Історія походження породи німецький курцхаар
Історія німецького курцхаара тісно переплетена з еволюцією мисливської справи в Європі. Потреба в універсальному собаці, який міг би працювати по різній дичині - птаху, дрібному та великому звіру - стала рушійною силою для створення цієї породи. Перші згадки про собак, схожих на сучасних курцхаарів, датуються XVII-XVIII століттями. Основою для породи послужили старі іспанські пойнтери (браки) та місцеві німецькі мисливські собаки. Ці собаки були важчими та повільнішими за сучасних представників породи.
Ключовий етап у формуванні породи розпочався в XIX столітті. Німецькі селекціонери прагнули створити собаку з елегантною зовнішністю, високою швидкістю, гострим нюхом та стійкою стійкою (характерною для пойнтерів). Для цього до місцевих собак почали приливати кров англійських пойнтерів, що додало породі легкості, швидкості та аристократизму. Величезний внесок у стандартизацію породи зробив принц Альбрехт цу Сольмс-Браунфельс, який сформулював основні риси породи та правила оцінки на польових випробуваннях. Перша племінна книга «Zuchtbuch Deutsch-Kurzhaar» була видана у 1897 році, що стало офіційним початком сучасної історії німецького курцхаара.
Як виглядає німецький курцхаар: стандарт та зовнішній вигляд
Німецький курцхаар - це собака шляхетного, атлетичного та гармонійного складу. Його зовнішність є втіленням сили, витривалості та швидкості, без жодних ознак громіздкості. Кожен рух собаки плавний та енергійний.
Голова у курцхаара суха, виразна, не надто легка і не надто важка, пропорційна до тіла. Череп достатньо широкий, з ледь помітним стопом (переходом від лоба до морди). Морда довга, широка, потужна, що дозволяє собаці легко подавати дичину. Мочка носа коричнева, ніздрі добре розкриті.
Очі середнього розміру, темно-карого кольору. Погляд розумний, живий та енергійний.
Вуха високо та широко посаджені, висячі, середньої довжини, заокруглені на кінцях, щільно прилягають до голови.
Корпус демонструє плавну лінію верху, яка злегка спадає від холки до крупу. Спина міцна, мускулиста. Грудна клітка глибока, але не надто широка, що забезпечує достатньо місця для серця та легень, не заважаючи вільному руху.
Хвіст високо посаджений, біля основи товстий, до кінця звужується. У робочих собак його зазвичай купірують приблизно наполовину (у країнах, де це дозволено законом). При русі собака тримає хвіст горизонтально.
Шерсть - одна з головних ознак породи. Вона коротка, густа, жорстка та щільна на дотик. На голові та вухах шерсть тонша і коротша. Такий шерстний покрив чудово захищає собаку від негоди та дрібних ушкоджень під час полювання. Основні варіанти забарвлення:
- Коричневий (суцільний): без відмітин.
- Коричневий з невеликими білими або крапчастими відмітинами: переважно на грудях та лапах.
- Темно-коричневий крапчастий (roan): з коричневою головою, коричневими плямами або крапом. Основний фон - рівномірна суміш коричневих та білих волосків.
- Світло-коричневий крапчастий (roan): з переважанням білого волосся.
- Білий: з коричневою головою, коричневими плямами або крапом.
