули такої форми. Ці коти цінувалися за їхній інтелект, відданість та вважалися талісманами удачі.

Коли коти сіамського типу почали потрапляти на Захід у XIX-XX століттях, європейські та американські селекціонери зосередилися на виведенні котів з ідеально прямим хвостом, вважаючи будь-які заломи чи вузли серйозним недоліком та ознакою виродження. Через це аборигенні коти з природно короткими та зламаними хвостами опинилися поза увагою західної фелінології.

Відродження та стандартизація породи почалися значною мірою завдяки зусиллям російських ентузіастів наприкінці XX століття. Фелінологи, зокрема Ольга Миронова, звернули увагу на короткохвостих котів колор-пойнтового забарвлення, привезених з країн Південно-Східної Азії. Вони почали програму з їхнього збереження та розведення, прагнучи зафіксувати унікальні риси цих тварин.

Спочатку порода розвивалася під назвою «Тайський бобтейл». Однак, щоб уникнути плутанини з породою Тайський кіт (яка представляє старий тип сіамських котів з довгим хвостом) та підкреслити географічне походження предків породи (басейн річки Меконг), було запропоновано нову назву. У серпні 2004 року Всесвітня Федерація Котів (World Cat Federation, WCF) офіційно визнала породу під назвою Меконг-бобтейл.

На сьогодні порода також визнана у статусі Preliminary New Breed в американській асоціації TICA, але поки не визнана іншими великими міжнародними організаціями, такими як CFA, FIFe чи GCCF.

Унікальний хвіст меконг-бобтейла

Хвіст – це головна відмінна риса породи. Він має бути коротким, видимим, але не довшим за одну чверть довжини тіла. Його структура унікальна для кожної тварини і складається з заломів, вигинів, вузлів, утворених деформованими або зрощеними хребцями (мінімум 3 хребці). Хвіст може бути прямим біля основи, а потім мати вигини, або бути вигнутим по всій довжині. Він має бути рухливим біля основи. Короткий хвіст є результатом природної мутації, яка не впливає на загальне здоров’я кота і відрізняється від генів, що викликають безхвостість у Менксів або хвіст-помпон у Японських бобтейлів.

Як виглядає меконг-бобтейл: опис зовнішності

Меконг-бобтейл – це кіт середнього розміру, елегантний, але водночас мускулистий та міцний, з характерними рисами східних котів, але без екстремальності сучасних сіамів.

1. Тіло: Середньої довжини, прямокутне, струнке, але мускулисте, з міцним кістяком. Спина майже пряма, круп трохи піднятий.
2. Лапи: Середньої висоти, стрункі, з овальними лапками. Задні лапи трохи довші за передні. Характерна риса: шкіра на задніх лапах не прилягає щільно, тому кігті не втягуються повністю і можуть цокотіти при ходьбі по твердій поверхні.
3. Хвіст: Короткий (не більше 1/4 довжини тіла), складається з комбінації вигинів та заломів, вкритий шерстю, що може утворювати подобу «помпона» чи «пензлика» на кінці. Унікальний для кожного кота.
4. Голова: М’який модифікований клин із заокругленими контурами. Верхня частина голови майже пласка. Профіль з легким вигином трохи нижче рівня очей («римський» ніс). Мордочка овальна, з сильним підборіддям.
5. Вуха: Великі, широкі біля основи, високо та досить широко поставлені, трохи відведені назад, з заокругленими кінчиками.
6. Очі: Великі, мигдалеподібної або лимоноподібної форми (верхня повіка мигдалеподібна, нижня – заокруглена). Посаджені трохи навскіс. Колір – інтенсивний блакитний, чим яскравіший, тим краще.
7. Шерсть: Коротка, блискуча, шовковиста, щільно прилягає до тіла, практично без підшерстка. На дотик може здаватися прохолодною.
8. Забарвлення: Тільки колор-пойнт (colourpoint). Це означає світле тіло та темніші відмітини (пойнти) на мордочці (маска), вухах, лапах та хвості. Допускаються всі відомі пойнт-окраси: сил-пойнт (темно-коричневий), блю-пойнт (блакитно-сірий), шоколад-пойнт (молочно-шоколадний), лілак-пойнт (рожевувато-сірий), ред-пойнт (рудий), крем-пойнт (кремовий), а також черепахові варіації (торті-пойнт). Важливо: стандарт породи не допускає жодних білих плям або медальйонів.

Порівняння з Тайським котом та Японським бобтейлом