Історія породи: від ацтеків до Фріди Кало
Ксолоітцкуінтлі - це, можливо, найдревніші собаки нашої планети, що збереглися у майже незмінному вигляді. Про це свідчить навіть Книга рекордів Гіннеса. У стародавніх похованнях на території Мексики та Центральної Америки археологи неодноразово виявляли глиняні статуетки цих собак, відомі як «собаки Коліми», датовані 3000 роком до нашої ери.
Етимологія назви складна, але цікава. Ацтеки називали цих собак «ксолоіцкуінтлі», поєднуючи два слова. «Ксолотл» - це ім’я ацтекського бога грози та смерті, який вважався покровителем царства живих і мертвих. Друга частина, «іцкуінтлі», у перекладі означає просто «собака». Отже, дослівно назва перекладається як «Собака бога Ксолотла».
З давніх давен цих тварин вважали священними. Легенда свідчить, що бог Ксолотл створив цю собаку зі «скалки життя», з якої було створено і все людство, і подарував її людям. Заповіт був таким: собака має охороняти людину за життя, а після смерті - провести її душу через дев’ять річок підземного світу Міктлан. Саме тому ксоло часто ховали разом із господарями.
Ксолоіцкуінтлі була занесена в Книгу рекордів Гіннеса не лише завдяки своїй древності. Вона також заслужила звання найтеплішого ссавця у всьому світі. Через відсутність шерсті тепловіддача шкіри відбувається прямим шляхом, і на дотик собака здається гарячою (хоча температура тіла у неї така ж, як і в інших собак - близько 38–39 градусів). Саме завдяки цій тактильній особливості з давніх часів її вважали лікувальною, використовуючи як живу грілку.
Історія породи трагічна. Був час, коли індіанці вирощували ксоло в якості їжі. Після того, як іспанські конкістадори колонізували Мексику, вони почали масово знищувати місцевих собак. По-перше, як джерело м’яса під час голоду, а по-друге, як частину язичницької культури, яку вони прагнули викорінити. Порода опинилася на межі повного зникнення і збереглася лише у віддалених гірських селах, куди не дісталася цивілізація.
Відродження почалося лише у XX столітті. Величезну роль у популяризації породи відіграли знаменита художниця Фріда Кало та її чоловік Дієго Рівера. Вони зробили ксоло символом мексиканської ідентичності, зображуючи їх на своїх полотнах. У 1954 році Норман Пелем Райт організував «Експедицію Ксоло», відправившись у глухі мексиканські села, щоб знайти чистокровних представників для відновлення популяції. Сьогодні собаки цієї породи є національним надбанням Мексики. У 2008 році після тривалої перерви ксоло знову тріумфально повернулися до реєстрів найбільших кінологічних організацій.
Як виглядає мексиканський голий собака: детальний опис зовнішності
Зовнішність ксоло - це поєднання первісної грації та інопланетної естетики. Це гармонійно складений собака, який ніколи не виглядає грубим чи надмірно важким.
Різновиди за розміром
Унікальність породи в тому, що вона існує у трьох розмірних варіаціях, що дозволяє підібрати улюбленця для будь-яких умов проживання:
- Стандартний: Висота в холці від 46 до 60 см. Це серйозні собаки, які можуть виконувати охоронні функції.
- Середній: Висота від 36 до 45 см. Ідеальний баланс між захисником і кімнатним собакою.
- Мініатюрний: Висота від 25 до 35 см. Прекрасний компаньйон для маленьких квартир, який, однак, має міцну психіку.
Голі та в шерсті: генетична рулетка
Мало хто знає, але в одному приплоді ксоло можуть народжуватися як повністю голі цуценята, так і цуценята, вкриті короткою шерстю. Це пов’язано з роботою гену FOXI3. Голі собаки витончені, з добре розвиненою мускулатурою. Шкіра у них щільна, еластична, гаряча на дотик.
Особливості екстер’єру:
- Голова: «Вовчого» типу, з широким черепом клиновидної форми. Перехід від лоба до морди плавний, але помітний.
- Вуха: Великі, тонкі, нагадують вуха кажана. У збудженому стані завжди стоять вертикально.
- Очі: Мигдалеподібної форми, колір варіюється від жовтого до чорного. Погляд розумний і проникливий.
- Зубна система: Унікальна особливість голих ксоло - часто відсутні премоляри, а іноді й різці. Це генетично пов’язано з відсутністю шерсті і не вважається дефектом для голого різновиду. Шерстисті ж особини повинні мати повний комплект зубів.
- Шкіра та шерсть: У голих особин допустима наявність «ірокеза» - жорсткого волосся на голові, а також трохи шерсті на лапах і хвості. Колір шкіри може бути: чорним, сірим (графітовим), печінковим, бронзовим.
